Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГОС(1).doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
15.09.2019
Размер:
1.98 Mб
Скачать
  1. Плани будови прокаріотичної та еукаріотичної клітини

БІЛЕТ 20

  1. Рівні структурної організації хроматину еукаріотів. Структура нуклеосоми та хроматинової фібрили.

ДНК існує в клітинному ядрі у вигляді складного нуклеопротеїнового комплексу - хроматину.

На першому рівні організації хроматину ДНК формує за рахунок взаємодії з білками елементарні утворення - нуклеосоми - із середньою щільністю одна нуклеосома на 200 пар основ. Білковий компонент нуклеосоми (кор) складається з восьми молекул корових гістонів Н2А, Н2В, Н3 і Н4 - по дві молекули кожного типу. На другому рівні компактизації за участю лінкерних гістонів Н1 утворюється фібрила товщиною 30 нм. Хроматинова фібрила формує петлі розміром 20-200 тис. пар основ, кінці яких є жорстко закріпленими на скелетних структурах ядерного матриксу.

  1. Регуляція активності генів у прокаріотів. Структура оперона.

Зрозуміло, що гени та оперони (див. розділ 4) не транскрибуються постійно, а вмикаються/вимикаються в певні моменти залежно від зовнішніх умов, стадій клітинного циклу тощо. Головними елементами, взаємодія між якими приводить до активації чи репресії транскрипції, є так звані цис- і транс-елементи. Цис-елементи - це регуляторні елементи послідовності ДНК, які фізично зв'язані з даним геном чи опероном; у прокаріотів часто називаються операторами і розташовані в безпосередній близькості до промоторів. Транселементи - білкові фактори транскрипції, що вільно дифундують (транспортуються) у просторі клітини, шукаючи свій цис-елемент, з яким вони мають специфічну спорідненість. Якщо зв'язування транс-елемента з оператором приводить до активації транскрипції (часто за рахунок прямих білок-білкових взаємодій транскрипційного фактора з РНК-полімеразою, які підвищують її спорідненість до промотора), кажуть, що фактор є активатором і здійснює позитивну регуляцію. Якщо фактор блокує зв'язування РНК-полімерази (часто за рахунок зниження доступності промотора), його називають репресором і кажуть про негативну регуляцію.

Оперон являє собою кластер так званих структурних генів, на яких синтезується одна молекула мРНК, що має кілька (на кожен структурний ген) послідовних (які не перекриваються) відкритих рамок зчитування для трансляції відповідних білків. У межах оперона згруповані структурні гени, які відповідають за синтез білків, залучених до одного ланцюжка біохімічних перетворень (ферменти синтезу або деградації певної сполуки). Крім структурних генів оперон має регуляторні ділянки, за рахунок яких здійснюється регуляція транскрипції оперона як цілого. У геномі E. coli міститься ~650 таких одиниць транскрипції.

Лактозний оперон

До складу оперона входять три структурні гени, що кодують ферменти, залучені до утилізації (катаболізму) лактози. Транскрипція всіх трьох генів здійснюється з одного промотора (синтезується єдина, так звана поліцистронна, молекула мРНК, яка має три послідовні відкриті рамки зчитування). Промотор оточують дві однакові операторні ділянки (lac-оператори), що мають спорідненість до lac-репресора, і сайт зв'язування CAP (Catabolite Activator Protein). Промотор lac-оперона є слабким - має досить низьку власну спорідненість до РНК-полімерази. Навіть якщо в середовищі є лактоза, але присутня також глюкоза (кращий харчовий субстрат для бактерій), транскрипція lac-оперона майже не здійснюється. Зниження рівня глюкози приводить до підвищення внутрішньоклітинної концентрації сАМР (циклічного аденозинмонофосфату), зв'язування якого з САР індукує конформаційну перебудову білка та появу його специфічної спорідненості до відповідного сайта на ДНК. Взаємодія САР із РНК-полімеразою підсилює її спорідненість до промотора - САР рекрутує полімеразу, яка далі розпочинає синтез мРНК. Описаний сценарій позитивної регуляції реалізується лише за тієї умови, що lac-оператори не взаємодіють з lac-репресором. У разі відсутності лактози (коли відповідні ферменти її утилізації напевно не потрібні) гомодимери репресора (незалежно від можливої присутності САР) зв'язуються з обома операторами при цьому взаємодіють між собою: утворюється тетрамерний комплекс, що утримує петлю ДНК. Усередині петлі розташований промотор, і це абсолютно запобігає зв'язуванню з ним РНК-полімерази. Коли з'являється лактоза, її невелика кількість перетворюється на алолактозу, яка спрацьовує як індуктор lac-оперона: зв'язування алолактози з репресором індукує втрату його спорідненості до оператора. Унаслідок руйнування петлі РНК-полімераза зв'язується з промотором і оперон починає працювати.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]