Мікроскопічне дослідження сечового осаду

Для одержання осаду необхідно сечу, зібрану в чистий посуд, залишити на 1-2 години для відстоювання. Після відстоювання сечі осад збирають із дна піпеткою, переносять його в центрифужну пробірку і центрифугують 10 хвилин при 1500 об/хв або 6 хвилин при 3000 обо/хв. Потім зливають прозорий тонкий шар рідини, що знаходиться над осадом, а осад, що залишився, переносять на предметне скло піпеткою і покривають покривним склом. Мікроскопію осаду спочатку проводять, використовуючи мале збільшення, потім переходять на велике збільшення, розглядаючи осад за допомогою окуляра 10х, об'єктив 40х.

Елементи сечового осаду класифікують як організовані і неорганізовані. До організованих осадів сечі відносять: епітелій; лейкоцити; еритроцити; циліндри; інші організовані осади (уретральні нитки, сперматозоїди, елементи новоутворень). До неорганізованих осадів відносять солі, що випадають в осад у вигляді кристалів або аморфних мас в залежності від реакції сечі. Неорганізовані осади включають такі елементи: солі кислої сечі; солі лужної сечі; солі, що зустрічаються в кислій і лужній сечі; солі, що рідко зустрічаються (кристали ксантину, тирозину, цистину, лейцину, гематоїдину, гемосидерину).

Елементи організованого осаду сечі

Епітелій сечі. Епітеліальні клітини в сечі мають різне походження в результаті десквамації клітин при проходженні сечі по елементах нирки і сечовивідним шляхам, покритим різнорідними видами епітелію. Окремі клітини епітелію бувають в сечі в нормі. При патологічних станах відбувається більш численна десквамація епітелію, що призводить до збільшення кількості клітин. Поряд з цим, змінюються фізико-хімічні властивості сечі, внаслідок чого клітини зазнають дегенеративних змін.

Епітелій канальців (нирковий епітелій) – це різновид епітелію неправильної округлої, рідше кутастої форми, ядро кругле, велике (рис. 5.5).

К літини ниркового епітелію легко піддаються дегенеративним змінам – білковій (зернистій) або жировій (ліпоїдній) дистрофії. Клітини розташовуються ізольовано, можуть нашаровуватися, утворюючи епітеліальні циліндри.

К

Рис. 5.5. Осад сечі.

Нирковий епітелій.

літини ниркового епітелію в сечі здорової людини не виявляються. З'являються ці клітини при гломерулонефриті, інтоксикації, лихоманці, інфекційних захворюваннях, недостатності кровообігу. Клітини ниркового епітелію з ознаками жирової дистрофії більш великого розміру, з наявністю крапель жиру у вигляді скупчень, ланцюжків, зустрічаються при амілоїдозі, ліпоїдному нефрозі.

Е пітелій мисок і сечоводу являє собою перехідний тип епітелію. Ці клітини різної форми: циліндричні, округлі, часто мають один або два відростки – “хвости” (рис. 5.6). За розмірами вони в 3-8 разів більше лейкоцитів з великим ядром і дегенеративними змінами в цитоплазмі.

К

Рис. 5.6. Осад сечі. Епітелій мисок і сечоводу.

літини перехідного епітелію одиничні в сечі здорових людей. Посилена десквамація клітин відзначається при запальних процесах ниркових мисок і сечоводу, інтоксикаціях, а також при проведенні урологічних інструментальних обстежень. Для диференціальної діагностики цих клітин від епітелію сечового міхура, з якими вони морфологічно подібні, необхідно враховувати реакцію сечі і вираженість протеїнурії. При пієліті і пієлонефриті реакція сечі кисла, відзначається значна кількість білка в сечі.

Епітелій сечового міхура представлений великими клітинами, із зернистою цитоплазмою, наявністю 1-2 ядер. Існують морфологічні відмінності клітин, що виходять з різних відділів сечового міхура: епітелій верхнього шару слизової оболонки має кутасту (рис. 5.7), середнього прошарку – веретеноподібну, глибокого прошарку – овальну форму з відростками і нагадують епітелій мисок (рис. 5.8).

В

Рис. 5.7. Осад сечі.

Епітелій сечового міхура (верхній і середній прошарки).

Рис. 5.8. Осад сечі.

Епітелій сечового міхура (глибокий прошарок).

нормі в сечі виявляються одиничні клітини епітелію сечового міхура. Велика кількість клітин ізольовано або у вигляді скупчень характерна для гострого і хронічного циститу. Прогностичне значення мають шари клітин епітелію сечового міхура в сечі, яка отримана при катетеризації, що може свідчити про зміну слизової оболонки і розглядатися як передраковий стан.

Залозистий епітелій (епітелій простати) – вузькі, циліндричної форми клітини з великим круглим або овальним ядром, нерідко зі смужкою кров'яного пігменту. В цитоплазмі можуть зустрічатися дегенеративні зміни з включеннями із жирових крапель.

Клітки залозистого епітелію ізольовані або з'єднані в групи в сполученні зі значною кількістю лейкоцитів, лецитиновими зернами визначаються при простатиті.

П лаский епітелій – це великі клітини полігональної або округлої форми, з невеликим ядром в центрі, розташовуються у вигляді окремих екземплярів або шарами (рис. 5.9). Вони попадають в сечу з зовнішніх статевих органів і частково із сечівника. Одиничні клітини слизової оболонки піхви виявляються в сечі у здорових жінок, збільшене кількість виявляється при вагінітах.