3.2. Упакування і транспортна придатність

Упакування є одним з методів захисту і зберігання вантажу від впливу оточення, а також від дії механічної енергії під час тривання транспортного процесу. На думку вчених: "Упакування є мистецтвом, знанням і технологією підготовки товарів до перевезення і продажу", або "упакування можна визначити як спосіб гарантування безпечної поставки товарів кінцевому споживачеві у доброму стані і при найнижчих витратах". З обох визначень виникає, що усі дії, які виконуються на підприємстві після виробництва товару, є елементом процесу упакування і мають істотний вплив на якість товарів. Як перебіг процесу виробництва може здійснювати досить суттєвий вплив на упакування, так і упакування може впливати на процес виробництва і товарний рух.

Під упакуванням слід розуміти відповідно підібраний пакувальний матеріал, з якого в результаті процесу пакування виникає певна конструкція. Упакування повинно виконувати такі функції:

• захисту, отже, повинно зберігати вантаж від втрати або зниження його якості на шляху від виробника до споживача. Це означає, що воно повинно бути пристосоване до рис і вразливостей вантажів. Упакування повинні захищати вантажі від механічних, абіотично-кліматичних, біотичних загроз, а також від поганої і небажаної діяльності людини;

• полегшення транспортування і складування вантажів. Маса і розміри упакувань повинні бути пристосовані до співзалежності вантажних поверхонь або місткості транспортних і складських засобів, а також до застосування допоміжного транспортного і складського устаткування;

• маніпуляційну, яка полягає у полегшенні вантажних робіт, які проводяться ручним чи механічним способом;

• зниження транспортних витрат, тобто повинно прямувати до зменшення маси упакування або його розмірів, оскільки оплата за перевезення вантажів розраховується від маси або об'єму вантажу разом з його упакуванням. Ці зміни можуть однак впливати на зниження споживчої вартості упакування, тобто зниження його механічної витривалості і витривалості на абіотично-кліматичні і біотичні загрози;

• виробничу: прийом продукту у місці створення, підбір виду упакування, техніки і технології пакування. Ця функція має підтримувати захисну функцію;

• рециклінгу й охорони середовища, що передбачає повторне використання упакувань підприємствами або використання їх як вторинну сировину. Еко-баланс упакування має повністю охоплювати шлях його життя (званий у літературі Life Cycle Analysis - аналіз циклу життя), тобто від отримання сировини через виробництво аж до дистрибуції, споживання і утилізації залишків разом зі знищенням;

• інформаційну: впливає на управління процесами захисту якості виробів у повному циклі їх обігу, а також на механізацію облікових робіт, поліпшуючи при цьому управління певною торговельною установою;

Розглянуті функції упакування вказують на їх велику взаємозалежність із логістичною системою підприємства. Вони тісно пов'язані з транспортуванням, складуванням, реалізацією замовлень, дистрибуцією і всією маркетинговою стратегією.

Як і під час транспортування, під час складування упакування повинні захищати товари від природних і надзвичайних втрат. Значна частина втрат виникає внаслідок невідповідних упакувань. Невідповідними упакуваннями слід вважати такі, які не є пристосованими до податливості товару, до виду використаних під час переміщення транспортних засобів, до загроз під час транспортування і складування.

Маніпуляційні знаки (маркування) наказують дотримуватися певного способу поводження з вантажем під час транспортування і складування, а також усіх інших маніпуляцій.

Позначення упакувань за допомогою штрих-кодів відіграє велику роль у торговельному обігу, транспортуванні і складуванні, у сфері поліпшення облікових робіт. Воно є однією з головних умов участі виробника у міжнародному торговельному обігу.

Головними завданнями позначення товарів кодом EAN є раціоналізація продажу і дистрибуції товарів, незалежно від країни їхнього походження і місця продажу, а також складського господарства.

Позначення товарів штрих-кодами дає можливість оцінити підготовку товарів для систем автоматичної ідентифікації для потреб роздрібного продажу і складсько-транспортних робіт на складах, в гуртівнях та експедиції. Виникнення нових видів безпосередніх (одиничних), посередніх (збірних) транспортних упакувань, а також створення вантажних одиниць полегшують маніпуляції, перевезення і складування товарів.

Кожен вантаж має індивідуальні риси і властивості, які визначають перевізникові спосіб організації транспортного процесу. Організація процесу не описана абсо­лютними параметрами, треба її розробляти для кожного процесу, оскільки вона залежить від таких обставин, як вимоги ринку, конкурентоспроможність, а також співвідношення сил на ринку між постачальниками і споживачами. Знання вантажу дають можливість вибору відповідної галузі і транспортного засобу, а також:

• добору найбільш корисного способу виконання вантажних дій, відповідних машин і вантажного обладнання;

• встановлення способу збереження вантажів під час перевезення;

• визначення тарифних оплат.

До діапазону логістичних дій відносять рух готових виробів, напівпродуктів і сировини від місць отримання сировини до кінцевого споживача у неушкодженому, незміненому стані.

Це означає відповідальність перевізника за довірений йому вантаж, а тому правильна організація транспортного процесу і відповідне перевезення у великій мірі залежать від знання властивостей вантажу.

Розрізняють такі види податливості вантажів до транспортування і складування:

1. Транспортна податливість - комплекс рис і властивостей, які характеризують вантаж, визначають його ви­тривалість до умов і наслідків перевезення,

• податливість перевезення;

• вантажна податливість;

2. Складська податливість.

Податливість перевезення – це витривалість вантажу на умови і наслідки перевезення. У межах податливості перевезення виділяють:

• натуральну податливість;

• технічну податливість;

• економічну податливість.

Натуральна податливість перевезення – це витривалість вантажу на умови і наслідки переміщення, які виникають з фізичних, хімічних, а також біологічних рис і властивостей вантажу. Названі риси і властивості обумовлюють певний ступінь:

• вразливості на час тривання транспортування;

• вразливості на пошкодження, спричинені дією механічної енергії під час транспортування;

• вразливості на вологу, температуру і світло;

• шкідливості для здоров’я людини;

• можливостей пошкодження або знищення інших предметів, які контактують з вантажем або знаходяться поруч;

• податливості на поглинання сторонніх запахів або виділення власного запаху;

• податливості на розсипання, розлиття і вивітрювання;

• податливості на самозаймання, вибух, а також легкозаймистість.

Чим більше рис виступає одночасно, тим менша є податливість перевезення вантажу, а тим самим більший ступінь труднощів здійснення транспортування. Це призводить до необхідності застосування спеціального забезпечення і захисту ван­тажів у формі упакувань і спеціалізованих кузовів. Вид і якість використаних упакувань, а тим самим і витрати на них, є тим більшими, чим менша податливість перевезення вантажу.

Технічна податливість перевезення – це витривалість вантажів на умови і наслідки переміщення, яка виникає з їх маси, об’єму, форми, а також інших заходів, які стосуються підготовки вантажів до транспортування. Технічна податливість перевезення вантажів вирішує питання техніки вантажних дій, а також умов, у яких повинні бути здійснені перевезення. Отже, її можна розглядати з точки зору організаційних, вантажних дій, а також відповідного перевезення.

Загальна маса вантажу або повторюваність перевезень, а також форма і одиничний розмір вантажу вказують на необхідність або доцільність застосування відповідного вантажного устаткування. Розмір, форма і об’єм вантажної одиниці з урахуванням натуральної податливості перевезення відіграє вирішальну роль щодо вибору транспортного засобу, наприклад, пристосованого для перевезення живих тварин, важких, сипких чи рідких вантажів і т.п.

Технічну і натуральну податливість перевезення вантажів можна збільшити шляхом використання упакувань, піддонів і контейнерів, які пристосовані до вантажної поверхні транспортного засобу, що полегшує вантажні дії.

Основою тарифної класифікації вантажів є їхня технічна податливість перевезення, яка має вирішальний вплив на формування оплат за перевезення.

Вантажна податливість – це витривалість вантажу на нагромадження (складання у штабелі). Вона вказує на ступінь використання транспортних засобів, а також складських поверхонь. Звідси також можна виділити групи вантажів:

• неподатливих до нагромадження (мала вантажна податливість);

• податливих до нагромадження (велика вантажна податливість).

Вантажні одиниці (палітри, контейнери, пакети) збільшують технічну податливість перевезення, а також вантажну податливість. Під час проведення вантажних робіт і перевезення маніпулюють вантажною одиницею, а не вантажем. Втрати на цій підставі набагато менші, аніж при традиційних перевезеннях, а також нижчі логістичні витрати.

Очевидно, що викладені характеристики вантажів формуються на стадії дослідження і розвитку виробу та його виробництва і відповідним чином визначають характер залежностей “trade off”. Локалізуючи товар у сфері перевезень, надамо співзалежність комплексу рис і властивостей і цільових витрат (коштів) за допомогою матриці (рис.  3.2).

Рис. 3.2. Співзалежність транспортної податливості і логістичних коштів

Другий класичний приклад стосується ефекту “вантажної одиниці”. Застосування вантажних одиниць у транспортуванні і складському господарстві, окрім захисту і кращого зберігання вантажу від можливих небезпек, дає можливість механізації вантажних робіт, зменшує кількість перевантажень, забезпечує краще використання перевізної здатності транспортних засобів і складських поверхонь (перехід від плаского складування до просторового складування), а також знижує логістичні витрати. Єдиною від’ємною рисою транспортування у вантажних одиницях є збільшення маси вантажу внаслідок використання для їх формування палітр і контейнерів.

Вантажною одиницею прийнято називати вантаж разом з комплексом технічних засобів, які дають можливість його захисту, переміщення і складування. У цьому визначенні підкреслений один важливий елемент, який суттєво впливає на величину логістичних витрат, а саме – якнайкраще використання поверхні або вантажного простору транспортного засобу і складу. Раціональне використання вантажної поверхні транспортного засобу і поверхні складських приміщень полягає у пристосуванні цих величин до сформованих вантажних одиниць.

До вантажних одиниць зараховують: місткості (як мікроодиниці), палети (піддони), контейнери і пакети.

Ємкості застосовуються як захисні транспортні упакування і служать для перевезення товарів від гуртовні до роздрібних магазинів або від виробничих закладів до торговельних складів, а також для зберігання в них товарів.

Палета (піддон) є пристроєм, який призначено для укладання в ньому або на ньому вантажів і який пристосовано для механізованого переміщення як вантажну палетну одиницю. Формування одиниць на палетах і спосіб їх захисту залежить від способу і виду упакування, у якому знаходиться вантаж (мішки, скрині, коробки, бочки, і т.п.), а також від властивостей вантажу.

Рис. 3.3. Вигляд і розміри плоского піддона

Таблиця 3.3