1.Заробітна плата в бюджетних установ і організацій. Фонд оплати праці.

Заробітна плата бюджетних установ і організацій дещо відрізняються від заробітної плати в госпрозрахункових підприємствах. Праця в бюджетних установах і організаціях переважно розумова. Для бюджетних установ і організацій характерним є високий рівень кваліфікації працюючих. В основних галузях бюджетної сфери (освіта, наука, культура, охорона здоровя тощо) чисельність працівників з вищою освітою та найвищим рівнем кваліфікації складає понад 50 % від загальної кількості працюючих. Витрати на оплату праці в бюджетних установах складають левову частку від загальної суми витрат і сягають 70-80%. Тому правильна організація обліку заробітної плати має велике державне значення.

Як відомо, відповідно до ст.1 Закону України “Про оплату праці”: заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку власник чи уповноважений ним орган виплачує робітнику за виконану роботу.

Фонд заробітної плати встановлюється для кожної бюджетної установи і організації в плановому порядку та затверджуєся вищестоящими організаціями. Плановий фонд оплати праці – це сума коштів, передбачена в кошторисі доходів і видатків установи на певний період (як правило, рік) для виплати заробітної плати працівникам і службовцям.

Звітним або фактичним фондом оплати праці є сума фактично нарахованої заробітної плати як штатним так і позаштатним працівникам за певний період. Розрахунок фонду оплати праці здійснюється за даними про кількість штатних одиниць, ставки і оклади а також за даними про стаж та освіту працюючих.

Витрати на оплату праці мають код економічної класифікації 1110 і є захищеною статтею витрат. Захищена стаття витрат – це стаття за якою і фінансування і виплати здійснюються першочергово (відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України” починаючи з 1998 року).

Джерелом виплат заробітної плати є як бюджетні кошти так і власні кошти бюджетних установ і організацій (якщо таке передбачено кошторисом). Тимчасово вільні кошти спеціального фонду можуть бути спрямовані на видатки, що повинні фінансуватися із загального фонду. Такі проведені видатки підлягають наступному відшкодуванню. У відповідності до п.21 постанови КМУ “Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню” від 30.08.96 № 1033 доходи бюджетних установ і організацій, що залишаються в їх розпорядженні повинні спрямовуватися в першу чергу на погашення заборгованості із заробітної плати. Відповідальність за нецільове та неефективне використання позабюджетних коштів несуть їх розпорядники. Рішення про спрямування вільних коштів спеціального фонду на бюджетні видатки приймається розпорядником самостійно і оформляється наказом установи. Про прийняття такого рішення розпорядник письмово повинен повідомити відповідний орган державного казначейства на території якого він знаходиться.

Органи держказначейства відновлюють тимчасово вільні кошти розпорядника, що були направлені на фінансування видатків загального фонду.

Суми спрямованих спеціальних коштів, що підлягають відшкодуванню органами держказначества звіряються з кошторисом доходів і витрат установи, з планом асигнувань із загального фонду з залишком виділених асигнувань. Відновлення тимчасово вільних коштів відбувається після подання наступних документів:

• заяви розпорядника бюджетних коштів у довільній формі із вказанням суми коштів спеціального фонду направлених на погашення заборгованості загального фонду із заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій, дати проведення таких операцій та суми коштів що підлягають поверненню;

• подання головного розпорядника коштів, яке є дозволом на проведення цього відшкодування;

• балансу або витягу з книги “Журнал-головна” про наявність цієї суми заборгованості на обліку за субрахунком 715 “Доходи спрямовані на покриття дефіциту загального фонду”.

Кошти спеціального фонду в основному спрямовуються на погашення заборгованості із заробітної плати.

Облік заробітної плати в бюджетних установах і організаціях є однією з найважливіших ділянок облікового процесу і має велике значення. За допомогою обліку здійснюється контроль за дотриманням трудової дисципліни, повним використанням робочого часу, виробітком робітників, контроль за правильністью використання бюджетними організаціями фондів оплати праці. При витрачанні бюджетних коштів на оплату праці бюджетні установи повинні дотримуватися штатної дисципліни, недопускати завищення ставок і окладів заробітної плати, використовувати фонд оплати праці за призначеням, недопускати виплати заробітної плати за рахунок інших статей кошторису.

Завдання обліку праці та розрахунків за заробітною платою та стипендіями є наступними:

1. контроль за дотриманням штатної дисципліни

2. контроль за використанням фонду оплати праці

3. облік робочого часу та контроль за його ефективним використанням

4. нарахування заробітної плати та утримання з неї

5. здійснення своєчасних та достовірних розрахунків за заробітною платою та стипендіями

6. здійснення своєчасних та достовірних розрахунків з органами пенсійного та соціального страхування

Штатний розклад бюджетних установ і організацій встановлює структуру особового складу, який за своїм призначення поділяється на три основні групи:

• адміністративно-управлінський персонал (АУП)

• основний персонал (персонал основної діяльності)

• допоміжний та обслуговуючий персонал.

Адміністративно-управлінський персонал здійснює керівництво та управління установою.

Основний персонал виконує основні функції які покладено на бюджетну установу, допоміжний персонал виконує функцію обслуговування діяльності перших двох груп та сприяє покращенню виконання функцій даної бюджетної установи.

Чисельність працюючих в бюджетних установах і організаціях визначається штатним розкладом. Оперативний облік особового складу здійснює відділ кадрів установи, який здійснює документальне оформлення та оператиний облік прийому переведення, перемішення та звільнення працівників.

Документальне оформлення та оперативний облік собового складу, робочого часу в бюджетних установах здійснюється згідно з чинними нормативно-правовими актами (наказ Міністерства статистики України “Про затвердженя типових форм первинного обліку” від 09.10.1995 №253.)

Контроль за виходом на роботу та розпорядком трудового дня здійснюється в бюджетних установах за однією із чотирьох систем: пропускної, карткової, жетонної, та рапортної.

Суть пропускної системи полягає в тому, що працівник прибувши на роботу отримує перепустку а, по закінчені роботи здає її назад.

При картковій системі реєстрації контроль здійснюється за допомогою годинника який автоматично зазначає час прибуття працівника на роботу в його особовій картці.

Жетонна система реєстрації подібна на карткову – реєстрація здійснюється за допомогою жетонів на яких зазначено табельний номер працівника.

При рапортній системі реєстрації контроль здійснюється за допомогою рапортів.

Облік робочого часу в бюджетних установах здійснюється за допомогою табельного обліку та у вигляді нормування робіт у годинах за допомогою нормових завдань. Тобто для виконання відповідних функцій працівникам встановлюється норма обслуговування. Так, в медичних установах встановлюються норми прийому хворих лікарями; у вищих учбових закладах встановлено норми на перевірку контрольних, курсових робіт, керівництво дипломними роботами та проектами, дисертаціями.

Тривалість робочого тижня в бюджетних установах відповідно до глави 4 КЗпПУ не повинен перевищувати 40 годин. Робочий тиждень може бути як 5 денний та і 6 денний.

Основними формами оплати праці бюджетних установ і організацій є почасова і відрядна. При цьому домінуючою є почасова форма.

При почасовій формі оплати праці розмір заробітку залежить від кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Почасову форму поділяють на просту, штатно-окладну та почасово-преміальну.

Проста почасова форма основана на погодинній оплаті, тобто для праівників встановлюється погодинна ставка і розмір заробітку залежить від кількості відпрацьованих годин.

При штатно-окладній формі для кожного працівника встановлюється оклад відповідно до штатного розкладу та в залежності від освіти, вченого ступеню, категорії, тощо.

Найбільш ефективною є почасово – преміальна форма оплати праці при якій крім посадового окладу виплачується премія за досягнення певних якісних та кількісних показників.