2.4. Інструментальні методи дослідження

Поряд з об'єктивними методами дослідження в діагностиці легеневої патології важливе місце займають інструментальні методи діагностики. Функції легенів різноманітні: регуляція кислотно-лужного стану, теплообміну, водного обміну, синтез біологічно активних продуктів. Однак основною функцією є функція газообміну, яка складається з трьох послідовних етапів: надходження повітря в альвеоли (вентиляція), власне газообмін в альвеолах (дифузія), транспорт кисню кров'ю легеневих капілярів (перфузія). Нормальне функціонування дихальної системи обумовлює повноцінність тканинного дихання. Тому клініцистові важливо розуміти складові механізми зовнішнього дихання.

Для дослідження функцій зовнішнього дихання (ФЗД) застосовують спірографію, пневмотахографію і пікфлоуметрію. Проведення дослідження ФЗД дозволяє розширити наші представлення про розвиток і прогресування легеневої патології, а саме:

– визначити функціональний стан дихальної системи;

– провести диференціальну діагностику різних форм легеневої патології (ступеня обструкції);

– визначити тяжкість перебігу захворювання;

– виявити безсимптомне погіршення легеневої функції;

– диференціювати ефективність проведеної терапії і визначити функціональну відповідь організму на терапевтичну корекцію.

Спірографія – метод графічної реєстрації змін об’єму легенів під час дихання.

Методика. Найпростіший спірограф являє собою звичайний водний спірометр – циліндр, наповнений водою, який міститься в іншому циліндрі, до якого прикріплене перо, що реєструє на стрічці рухливого кімографа, криву рухів – спірограму. Дихальні шляхи пацієнта з'єднуються за допомогою герметичної трубки з об’ємом повітря, що відбиває на спірограмі динамічні показники дихання (мал. 2.10).

Показання до проведення спірографії:

– діагностика типу і ступеня тяжкості дихальної недостатності;

– виявлення динаміки розвитку і прогресування легеневих захворювань;

– оцінка ефективності проведеної терапії;

– проведення диференціальної діагностики між дихальною і серцевою недостатністю (в комплексі з клінічними, електрокардіографічними, лабораторними дослідженнями);

– експертиза працездатності і військова експертиза;

– спостереження за контингентом, пов'язаним зі шкідливими факторами виробництва з метою виявлення змін ФЗД і можливого розвитку легеневої патології;

– проведення провокаційних інгаляційних тестів для діагностики бронхіальної гіперреактивності.

Мал. 2.10. Спірографічні показники

Протипоказання для спірографії:

– тяжкий стан хворого;

– тяжкий ступінь дихальної недостатності;

– гостре порушення мозкового кровообігу;

– серцево-судинні захворювання (інфаркт міокарда, злоякісна артеріальна гіпертензія, нестабільна стенокардія, серцева недостатність ІІБ-ІІІ стадії).

Усі показники ФЗД варіабельні і залежать від тяжкості стану, статі, віку, росту, положення тіла, тощо. Тому необхідно зіставляти отримані абсолютні показники з належними величинами, тобто величинами здорової людини тієї ж статі, віку, ваги. Це зіставлення виражаються в процентному відношенні і відхилення від належних величин 15-20 % вважається фізіологічним, а більш ніж на 20 % розглядається як патологічне.

Також показники ФЗД потрібно приводити до умов BTPS (B – body, T – temperature, P – pressure, S – soft), тобто ці величини перераховують на 37 °С, барометричний тиск і насичення парами при 37 °С, що можна знайти в таблицях поправочних коефіцієнтів для різних величин барометричного тиску і температури. Таким чином, отриманий об’єм є добутком отриманого спірометричного об’єму на поправочний коефіцієнт. Усі показники спірограми можна умовно розділити на три групи:

1) показники легеневих об’ємів;

2) показники вентиляції легенів;

3) показники бронхіальної прохідності.