100. Правове забезпечення організації і здійснення ветеринарної справи в сільськомугосподарстві.

Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України

В основі правового регулювання ветеринарної справи лежать публічно-правові відносини щодо забезпечення здоров`я свійських тварин та уникнення небезпек для людини, пов’язаних з хворобами тварин, а також приватноправові відносини щодо підвищення економічної ефективності с/г тваринництва шляхом надання якісних послуг щодо лікування тварин.

Ветеринарне законодавство України - це система нормативно-правових актів, що містять правові норми, які регулюють правовідносини, що виникають у сфері ветеринарної справи. В Україні створена розгалужена система ветеринарного законодавства (закони і підзаконні нормативно-правові акти).

Центральне місце у системі правового регулювання ветеринарної медицини посідає Закон України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1982 з послідуючими змінами та доповненнями. Він визначає ветеринарну медицину як галузь науки та практичних знань про хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, ветеринарно-санітарну якість та безпечну продукції тваринного, а на ринках – і рослинного походження, про збереження здоров`я і продуктивності тварин, запобігання хворобам і захисту людей від захворювань, спільних для тварин і людей. Закон складається з 17 розділів та 109 статей.

Іншими нормативно-правовими актами в системі ветеринарного законодавства є :закони України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про захист тварин від жорстокого поводження»», «Про тваринний світ», «Про племінну справу у тваринництві», «Про бджільництво», «Про безпечність та якість харчових продуктів»»Про молоко та молочні продукти», «Про охорону праці» та ін..

Слід зазначити також про паспорт великої рогатої худоби, положення про реєстр тварин. Також до ветеринарного законодавства належить низка положень: про головні управління ветеринарної медицини в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі; про обласні державні лікарні ветмедицини; про регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини, про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів тощо.

До джерел ветеринарного законодавства також належить низка інструкцій: про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин; про заходи з профілактики та боротьби з емфізематозним карбункулом; про заходи щодо боротьби зі сказом тварин; щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур та багато інших.

Нормативно-правову базу здійснення ветеринарної справи також складають численні правила: правила та вимоги для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвійного забою тварин;для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування; для суб’єктів господарювання з переробки птиці та виробництва яйце продуктів; ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці; видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов’язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, тощо.

+++Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його територіальні органи.

Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини.

Головний державний інспектор ветеринарної медицини України може надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у державних установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям ветеринарної медицини повноваження державного інспектора ветеринарної медицини на проведення державного ветеринарно-санітарного контролю. Втручання в роботу уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю забороняється.

Особи, які проводять виставки, змагання тварин, ярмарки, аукціони, вистави з тваринами, що мандрують, організовують пересувні зоопарки тощо, зобов'язані отримати на проведення таких заходів дозвіл головного державного інспектора ветеринарної медицини відповідного територіального органу.

Дозвіл, видається безоплатно за умови виконання ветеринарно-санітарних заходів протягом 30 днів з дати надходження заяви.Кабінет Міністрів України створює постійну Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України.

Ввезення на територію України, транзит і вивезення з території України товарів здійснюються виключно через призначені прикордонні інспекційні пости, які мають карантинні станції та призначені для ввезення та вивезення товарів (далі - призначені прикордонні інспекційні пости).