1.8 Середньоприднїпровський мегаблок

На схід від Інгулецько-Криворізької шовної зони розміщується Середньопридніпровський мегаблок. У сучасній структурі УЩ він обмежений із заходу Криворізько-Кременчуцьким, зі сходу Оріхово-Павлоградським глибинними розломами. Південна й північна його границі збігаються із зонами крайових скидів (рис. 1.1). В цілому для центральної частини цього мегаблоку типова знижена (40-45 км) потужність земної кори перехідного типу [5]. Встановлено також [18], що під зеленокам'яними структурами потужність земної кори змен­шується до 25-33 км.

У геологічній будові мегаблоку переважають архейські утворення, що складають граніто-гнейсові купола (Саксаганський, Демуринський та ін.) і вали (П'ятихатський). Між ними розміщені зеленокам'яні структури (Верховцівська, Чортомлицька, Сурська, Конкська, Білозерська, Малософіївська та ін.). Неоархейські та палеопротерозойські (криворожій) метаморфічні породи складають Кри­ворізько-кременчуцьку структуру.

Найдавніші супракрустальні породи належать до ео- й палеоархею (азово-дністровію) і об'єднуються в аульську серію. Вона вивчена в розрізах по рр. Базавлук, Базавлучок, долині Дніпра і південніше Каховського водосхови­ща. У складі аульської серії виділяються славгородська, томаківська і базавлуцька товщі. Славгородська складена ортопородами - амфіболітами піроксенеміщуючими та кристалосланцями двопіроксеновими, піроксен-амфіболовими, амфіболовими. У складі томаківської переважають гнейси біотитові, інколи з кордієритом, кристалосланці гранат-амфіболові, амфіболіти, малорудні квар­цити. Повний розріз аульської серії не встановлений. Вона залягає у вигляді останців і невеликих ділянок серед ультраметаморфічних гранітоїдів дніпропе­тровського комплексу, що разом зі славгородським комплексом утворюють так званий дозеленокам'яний структурний ярус [16]. Хоча за іншими уявлення­ми [29] на сьогодні відсутні дані, які б свідчили про присутність у межах мега­блоку порід більш давніх, ніж зеленокам'яні. Описані вище утворення зустріча­ються лише у східних його районах (Синельниковський і Томакський блоки). Зеленокам'яний структурний ярус складений налеоархейською базавлуцькою товщею з олександрівським і дніпропетровським комплексами, мезоархейськими (дніпровій) конкською та білозерською серіями, теплівською товщею, а також ультраметаморфічними та інтрузивними комплексами.

Базавлуцька товща являє собою верхню частину аульської серії, належить до палеоархею та складена гнейсами біотитовими і гранат-біотитовими, гней­сами та кристалосланцями біотит-амфіболовими й амфіболовими. Чіткої межі між томаківською й базавлуцькою товщею немає. Непрямі дані вказують на стратиграфічну перерву між ними. Потужність базавлуцької товщі становить 2800м.

Конкська серія складає ряд синклінорних зеленокам'яних структур: Конкську, Білозерську, Чортомлицьку, Верхівцевську, Сурську, Томаківську, Дерезуватську, що мають розміри до 20-50 км. У південній частині Конкської структу­ри досліджений контакт конкської та аульської серій. Тут амфіболіти конкської серії залягають на метаморфізованій корі вивітрювання гнейсів аульської серії, що є доказом стратиграфічної перерви.

Конкська серія поділяється на чотири світи: сурську, чортомлицьку, алферівську та солонянську. Вони складені переважно ортопородами. Так, до сурської світи належать амфіболіти, сланці плагіоклаз-амфібол-хлоритові, актинолітити, силікатно-магнетитові кварцити, мета-туфопісковики, мета-туфопеліти. її ізотопний вік - 3175 млн років.

Чортомлицька світа складена перешаруванням сланців кварц-серицит-польовошпатових, кварц-хлорит-плагіоклазових, хлорит-актиноліт-плагіокла-зових та ін. (мета-ріодацити, метадацити, метаандезити, метабазальти).

У складі алферівської світи зустрічаються актинолітити і тремолітити, слан­ці плагіоклаз-актинолітові та хлоритові, амфіболіти, кварцити з магнетитом, нефритоподібні породи і нефрити.

Кварц-серицитові, хлорит-серицитові, кварц-польовошпатові сланці (метаріоліти, метадацити, метаріодацити) складають солонянську світу, що завершує розріз конкської серії. Сумарна потужність серії досягає 4000-5000 м. Ізотопний вік 3050 млн років. Описані породи метаморфізовані в умовах зеленосланцевої, зрідка - епідот-амфіболітової фації.

Білозерська серія складає центральні приосьові частини Верхівцевської, Конкської та Білозерської структур, Серія залягає на різних горизонтах конксь­кої серії з перервою та незгідністю. Найбільш повні розрізи серії розкриті на півночі Білозерської структури. Нижня її частина складена сланцями кварц-серицитовими, хлорит-серицитовими, метаалевролітами, з прошарками мета-пісковиків і метагравелітів, метаріодацитами, що належать до михайлівської світи. На них залягають магнетитові, мартит-гематитові кварцити, кварцито-сланці магнетит-карбонат-хлоритові, руди магнетит-гематитові запорізької сві­ти. Метаосадові породи переважають у складі верхньої переверзівської світи. Це метапісковики, метаалевроліти, метагравеліти, метаконгломерати, безрудні кварцити, графіт-серицитові сланці. Потужність білозерської серії 200-2500 м. її ізотопний вік, визначений за цирконами, - 3,01-2,95 млрд років.

У Верхівцевській структурі виділяється теплівська товща, складена сланця­ми плагіоклаз-кварц-хлоритовими (апокератофіри), хлорит-актинолітовими (апопікрити), амфіболітами, андезитовими й діабазовими апопорфіритами, залізистими кварцитами. Потужність товщі 500-800 м.

В архейських конкській і білозерській серіях зосереджені значні запаси залізних руд (Чортомлицьке, Північно-Білозерське, Південно-Білозерське, Переверзівське родовища), талько-магнезитів, прояви Ni, Со, Сu, Мо, Се, Ва, Sr. Осо­бливий інтерес викликають пошуки золота в зеленокам'яних структурах, де вже відомі прояви та невеликі родовища (Сергіївське, Балка Золота та ін.).

Зі стратифікованими підрозділами докембрію Середньопридніпровського району тісно пов'язані у просторово-часовому відношенні ультраметаморфічні, інтрузивні та метасоматичні комплекси. Найбільш поширені плагіограніти і плагіомігматити біотитові та амфібол-біотитові, а також плагіомігматити діоритового і гранодіоритового складу та діорити біотит-амфіболові палеоархейського дніпропетровського комплексу. Вони утворились в результаті гранітизації ауль ської серії, яка у вигляді останців і ксенолітів часто зустрічається серед гранітоїдів дніпропетровського комплексу. Останні складають купольні структури -Саксаганський, П'ятихатський, Демуринський, Криничанський, Запорізький, Дніпропетровський, Новоолександрівський, Комишівський. Останці аульської серії вміщують інтрузії основного та ультраосновного складу (серпентиніти, амфіболіти) найдавнішого у межах району палеоархейського Новопавлівського базит-ультрабазитового комплексу. Ці породи за дослідженнями цирконів уран-свинцевим методом мають ізотопний вік 3700±200 млн. років. Палеоархейський олександрівський базит-ультрабазитовий комплекс складає невеликі тіла актинолітитів, тремолітитів, серпентинітів, дунітів, перидотитів, піроксенітів, габроїдів.

Неоархей (дніпровій) Середньопридніпровського мегаблоку включає чис­ленні ультраметаморфічиі (саксаганський, демуринський, мокромосковський, токівський) та інтрузивні (сурський, верхівцевський, варварівський, девладовський і дайковий) комплекси. Серпентинізовані лерцоліти, верліти, дуніти, гарцбургіти, коматіїти, метаморфізовані породи основного складу, що у вигляді міжпластових інтрузій залягають серед зеленокам'яних утворень, виділяються у верхівцевський базит-ультрабазитовий комплекс.

Інтрузивно-магматичні утворення сурського комплексу (ізотопний вік 3110 млн років) включають діорити, кварцові діорити, тоналіти, трондьєміти, плагіограніти, граніти лейкократові, пегматити. Плагіограніти та плагіомігматити й апліто-пегматоїдні граніти з ізотопним віком 2965 млн років віднесені до саксаганського комплексу. Апліто-пегматоїдні граніти, граніти й мігматити сірі порфіробластичні виділяються в демуринський комплекс, а метасоматити, ап­літо-пегматоїдні граніти, граніти й мігматити рожеві порфіробластичні - в токів­ський комплекс (2850-2650 млн років). Мокромосковський (2835 млн років) комплекс включає пегматити, апліто-пегматитові та жильні граніти, біотитові й біотит-мусковітові граніти середньозернисті. Приблизно синхронно з мокромосковським та токовським ультраметаморфічним комплексом сформувався девладовський базит-ультрабазитовий інтрузивний комплекс (гарцбургіти, лерцо­літи, верліти, перидотити, серпентиніти, порити, габро-норити, габро), а син­хронно із саксаганським - варварівський.

Лужні породи (сієніт-пегматити, сієніти, кварцові сієніти, лужні сієніти, фойялі-ти, маріуполіти, габро-сієніти) об'єднуються в малотерсянський комплекс. Вони складають однойменний масив, що сформувався наприкінці криворожію. В межах Середньопридніпровського мегаблоку виділяється три вікові генерації дайок: нео-архейська та дві палеопротерозойські. Дайки складені переважно габро і габро-діабазами, і лише папеопротерозойські дайкові комплекси включають також кварцові порфіри, лампрофіри й ультрабазити.