85.Правовий режим майна сільськогосподарських підприємств корпоративного типу.

Особливості управління сільськогосподарських підприємств корпоративного типу випливають із того, що кількість учасників цих утворень може становити декілька тисяч.

Учасники господарських товариств мають право брати участь в управлінні справами підприємства, але ступінь їх впливу на прийняття рішення залежить від розміру (долі) вкладу того чи іншого учасника в майно товариства.

Загальні засади управління сільськогосподарськими підприємствами корпоративного типу закріплені в законі України «Про господарські товариства», а особливості окремих господарських товариств — у локальних нормативних актах — установчих документах: положенні про загальні збори акціонерів, регламенті проведення загальних зборів, положеннях про правління, про ревізійну комісію тощо.

У господарських товариствах ( акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю) зазначеним законом передбачена система органів управління. Вищим органом управління є загальні збори акціонерів або збори учасників. До компетенції вищого органу належать:

- визначення основних напрямків розвитку товариства;

— внесення змін та доповнень до установчих документів товариства;

— формування органів управління товариства;

- прийняття та затвердження локальних нормативних актів;

- прийняття рішення про ліквідацію товариства та створення ліквідаційної комісії;

- вирішення інших важливих питань.

Загальні збори акціонерів або збори учасників формують виконавчий орган товариства. Таким органом може бути правління акціонерного товариства на чолі з головою правління; дирекція на чолі з генеральним директором; директор як одноособовий орган.

Частина сільськогосподарських товариств має у своєму складі майно держави. Державні корпоративні права — це акції, частки у статутному фонді господарських товариств, які належать державі.

Такі компанії є вже недержавними, але держава через уповноважені органи має право брати участь в управлінні їх діяльністю, вирішувати найбільш важливі питання їх функціонування.

У разі володіння державою контрольним пакетом акцій тих чи інших сільськогосподарських підприємств можна говорити про повний контроль з боку держави за діяльністю такого товариства.

86.Правовий режим майна міжгосподарських підприємств (об’єднань) у сільському господарстві.

Відповідно до ст. 118 ГК – об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової тв іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до ГК та інших законів мають право утворювати об’єднання підприємств. В об’єднання підприємств можуть входити підприємства утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об’єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання, вони є юридичною особою.

Відповідно до ст. 119 ГК – залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть утворюватись як господарські об’єднння або як державні чи комунальні господарські об’єднання.

Правовий режим майна об’єднань у СГ визгачається ГК та статутними документами.

Учасники об’єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбаченому його установчими документами цільові, членські, вступні внески. Майно передається об’єднанню його учасниками у господарське відання чи оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об’єднання. Вартість відображається у балансі.

ГО має право утворювати за рішенням його вищого органу унітарні підприємства, філії, представництва, бути учасником інших господарських товариств. Утворені ГО підприємства діють відповідно до ГК, Статутів.

Об’єднання підприємств не відповідає за зобов’язаннями його учасників, а учасники не відповідають за зобов’язаннями об’єднання якщо інше не передбачено установчим договором чи статутом об’єднання. (ст. 123 ГК)