- •Харків 2010
- •Розділ 1 Введення в клініку внутрішніх хвороб
- •1.1. Роль і місце пропедевтики внутрішньої медицини серед клінічних дисциплін терапевтичного профілю
- •Історія становлення пропедевтики внутрішньої медицини
- •Мудров Матвій Якович
- •Захар'їн Григорій Антонович
- •Б откін Сергій Петрович
- •О строумов Олексій Олександрович
- •О бразцов Василь Парменович
- •К урлов Михайло Георгійович
- •Яновський Феофіл Гавриїлович
- •Кончаловський Максим Петрович
- •Ланг Георгій Федорович
- •Стражеско Микола Дмитрович
- •Шкляр Борис Соломонович
- •М'ясников Олександр Леонідович
- •Г убергРиЦ Марк Мойсійович
- •Малая Любов Трохимівна
- •Методи обстеження хворого
- •Загальноклінічні методи обстеження при внутрішніх хворобах
- •Характеристика перкуторних звуків
- •Класифікація перкусії
- •1.3. Суб’єктивне дослідження хворого
- •1.3.1 Розпит хворого
- •1.3.2. Схема історії хвороби
- •IV. Розпит по органам і системам
- •V. Анамнез захворювання
- •Органи кровообігу
- •Органи травлення
- •VIII. План обстеження хворого
- •IX. Результати додаткових досліджень
- •X. Обґрунтування клінічного діагнозу.
- •XI. План лікування.
- •Контрольні питання
- •1.4. Об’єктивне дослідження хворого. Загальний огляд
- •Топографічна анатомія поверхні тіла людини
- •1.4.1. Оцінка загального стану хворого
- •1.4.3. Положення хворого
- •1.4.4. Постава
- •1.4.5. Хода
- •1.3.6. Обличчя хворого
- •Діагностичне значення обличчя хворого
- •1.4.7. Статура
- •1.4.8. Конституціональний тип
- •1.4.9. Шкірні покриви
- •Шкірні елементи
- •Тургор і еластичність шкіри
- •Вологість шкіри
- •Деривати шкіри
- •Набряки
- •1.3.10. Підшкірно-жирова клітковина.
- •1.3.11. Лімфатична система
- •1.3.12. М'язова система
- •1.3.13. Опорно-рухова система.
- •1.5. Огляд окремих частин тіла.
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 2 методи дослідження бронхо-легеневої системи Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи
- •Анатомія органів дихання
- •Фізіологія дихання
- •2.1 .Розпит хворого
- •Клінічна семіотика кашлю
- •Диференціальна діагностика болю у грудній клітці і його семіологічне значення
- •2.2. Фізикальні методи дослідження
- •2.2.1. Загальний огляд
- •Вимушене положення хворого
- •2.2.2. Огляд грудної клітки
- •Статичний огляд
- •Динамічний огляд
- •2.2.3. Пальпація грудної клітки
- •Контрольні питання
- •2.2.4. Перкусія легенів
- •Особливості перкуторних звуків при патології органів дихання
- •Топографічна перкусія легенів
- •Методика проведення топографічної перкусії:
- •Контрольні питання
- •2.2.5. Аускультація легенів
- •Зміна основних дихальних шумів
- •Зміна везикулярного дихання
- •Побічні дихальні шуми
- •Контрольні питання
- •2.3. Лабораторні методи дослідження
- •Патологічні елементи та включення в мокротинні
- •Морфологічні елементи мокротиння
- •Патологічні комплекси і включення
- •Дослідження промивних вод і плевральної рідини.
- •2.4. Інструментальні методи дослідження
- •Легеневі об’єми
- •Показники вентиляції легенів
- •Показники бронхіальної прохідності
- •Додаткові інструментальні методи діагностики
- •Неінвазивні методи дослідження
- •Інвазивні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 3 методи дослідження серцево-судинної системи анатомія, фізіологія Серцево-судинної системи
- •3.1. Розпит хворого
- •3.2. Фізикальні методи дослідження
- •3.2.1. Загальний огляд
- •3.2.2. Огляд передсерцевої ділянки
- •3.2.3. Пальпація передсерцевої ділянки
- •КонтролЬні питання
- •3.2.4. Перкусія серця
- •Контрольні питання
- •3.2.5. Аускультація серця
- •Посилення гучностi першого тону
- •Послаблення гучностi першого тону текс
- •Рiзна гучнiсть першого тону
- •Акцент другого тону над аортою
- •Послаблення гучностi другого тону над аортою
- •Акцент другого тону над легеневою артерією
- •Послаблення гучностi другого тону над легеневою артерією
- •Зменшення гучностi першого тону
- •Зміна кількості тонів серця
- •I другого (б) тонiв серця.
- •Серцеві ритми, обумовлені появою додаткових тонів
- •Серцеві шуми
- •Диференційно-діагностична характеристика внутрішнь серцевих органічних шумів
- •Місце найкращого вислуховування внутрішньосерцевих шумів
- •Проведення внутрішньосерцевих шумів
- •Особливості внутрішньосерцевих шумів
- •Діагностика вад серця при наявності декількох внутрішньосерцевих шумів
- •Функціональні шуми при аускультації серця
- •Контрольні питання
- •3.2.6. Дослідження периферичних судин
- •Загальний огляд
- •Огляд судин
- •Пальпація судин
- •Аускультація судин
- •3.2.7. Вимірювання Дослідження артеріального тиску
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Функціональні особливості провідної системи:
- •Особливості біоелектричних явищ у міокарді
- •Принцип реєстрації екг
- •Відведення по Небу
- •Техніка реєстрації екг
- •Електрофізіологічні механізми формування електрокардіограми
- •План аналізу електрокардіограми
- •Методика аналізу електрокардіограми
- •Алгоритм електрокардіографічної діагностики
- •Синусовий: зубець р – постійної форми, амплітуди, тривалості, полярності, розташовується перед кожним комплексом qrs. Несинусовий:
- •Аналіз зубців і інтервалів у нормі та патології
- •Електрокардіограма при гіпертрофії різних відділів міокарда Гіпертрофія правого передсердя
- •Гіпертрофія лівого передсердя
- •Гіпертрофія обох передсердь
- •Диференціальна діагностика гіпертрофій лівого і правого передсердь
- •Гіпертрофія правого шлуночка
- •Гіпертрофія лівого шлуночка
- •Гіпертрофія обох шлуночків
- •Електрокардіограма при ішемічній хворобі серця Електрокардіограма при різних стадіях ушкодження міокарду і стадія – ішемія
- •Загальні ознаки інфаркту міокарда
- •Локалізація інфаркту міокарда
- •Електрокардіограма при аневризмі серця
- •Електрокардіограма при стенокардії
- •Аритмії серця Класифікація аритмій серця
- •Порушення автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії)
- •Підвищення автоматизму ектопічних водіїв ритму
- •Ектопічні (гетеротопні) аритмії, викликані підвищенням збудливості міокарду
- •Порушення провідності
- •Синдроми передчасного збудження шлуночків
- •Ехокардіографічне дослідження
- •Метод ехокардіографічного обстеження
- •Основні розрахункові показники ехокардіограми (м-режим)
- •Діагностичні можливості ехокардіографії
- •Критерії ЕхоКг-діагностики різних захворювань Набуті вади серця
- •1. Мітральна недостатність
- •2. Мітральний стеноз
- •3. Аортальна недостатність
- •4. Аортальний стеноз
- •5. Недостатність Тристулкова
- •6. Тристулковий стеноз
- •7. Недостатність клапану легеневої артерії
- •8. Стеноз устя легеневої артерії.
- •Ішемічна хвороба серця (іхс)
- •Інфаркт міокарду
- •Дилятаційна кардіоміопатія
- •Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •Пролапс мітрального клапана
- •Рухома міксома (тромб) лівого передсердя
- •Ексудативний перикардит
- •Констриктивний перикардит
- •Легенева гіпертензія
- •Артеріальна гіпертензія
- •Допплер-ехокардіографія
- •Катетеризація серця
- •Ангіокардіографія
- •Коронарографія
- •Радіонуклідні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •22. Визначення швидкісних параметрів клапанного апарата серця і міокарду дозволяє вивчити метод:
- •23. Для визначення і і іі тонів при реєстрації фонокардіограми необхідно:
- •24. При визначенні на ехокардіограмі зменшення просвіту правого і лівого шлуночка, зниження швидкості раннього діастолічного спадіння передньої мітральної стулки ми діагностуємо:
- •РОзділ 4 методи дослідження системи травлення Анатомо-фізіологічні особливості шлунково-кишкового тракту
- •4.1. Розпит хворого
- •Класифікація абдомінальних болів
- •Блювота
- •Симптоматика кровотечі з різних відділів травного тракту.
- •Причини закрепів
- •4.2. Фізікальні методи дослідження
- •4.2.1. Загальний огляд
- •Обличчя хворого
- •Огляд порожнини рота
- •4.2.2. Огляд живота
- •4.2.3. Пальпація живота
- •Поверхнева пальпація живота
- •Глибока пальпація живота
- •4.2.4. Перкусія живота
- •4.2.5.Аускультація живота
- •4.3. Лабораторні методи дослідження
- •Дослідження шлункового вмісту
- •Дослідження молочної кислоти
- •Внутрішньошлункова рН-метрія
- •Клінічний аналіз калу
- •Макроскопічне дослідження
- •Хімічне дослідження
- •Мікроскопічне дослідження
- •Дослідження калу на найпростіші і гельмінти
- •Біохімічне дослідження
- •4.4. Інструментальні методи дослідження Ендоскопічний метод дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Ультразвукове дослідження підшлункової залози
- •Рентгенологічне дослідження
- •Контрольні питання
- •Анатомо-фізіологічні особливості гепатобіліарної системи
- •Фізіологія гепатобіліарної системи
- •4.5. Розпит хворого
- •Особливості анамнезу:
- •4.6. Фізікальні методи дослідження
- •4.6.1. Загальний огляд
- •4.6.2. Перкусія печінки
- •4.6.3. Пальпація печінки
- •Характеристика печінки:
- •4.6.4. Перкусія селезінки
- •4.6.5. Пальпація селезінки (за методом Образцова-Стражеска)
- •4.6.6. Пальпація жовчного міхура
- •4.7. Лабораторні методи дослідження
- •Біохімічне дослідження крові
- •Протромбіновий індекс
- •Тимолова проба
- •Визначення загального холестерину
- •Визначення β-ліпопротеїдів
- •Визначення білірубіну в сироватці крові
- •Жовчні пігменти в сечі
- •Визначення ферментів
- •Дуоденальне зондування
- •Фізичні властивості жовчі
- •Мікроскопічне дослідження жовчі
- •Біохімічне дослідження жовчі
- •4.8. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 5 Методи дослідження нирок і сечовивідної системи
- •Функції нирок. Виділяють такі функції нирок:
- •5.1. Розпит хворого
- •5.2. Фізикальні методи дослідження
- •5.2.1. Зовнішній огляд
- •5.2.2. Пальпація нирок
- •5.2.3. Пальпація сечового міхура
- •5.2.4. Перкусія сечового міхура
- •5.3. Лабораторні методи дослідження Клінічний аналіз сечі
- •Клінічне значення ниркової протеїнурії
- •Мікроскопічне дослідження сечового осаду
- •Елементи організованого осаду сечі
- •Плаский епітелій.
- •Додаткові елементи організованого осаду сечі
- •Елементи неорганізованого осаду сечі
- •Елементи осаду сечі, які рідко зустрічаються
- •Спеціальні методи дослідження осаду сечі
- •Клінічний аналіз крові
- •5.4. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 6 Методи дослідження Системи крові
- •Органи кровотворення
- •Морфологія і фізіологія клітин периферичної крові
- •Формені елементи крові
- •6.1. Розпит хворого
- •Обличчя хворого:
- •Об'єктивне дослідження внутрішніх органів і систем
- •6.3. Лабораторні методи дослідження
- •Еритроцити і гемоглобін
- •Дослідження кісткового мозку
- •Дослідження лімфатичних вузлів
- •Дослідження селезінки
- •Іммуноферментні методи дослідження гемопоетичних клітин
- •Цитогенетичні методи
- •Методи дослідження патогенезу анемій
- •6.4. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Відповіді на тест-контроль
- •Бібліографія
Зміна везикулярного дихання
Характер зміни везикулярного дихання залежить від кількості і якості альвеол, які приймають участь у диханні, швидкості і обсягу повітря, що надходить до них, властивостей оточуючих тканин.
Зміни везикулярного дихання можуть бути кількісними і якісними. До кількісних змін відносяться: посилення, ослаблення і повна відсутність везикулярного дихання; до якісних – жорстке, везикулярне з подовженим видихом і переривчасте (сакадоване дихання) (мал 36)
Мал 36. Причини зміни везикулярного дихання
Ослаблення везикулярного дихання характеризується більш тихим і коротким диханням зі збереженням співвідношення фаз вдиху/видиху (3/1), може бути як фізіологічним так і патологічним.
Фізіологічне ослаблення везикулярного дихання спостерігається у разі стовщення грудної клітки за рахунок надмірного розвитку мускулатури (у чоловіків, спортсменів) або підвищеного відкладення жиру в підшкірно-жировій клітковині (у гіперстеників), крім того ослаблення везикулярного дихання обумовлено особливостями самих органів дихання (менший обсяг легеневої тканини над верхівками легенів у порівнянні з нижніми відділами).
Патологічне ослаблення везикулярного дихання може бути обумовлено такими причинами:
утрудненням надходження повітря в легені внаслідок:
стиснення повітропровідних шляхів (трахеї, бронхів) пухлиною, збільшеними внутрішньогрудними лімфатичними вузлами, рубцевою тканиною;
порушення дренажної функції бронхів, викликане запальною інфільтрацією або значним набряком їх слизової, наявністю в них в’язкого мокротиння, або потрапляння стороннього тіла;
недостатнім розправленням альвеол на вдиху, обумовлене зниженням еластичності легеневої тканини внаслідок:
запальної інфільтрації (часткова пневмонія, початкова і стадія завершення дольової пневмонії);
інстерстіціального набряку (початкова стадія набряку легенів);
руйнування альвеол (емфізема легенів);
розростання сполучної тканини і заміна нею легеневої (пневмосклероз).
рефлекторного зменшення дихальної екскурсії грудної клітки, обумовлене больовим синдромом під час дихання (ураження плеври, ребер, міжреберних м'язів і нервів).
Таким чином, ущільнення і зниження еластичності легеневої тканини, а також зменшення надходження повітря до легень, приводять до зменшення амплітуди коливань альвеолярних стінок, а отже і до ослаблення везикулярного дихання.
До позалегеневих причин ослаблення везикулярного дихання відносяться: погіршення проведення дихальних шумів на поверхню грудної клітки в результаті: а) накопичення в плевральній порожнині рідини (гідро-, гемо-, піоторакс), повітря (пневмоторакс), рідини і повітря (гідропневмоторакс); б) стовщення плеври за рахунок масивних зрощень (фіброторакс) або пухлини; в) значного стовщення грудної клітки (ожиріння, набряк, підшкірна емфізема).
Локалізація і поширеність ослабленого везикулярного дихання залежать від характеру і ступеня вираження патологічного процесу. Так, під час звуження дихальних шляхів на рівні гортані і трахеї ослаблення везикулярного дихання вислуховується рівномірно над обома легенями, звуження одного з головних бронхів – везикулярне дихання ослаблене тільки на стороні ураження; звуження більш дрібних бронхів – ослаблення дихання вислуховується лише над ділянкою легені, що відповідає ураженому бронху.
Відсутність везикулярного дихання обумовлено порушенням його утворення або перешкодою для його проведення. В першому випадку відсутність дихання викликане повною закупоркою бронхів стороннім тілом або пухлиною, з розвитком спадання легені (обтураціоний ателектаз); у другому випадку – накопиченням в плевральній порожнині великої кількості рідини або повітря, призводить до компресії легеневої тканини (компресійний ателектаз) і одночасно є перешкодою для проведення дихальних шумів на поверхню грудної клітки.
Посилення везикулярного дихання являє собою більш голосні і тривалі дихальні шуми зі збереженням співвідношення вдиху і видиху (3:1) і обумовлене швидким розправленням альвеол на вдиху. Розрізняють фізіологічне і патологічне посилення везикулярного дихання.
Фізіологічне (форсоване) посилене везикулярне дихання обумовлене гарним проведенням звуку на поверхню грудної клітки; спостерігається при фізичному навантаженні в осіб з тонкою грудною кліткою (астеніки). Варіантом фізіологічного посиленого везикулярного дихання є пуерильне дихання (puer – хлопчик) – посилене везикулярне дихання з добре вираженим видихом. Пуерильне дихання характерно для дітей у віці до 12-14 років і обумовлено більш тонкою еластичною грудною кліткою, відносно вузьким діаметром бронхів. До різновиду посиленого везикулярного дихання відноситься так зване компенсаторне або вікарне дихання, що вислуховується над одною (неураженою) легенею при одночасній відсутності дихання в іншій легені (стиснення масивним випотом або патологічним процесом).
Патологічне посилення везикулярного дихання спостерігається під час розвитку діабетичної коми і інших патологічних станів, які супроводжуються розвитком ацидозу.
Якісні зміни везикулярного дихання (рис. 37).
Жорстке дихання
Везикулярне з
подовженим видихом
Переривчасте
або сакадоване
Рис. 37. Причини якісних змін везикулярного дихання.
Жорстке дихання – посилене, більш грубе, деренчливе везикулярне дихання, що характеризується посиленням обох фаз (і вдиху і видиху), нагадує пуерильне дихання, але відрізняється від останнього механізмом розвитку.
Основними причинами розвитку жорсткого дихання є:
– нерівномірне звуження бронхів внаслідок набряку слизової або пристінного накопичення в’язкого ексудату, що створює умови для приєднання до везикулярного дихання додаткового звуку проходження повітря через ділянку звуженого бронха (бронхіт, туберкульоз);
– вогнища ущільнення легеневої тканини, що чергуються з неушкодженою (інтактною) тканиною, за рахунок поліпшення проведення звуку ділянкою щільної тканини (бронхопневмонія).
Крім того, жорстке дихання вислуховується під час прискореного дихання і посиленої вентиляції легенів внаслідок підвищення температури тіла (лихоманки).
Везикулярне дихання з подовженим видихом – везикулярне дихання, у якого видих складає більше половини фази або перевершує її.. Причинами подовженого видиху може бути зниження еластичних властивостей легеневої тканини (емфізема легенів); звуження дрібних бронхів за рахунок запалення (бронхіт, бронхиолит) або бронхоспазма (бронхіальна астма). В обох випадках подовжений видих вислуховується над усією поверхнею легенів. Поява його на обмежених ділянках вказує на місцеві причини, частіше запальні процеси з місцевим ущільненням легеневої тканини (туберкульоз).
Переривчасте або сакадоване дихання – везикулярне дихання з переривчастим вдихом у вигляді окремих коротких вдихів, що перериваються такими ж паузами, а видих залишається безперервним. Основною причиною сакадованого дихання є нерівномірне скорочення дихальних м'язів (у дітей під час плачу; стомлення; м'язового тремтіння на холоді; лихоманок з остудою; неврастенії, міопатії). Якщо сакадоване дихання вислуховується на строго обмеженій ділянці, то воно вказує на звуження дрібних бронхів за рахунок запалення або їхнього стиснення (туберкульоз, бронхіт).
Узагальнення змін везикулярного дихання надано в таблиці 2.29.