6.Функції агарного права України.

Функції АП- це відображаючі його соціальне призначення спеціальні напрями правового регулювання відносин по виробництву, переробці та реалізації с/г продукції.

Конспект: 1)соц-правова - простежується в умовах становлення ринквої економіки все більша увага до виробництва с/г продукції, з метою подальшого запезпечення населення та можливого експорту.:

А)реформаційна

Б) економічно-правова (рег. Виробничі відносини)

В) інтеграційні (баланс суспільних прав та інтересів)

2)праворегулятивна (забезпечує реалізацію прав та свобод, ін..соціальних цінностей щодо використ.с/г земель, продукції ліс/водн госп-ва, забезпеч.продовольчої безпеки. Основа: зак/правозастосовна діяльність):

А) статична (основа – заборонні норми)

Б) динамічна (основа – реалізація зобов'язуючих)+ постійна зміна норм, що регулюють аграрні відносини, їх вдосконалення, шляхом прийнятя нових нормативно-правових актів, що є більш сучасними.

3) правоохоронна (встановлює гарантовані державою здійснення прав на землю, вільну госп.діяльність, безпеку, якість харч.продуктів, запобігання негат.впливу на клімат.умови). Форми:

А) превентивна - попередження вчинення правопорушення. Зводиться до виконання підприємцями та окремими працівниками агропромислового комплексу своїх прав та обов’язків.

Б) примусова

+++регулююча – регулювання відносин, учасники яких с/г організаційно-правовоі утворення та окремі трудівники. Виконуючи цю функцію АП взаємодіє з іншими галузями права- земельним, цивільним, господарським, адмінісративним, екологічним.

кадрова–залучення на трудовій основі осіб до вироблення с/г продукції через утворення суб’єктів аграрного права.

виховна – аграрне право як навчальна дисципліна формує знання про відносини, що складаються у цій галузі права.

7.Принципи аграрного права України.

Принципи АП – наукові положення, основоположні засади, що визначають загальну спрямованість, найбільш суттєві риси правового регулювання аграрних відносин. Принципи визначають характер права в цілому або окремих груп правових норм, інститутів галузей права. Київська школа виділяє такі принципи АП:

(Крупка): Принципи права — це основоположні засади, ідеї, які закріплені в правових нормах і відображають закономірності певної галузі права, загальну спрямованість правового регулювання. В них розкриваються системні особливості галузі права, що зумовлюють її галузеву сутність.    Принципи аграрного права ґрунтуються на загальноправових принципах, які мають своєю основою положення Конституції України. Основними правовими принципами, що закріплені в чинному національному законодавстві (в тому числі й в аграрному), є:    1) принцип справедливості, свободи;    2) принцип пріоритетності і захисту прав людини;    3) принцип рівноправності, верховенства права;    4) принцип законності;    5) принцип правосуддя;    6) принцип системного формування та побудови національного права й окремих її галузей.

ЗУ «Про основні засади роз-ку держ.політики Укр.на 2015 рік»: пріоритетність роз-ку с/г і соц.ролі села; гарантування продовольчої безпеки; забезпеч.права вільного/рівного доступу до набуття і реалізації права на з/д с/г призначення; право на вільну госпо.діяльність; забезпечення справедл/стимулюючого впливу на товаровиробників (в частині податкі).

Аграрне право як комплексна галузь права має систему спеціальних принципів, наявність яких пояснюється особливостями мети та змісту аграрних відносин. Найважливішими спеціальними принципами аграрного права є:    1) пріоритетність сільського господарства в народногосподарському комплексі України.

   2) забезпечення економічної багатоманітності та рівнівний захист державою всіх суб'єктів аграрних відносин.

   3) право суб'єктів аграрного господарювання самостійно здійс нювати будь-яку підприємницьку діяльність. Аграрний підприємець самостійно вирішує, якими видами діяльності йому займатися з урахуванням встановлених законодавством заборон і обмежень на здійснення такої діяльності, формує програми діяльності, добирає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежене законом, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону;    4) органічний взаємозв'язок трудових і земельних відносин. Сільськогосподарське виробництво органічно пов'язане із землекористуванням. У процесі трудової діяльності селян використовуються корисні природні властивості ґрунтів (родючість та ін.) з метою виробництва продуктів харчування, кормів для тварий і сировини для різних галузей промисловості;    5) державна підтримка сільськогосподарського виробника. Аграрне господарювання належить до ризикових видів виробничої діяльності, що пояснюється його залежністю від кліматичних умов, від кон'юнктури на ринку паливно-мастильних матеріалів, тривалим проміжком часу між вкладенням праці й одержанням прибутків від реалізації виробленої продукції тощо. Внаслідок цього сільське господарство є дотаційним. Держава повинна забезпечувати паритетність закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, пільгове кредитування аграрних виробників, фінансування соціальної сфери села за рахунок державного і місцевих бюджетів тощо;    6) забезпечення рівності і справедливого розподілу матеріальних і культурних благ між міським і сільським населенням. Це зумовлює необхідність забезпечення пріоритетного розвитку соціально-культурної сфери села, створення належного рівня життя селян.

+++ Деякі вчені пропонують такі принципи АП:

— рівність учасників аграрно-правових відносин;

— свобода аграрного підприємництва і добровільність вибору форм і напрямків господарської діяльності;

— органічний зв'язок трудової діяльності з природно-кліматичними умовами виробництва;

— пріоритетність розвитку аграрно-промислового комплексу;

— демократизація системи управління агропромисловим комплексом;

— всебічна охорона і зміцнення всіх форм власності і різноманітних організаційно-правових форм сільськогосподарських товаровиробників, що на них базуються;

— господарська самостійність і відповідальність суб'єктів сільськогосподарської діяльності і праці;

— невтручання державних органів у виробничо-господарську діяльність сільськогосподарських товаровиробників.