22.Поняття та види прав, свобод і обов’язків у аграрному праві України.

Право - це міра можливої і бажаної поведінки особи, спрямованої на задоволення своїх чи інших правових (законних) потреб та інтересів. Реалізація суб'єктивних прав особи залежить від волі самої особи і соціально-економічних та політичних умов буття суспільства.

ВИДИ ПРАВ:

• За джерелом закріплення:

-конституційні

- ті, що закріплені в законах та підзаконних нпа

- передбачені в актах локальної нормотворчості

• За суб’єктом:

- права членів становить сукупність правових норм, якими встановлюється:

1 – певні правила щодо порядку і умов вступу до с/г підприємства кооперативного типу;

2 – юридичне оформлення вступу;

3 – виникнення статутних прав та обов’язків членів підприємства;

4 – правила щодо припинення права членства.

Правовою основою права членства є положення ст. 36 Конституції України, згідно з якою громадяни України мають право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Правові засади членства визначені в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію».

- Право засновиків являє собою сукупність правових норм, які встановлюють певні правила щодо:

1. формування статутного фонду;

2. укладення між засновниками установчого договору;

3. своєчасного внесення першого внеску до статутного фонду;

4. державної реєстрації товариства.

- Право участі являє собою сукупність правових норм, які встановлюють певні правила щодо:

1. набуття статутних прав та обов’язків учасника підприємства корпоративного типу;

2. юридичного оформлення участі;

3. припинення відносин участі і юридичного оформлення цього.

• За змістом:

майновіправа управлінсько-контрольного характеруорганізаційні

• За сферою:

• конституційніЗемельніТрудовіЕкологічні

Право соціального забезпеченняЦивільно – правові та інші

Відмінність між поняттями «право» і «свобода» значною мірою умовна, спільною рисою їх є те, що вони означають можливість для особи вибирати вид і міру своєї поведінки.

Розуміння поняття «право» більшою мірою пов'язане з необхідними для його реалізації діями інших суб'єктів (наприклад, держави), а також правомочністю людини брати участь у діяльності об'єднань громадян (право на об'єднання у профспілки, право відшкодування матеріальної чи моральної шкоди; право знати свої права і обов'язки; право на безпечне для життя та здоров'я довкілля; право на освіту, яке гарантується обов'язком держави щодо її отримання).

Обов'язок - міра необхідної поведінки чи діяльності особи (вчинити правомірні дії або утриматись від дій), яка закріплена в законодавстві або інших формах права і спрямована на задоволення потреб й інтересів інших суб'єктів суспільних відносин. Конституційні обов'язки встановлюються як для реалізації інтересів усього суспільства, держави, так і в інтересах кожної окремої особи.

Обов’язки в аграрному праві України:

• забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

• дотримуватися вимог продовольчої безпеки

• додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

• Сплачувати податки та інші обов’язкові платежі

• своєчасно подавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законодавством;

дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

+++ а) забезпечення оптимального водного режиму ґрунтів.

   б) забезпечення належного сольового режиму грунтів, для чого необхідно здійснювати захист земель від вторинного засолення. Кожна особа, яка використовує сільськогосподарські угіддя, зобов'язана боротися з підвищеною кислотністю грунтів, здійснюючи вапнування й інші землеробські заходи;    в) забезпечення такого живильного режиму грунтів, за якого родючість не тільки не зменшувалася б, незважаючи на винесення живильних речовин із врожаєм, а збільшувалася б.

   г) забезпечення належного культурно-технічного стану грунтів, ведення боротьби із заростанням земель чагарником, дрібноліссям, бур'янистою рослинністю, для чого кожен землекористувач наділений правами провадити у встановленому порядку культурно-технічні роботи на своїй ділянці;    д) забезпечення належної екологічної обстановки на земельній ділянці, не допускаючи її погіршення.

Правомочності земельного власника вичерпно зафіксовані в ст. 90 ЗК. Вони включають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; право власності на посіви, насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі й споруди. Як видно зі змісту зазначених правомочностей, більшість із них безпосередньо стосуються власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Особливістю юридичної природи обов’язків в аграрному праві є те, що вони можуть встановлюватися та конкретизуватися і в установчих документах та статутах.

Наприклад, учасники підприємства корпоративного типу (товариства) зобов'язані:

а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, що їх передбачено установчими документами;

в) не розголошувати комерційної таємниці та іншої конфіденційної інформації про діяльність товариства;

г) нести інші обов'язки, встановлені законодавством України та установчими документами.