5.2. Фізикальні методи дослідження

5.2.1. Зовнішній огляд

При огляді лікар, насамперед, оцінює стан хворого. При захворюваннях нирок найчастіше він буває задовільним чи середньої тяжкості. При нирковій кольці, вираженій інтоксикації, при переході захворювання в стадію ниркової недостатності, стан може бути тяжкий, при уремічній комі – вкрай тяжким. Положення хворого при захворюванні нирок, як правило, активне. При уремічній комі положення хворого пасивне. У випадку паранефриту положення хворого вимушене: на хворому боці з приведеною до живота ногою, зігнутою в тазостегновому і колінному суглобах. Під час нападу ниркової кольки хворий також займає вимушене положення: він неспокійний, крутиться в ліжку, прагне знайти те положення, при якому біль міг би зменшитися, стогне, кричить від болю. Нефропатія, еклампсія часто супроводжуються судомами. Свідомість ясна, але при наростаючих явищах уремії спостерігається поступове потьмарення свідомості, розвиток ступору, сопору і, нарешті, коми.

Найбільш характерна деталь в зовнішньому вигляді ниркового хворого – facies nephritica – одутле, бліде обличчя з припухлими повіками і звуженими очними щілинами.

Шкіра, як правило, бліда, воскувата, внаслідок анемії і спазму судин, стиснення їх набряковою рідиною. В стадії ниркової недостатності відзначається сухість шкіри. Через виділення шлаків з потом, шкіра має ніби припудрений вигляд, відзначаються сліди розчухів внаслідок сверблячки, можуть з'являтися висипання у вигляді пустул через інфікування розчухів. Відкриті ділянки шкіри (обличчя, шия, руки) можуть набувати брудно-сіре забарвлення через утворення в шкірі урохромів. Азотемічна інтоксикація обумовлює розвиток гемокоагуляційних розладів у вигляді петехій, синців, підвищеної ламкості судин, кровоточивості. При уремії від шкіри хворого та з рота виходить неприємний аміачний запах.

Надзвичайно характерна для ниркових захворювань поява набряків. Насамперед вони з'являються на обличчі, на повіках, де має місце найбільш пухка клітковина, а потім поширюються на кінцівки, на поперекову ділянку, рідина накопичується в порожнинах (асцит, гідроторакс, гідроперикард) і розвивається загальний набряк (анасарка). Набрякова рідина, просочуючи підшкірну клітковину, розтягує шкіру, внаслідок чого шкіра стає гладкою, блискучою. На відміну від “кольорових” серцевих набряків ниркові набряки бліді, пухкі, легко рухливі. Вони можуть розвиватися дуже швидко, за кілька годин.

Метаболічний ацидоз при уремії характеризується перевагою катаболічних процесів із загальною дистрофією тканин і зменшенням маси тіла аж до кахексії.

Накопичення в організмі сечової кислоти веде до утворення в тканинах сольових депозитів, що супроводжується запально-склеротичною зміною в них і симптомами вторинної подагри. На слабоваскулярізованих ділянках, на крилах носа, на повіках, вушних раковинах, навколо дрібних суглобів з'являються тофуси – підшкірні горбки білого-жовтого кольору, щільні на дотик, безболісні, іноді верхівка їх вкривається виразками і тоді на поверхні з'являються кристали сечової кислоти у вигляді білих або блідо-жовтих детритів. Крім утворення тофусів вторинна подагра може обумовлювати деформацію суглобів, особливо кистей і стоп з підвивихами суглобів, з безладним зсувом і укороченням фаланг пальців, з порушенням трофіки шкіри над суглобами – багряним-синюшним забарвленням, лущенням.

Виникаючі при уремії електролітні порушення призводять до зміни вмісту в організмі мікроелементів, насамперед, калію, кальцію, магнію, фосфору. Це супроводжується розвитком м'язової слабості, судом, адінамії, атрофії м'язів, негативно позначається на мінералізації кістяка і приводить до остеодистрофії. Значну роль в розвитку змін з боку кістяка відіграє і порушення функції паращитовидних залоз, що спостерігається при уремії. Остеопатія проявляється деформацією грудної клітки, хребта, частими спонтанними переломами ребер, трубчастих кісток. Деструкція епіфізів кісток нижніх кінцівок може обумовлювати виникнення “качиної” ходи. В періартикулярних тканинах, в роговиці нерідко спостерігаються кальцінати – відкладення кальцію у вигляді щільних горбків.

Огляд поперекової ділянки і живота звичайно не дозволяє виявити які-небудь зміни. Тільки при паранефриті і дуже великих пухлинах нирки може бути вибухання черевної стінки або попереку з відповідної сторони. При гострій затримці спорожнювання сечового міхура відзначається вибухання надлобкової ділянки.