8.Методи в аграрному праві України.

Метод – це спосіб впливу на конкретні правовідносини. На думку Чабаненко, метод правового регулювання – сукупність встановлених державою способів чи прийомів правового регулювання, що характеризується особливостями юридичного впливу норм аграрного права на суспільні відносини, які виникають під час здійснення суб’єктами виробничої с/г діяльності.

За Янчуком, методи – такі способи, за допомогою яких держава на основі існуючої сукупності правових норм забезпечує необхідну поведінку людей як учасників правовідносин або впроваджує ті засоби регулювання, які в конкретних умовах (політичних, економічних, соціальних) можуть дати максимальний очікуваний результат у здійсненні аграрних та земельних реформ, вирішенні продовольчої кризи, становленні ринкових відносин, у розвитку інфраструктури ринку тощо.

Методи АП поділяються на:

? Загальні методи

? Спеціальні методи

1 . Загальні методи:

А) диспозитивний (дозволу)+ Під диспозитивністю методу правового регулювання розуміють таку сукупність прийомів і способів юридичного впливу, при якій характер звернення волі законодавця до волі суб’єктів конкретних правовідносин допускає більш менш їм широкого вибору варіантів своєї поведінки в межах, встановлених правовою нормою (дозволяючі норми).

Б) імперативний (заборона здійснення с/г діяльності, або обмеження – охоронні зони, особливості здійснення робіт в прикордонній смузі, в зонах можливого затоплення) – Постанова КМУ «Особливості здійснення с/г виробництва в зонах можливого затоплення»+ Імперативність, навпаки, - це така сукупність прийомів і способів впливу, при якій характер звернення волі законодавця до волі учасників правовідносин припускає суворе обов’язкове встановлення останніми певного способу поведінки (норми зобов’язуючі і забороняючі)

!!! М.М.Чабаненко поєднує імперативний і диспозитивний методи та визначає їх сукупність як змішаний метод регулювання аграрних відносин, що реалізується через характер правових норм. Виходячи з даного поділу способів (прийомів) правового регулювання, вчений стверджує, що імперативність і диспозитивність правового регулювання присутні, тобто є наявними в будь-якій галузі права. Відповідне поєднання імперативності і диспозитивності є ключовою, визначальною сутністю галузевого методу правового регулювання 

В) метод рекомендацій -   згідно з яким держава в особі уповноважених органів виконавчої влади регулює діяльність суб'єктів аграрного підприємництва, пропонуючи зразкові форми договорів (наприклад, договору оренди майна), статутних документів (типовий статут акціонерного товариства тощо).

1. Специфічні методи (Янчук):

А) легалізаційний,

Б) локально – правового регулювання,

В) дозвільно – ліцензійний,

Г) метод колективного прийняття рішень,

Д) інші

9.Система і структура аграрного права України.

(Янчук): Система (структура) аграрного права як галузi права – це науково обгрунтоване, логiчно послiдовне розмiщення аграрноправових iнститутiв, нормами яких регулюються суспiльнi аграрнi вiдносини субєктiв аграрного пiдприємництва всiх форм власностi й форм господарювання їх представницьких органів управлiння, а також селянських (фермерських) господарств, приватних пiдсобних домашнiх господарств членiв КСГП, ВСГК, СпС, найманих сiльськогосподарських працiвникiв ДСП, АТ та iнших громадян, якi проживають у сiльськiй мiсцевостi. Визначення системи аграрного права має важливе наукове i практично-прикладне значення при застосуваннi й тлумаченнi правових норм, систематизацiї (кодифiкацiї, iнкорпорацiї, консолiдацiї) аграрного (сiльськогосподарського) законодавства, при зясуваннi науково обгрунтованого спiввiдношення поняття системи аграрного права як галузi правової науки i навчальної дисциплiни.

Інститути АПУ:

1)iнститут права членства в юридичних особах. Юридичнi норми, що утворюють цей iнститут, регулюють органiзацiйно-правовi вiдносини, повязанi з умовами i порядком вступу в члени КСГП, ВСГК, СпС тощо i виходом з нього, порядком i наслiдками припинення членства. 2) iнститут права самоврядування в коллективному сiльськогосподарському пiдприємствi, сiльгоспвиробничому кооперативi, спiлцi селян i мiжгосподарському утвореннi (пiдприємствi, органiзацiї, обєднаннi).В ньому закрiплено метод колективного самоврядування. 3) iнститут права засновництва та корпоративного права.

4) З прийняттям Закону "Про селянське (фермерське) господарство" правовим iнститутом даної галузi права слiд вважати правове становище селянських (фермерських) господарств. 5)Своєрiдним iнститутом аграрного права є iнститут правового становища приватних пiдсобних господарств iнших громадян, якi проживають у сiльськiй мiсцевостi.

6) iнститут правового регулювання робочого часу i часу вiдпочинку працiвникiв. 7)У сферi аграрних вiдносин iнститутами аграрного права є iнститут правового регулювання оплати працi, iнститут правового регулювання соцiального забезпечення членiв державних сiльськогосподарських пiдприємств кооперативного типу (мається на увазi доплата до державних пенсiй i соцiальне страхування), iнститут дисциплiнарної та матерiальної вiдповiдальностi працiвникiв. Система аграрного права як навчальна дисципліна складається з двох частин — Загальної та Спеціальної.    До Загальної частини належать такі загальнотеоретичні теми, як предмет аграрного права, його принципи й система; джерела аграрного права; аграрні правовідносини; правовий статус аграрних суб'єктів; державне регулювання сільського господарства тощо.    Особлива частина навчального курсу містить матеріал про правове регулювання виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств, особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення, договірні відносини в аграрному секторі, відповідальність за порушення аграрного законодавства України тощо.