1.3. Суб’єктивне дослідження хворого

1.3.1 Розпит хворого

Розпит є найважливішим суб'єктивним методом дослідження хворого, заснованим на збиранні спогадів хворого. Анамнез (від греч. anamnesis - спогад) сукупність даних, отриманих шляхом розпиту хворого

Значення розпиту хворого в діагностичному процесі. Розпит хворого як метод дослідження має величезне діагностичне значення. Розпит дозволяє оцінити функціональні розлади й нервово-психічний стан хворого; діагностувати початкові стадії захворювання; виявити перші симптоми; встановити зв'язок захворювання з перенесеними хворобами, умовами праці й побуту хворого. Розпит є незамінним методом вивчення хворого як особистості й найпростішим способом встановлення необхідного контакту між хворим і лікарем. Відомості, отримані під час розпиту хворого, є відправним моментом для проведення подальшого обстеження і визначення діагнозу.

Правила проведення розпиту хворого:

1. Розпит проводити самим, не покладаючись цілковито на записи в історії хвороби.

2. Надати хворому можливість невимушено розповісти про свої страждання, керуючи тактовно викладом скарг у хронологічному порядку.

3. Виділити головні і другорядні скарги з їхньою деталізацією, а потім продовжити розпит щодо загального самопочуття та вияснити скарги стосовно органів та систем.

4. При розпиті варто записувати ключові моменти, фіксувати найбільш характерні слова і вирази хворого.

5. Увага і терпіння з боку лікаря – незамінна умова для створення атмосфери довіри і співробітництва між хворим і лікарем.

6. Всебічний розпит хворого дозволяє лікареві правильно оцінити його стан в цілому.

Схема історії хвороби є медичним і юридичним документом, у якому відбиваються всі дані про захворювання хворого. Уперше схема історії хвороби була запропонована вітчизняним клініцистом М.Я. Мудровым для систематизації і повного обстеження хворого за єдиним планом, а також реєстрації всіх результатів дослідження і спостережень за хворим протягом усього періоду хвороби. Надалі схема історії хвороби і метод розпиту була вдосконалена вітчизняними клініцистами Г.А. Захар'їним і С.П. Боткіним.

Починають розпит з питання: «що вас турбує?» і дають хворому можливість висловитися протягом декілька хвилин. Уважно вислухуючи хворого, лікар виділяє головні і другорядні скарги; аналізує характер скарг і зіставляє їх із загальним станом хворого; оцінює психічний стан хворого, його свідомість, емоційний стан, пам'ять; цей час також необхідно для взаємного вивчення. Потім лікар у зручний момент розпиту тактовно перериває монолог хворого з метою уточнення (деталізації) виявлених скарг. Кожна скарга хворого деталізується (уточнюється) з метою постановки попереднього діагнозу; виділення провідної системи, що уражена, (наприклад, біль у грудній клітці може бути симптомом ураження дихальної, серцево-судинної, нервової, травної, кістково-м'язової або іншої системи); визначення послідовності розпиту по системах.

Розпит щодо загального самопочуття виділений у самостійний підрозділ розпиту, оскільки багато тяжких захворювань, таких як туберкульоз, онкологічні, ендокринні захворювання, патологія крові і інші можуть починатися зі скарг загального характеру: загальна слабкість, стомлюваність, підвищення температури, сверблячка шкіри, висипання на шкірі, пітливість, зміна маси тіла.

Розпит по органах і системам проводиться з метою виявлення супутньої патології з боку інших систем, що має значення для діагностики основного захворювання, його ускладнень і лікування.