2. Механіка електропривода

Механічний рух від вала електродвигуна до робочого органа (або навпаки, від робочого органа до двигуна) здійснюється за допомогою механічного передавального пристрою (МПП), який, у загальному випадку, складається з певної кількості елементів механічної частини електропривода:

• передач;

• перетворювальних ланок.

Найпростіша структурна схема електропривода має вигляд поданий на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 - Найпростіша структурна схема ЕП.

За величиною електрична потужність двигуна (Р_ел), механічні потужності ЕД (Р_мх1), МПП (Р_мх2) та РО (Р_мх3) різняться урахуванням значень відповідних ККД.

Будову і складність МПП, у першу чергу, визначають особливості динамічних станів РО, характер технологічного процесу, властивості ЕД та його системи регулювання. Найбільш розвинений МПП у глибокорегулівних приводах зі складним характером руху РО. У цих випадках регулювання координат і зміна характеру руху здійснюється не тільки з боку ЕД, а і з боку МПП.

За таких обставин слід дійти висновку: чим більше будуть удосконалені двигун та його системи керування, чим більше на них можна буде реалізувати різних динамічних станів, тим простішим буде МПП [6, 7]. На разі за технічними показниками таких досконалих електроприводів ще не існує, а навпаки існує ціла низка сучасних електроприводів з розвиненим складним, або надзвичайно складним МПП.

З іншого боку кінематичний ланцюг ЕП може бути доволі простий (інколи механічна частина ЕП практично відсутня, і тоді вал двигуна безпосередньо з’єднується з робочим органом).

До робочих органів (у залежності від призначення) слід віднести:

- гак

- кліть – підіймальні машини;

- рейфер

- шпіндель

- стіл – верстати;

- патрон

- валки (прокатні машини);

- пуасон (преси);

- ківш (екскаватори);

- стрічка (конвейери);

- гребний гвинт (водяні й повітряні судна).

2.1 Елементи механічної частини електропривода

Механічна частина ЕП у більшості складається з певної кількості передач, якщо електродвигун й робочий орган обертального руху. Якщо ж робочий орган поступального, або зворотно-поступального рухів, а двигун обертальний, то механічна частина повинна мати й перетворювальні елементи, що перетворюють вид механічного руху.

Основними елементами МПП є:

• передачі;

• перетворювальні ланки.

Передачі не перетворюють вид механічного руху (обертальний залишується), а тільки змінюють параметри його.

До них належать:

• зубчасті передачі;

• черв’ячні передачі;

• пасові передачі;

• ланцюгові передачі;

• фрикційні передачі.

До перетворювальних ланок належать:

• барабан з тросом;

• зубчасто-рейковий механізм;

• гвинт з гайкою;

• кривошипний механізм;

• кулісний механізм;

• шарнірно-важільний механізм;

• кулачковий механізм.

Для перетворювальних механізмів з погляду кінематики характерним є відношення вихідної швидкості V поступального руху до вхідної кутової швидкості .

У залежності від цього всі перетворювальні механізми слід поділити на дві групи.

1-а група, :

- циліндричний барабан з тросом;

- зубчасто-рейковий перетворювач;

- гвинт з гайкою й таке інше.

2-а група, :

- кривошипний механізм;

- кулісний механізм;

- шарнірно-важільний механізм;

- кулачковий механізм і таке інше.

Для перетворювальних механізмів 2-ї групи зв’язок проміж та може описуватись доволі різними закономірностями, наприклад, у кривошипно-шатуновому механізмі закон змінювання прямого й зворотного напрямків може бути однаковим, а в кулісному – різним, тому перший механізм доцільно використовувати в МЧ приводів насосів та компресорів, а другий – стругальних верстатів та механічних ножівок.

Для обертальних ЕП з передачами

,

де – кутова швидкість робочого органу;

– кутова швидкість ротора електродвигуна, або будь-якого елемента кінематичного ланцюга від двигуна до робочого органу.

Винятком може правити лише застосування так званого „мальтійського хреста”.