2.4.3.3. Крейдова система

Поширена на значних територіях УЩ та його схилів. Відділи крейдової сис­теми відрізняються за умовами формування. Нижній - складений головним чином континентальними утвореннями, у верхньому - переважають морські відклади. За геоструктурними та літолого-фаціальними ознаками виділяються структурно-фаціальні райони й підрайони (рис. 2.4). Діюча стратиграфічна схе­ма крейдової системи України розроблена великим колективом дослідників, серед яких А.В.Іванніков, М.А.Воронова, Л.Ф.Плотникова, М.Я.Бланк, В.М.Не-роденко, В.А.Люльєва та ін.

2.4.3.3.1. Нижній відділ

Найбільш повні розрізи нижньої крейди вивчені в центральній частині ДДЗ. На північно-східному борту ДДЗ розрізи скорочені. Верхньоюрські породи тут перекри­ваються товщею зеленувато-сірих безкарбонатних глин з глауконітом і рослинними рештками та форамініферами. Потужність товщі - до 25 м. Вище виділяється чер-вонопартизанська світа, що складена строкатоколірними глинами, пісковиками, пісками й алевролітами з обвугленими рослинними рештками. Потужність - до 50 м. Незгідно на червонопартизанській залягає загорівська світа - строкатоколірні глини, пісковики, піски, алевроліти з обвугленими рослинними рештками потужніс­тю до 140 м. Близька за літологічним складом журавненська світа (світло-сірі као-линисті слабо піскуваті глини з рештками обвугленої деревини). Вона незгідно пе­рекриває загорівську та має потужність до ЗО м. Журавненська світа вверх по роз­різу змінюється кегічівською. Остання складена глинами сірими, темно-сірими й чорними, вуглистими й каолінистими. Встановлене трансгресивне налягання цих порід на журавненську світу. їх потужність досягає 40 м.

Завершує розріз нижньої крейди нижня частина буромської світи. Вона зі стра­тиграфічною перервою перекриває кегічівську світу і складена породами морського походження - кварцово-глауконітовими пісковиками з форамініферами Gavelinella slavitichi і амонітами Mortoniceras inflatum. Потужність світи -до 70 м.

На східному схилі УЩ розріз нижньої крейди розпочинають ротмістровські верстви, що незгідно залягають на юрських або докембрійських утвореннях. Це глини аргілітоподібні та горючі сланці. Потужність ротмістровських верств не­значна-до 10 м.

На деяких ділянках схилу виділені смілянські верстви •- піски каолінисті, гравелітисті з прошарками і лінзами бокситоподібних порід. Вони виповняють палеодолини та відслонюються у долині р. М.Вись. Вивчене Смілянське родо­вище осадових бокситів. Потужність смілянських верств досягає ЗО м.

У районі Канівських дислокацій виділяються верстви Виржиківського - білі кварцові піски з лінзами каоліну потужністю до 7 м. На них подекуди незгідно залягає двометрова гезоспонголітова пачка, що увінчує розріз нижньої крейди східного схилу УЩ.

У північному й центральному районах УЩ континентальна нижня крейда переважно виповняє палеодолини докембрійського фундаменту. Зрідка спо­стерігаються відслонення нижньої крейди (рр. Норінь, Ірша, Уж, Жерев, Гнилий Тікич, Рось).

На докембрійських утвореннях розміщується малопотужна (до 2 м) пачка сі­рих каолінистих глин з обвугленими рослинними рештками, яка незгідно пере­крита іршанською світою. Остання складена глинами гравелітистими, каолінистими, вуглистими, з прошарками каолінів та залишками рослин. Потужність іршанської світи - до 10 м. Завершує розріз нижньої крейди нижня частина володимирецької світи. Це потужна (до 190 м) товща порід морського генезису: піско­виків глауконітово-кварцових, спонголітів, вапняків з молюсками Cucullea glabra.

На західному схилі УЩ до нижньої крейди належить фосфоритовий шар (до 0,3 м), що має промислове значення. Він являє собою конгломерат, утворений фосфатизованими амонітами Hoplites dentatus, молюсками та іншими рештка­ми. Трансгресивно фосфоритовий шар перекривають морські утворення, що на різних ділянках належать до незвиської (нижня частина), козловської та касперовецької світ. Вони складені пісковиками глауконіто-кварцовими, спонголітами, опоками, вапняками з амонітами Parahibolites tourtia. Потужність - до 20 м.

На південних окраїнах Донбасу (Єланчинсько-Волчанський підрайон) незгі­дно на верхньоюрських та візейських відкладах залягає громокліївська світа. Це товща строкатих каолінистих глин, алевролітів, вуглистих пісків, що має потужність до ЗО м. Вона незгідно перекривається покрово-киреївською тов­щею глин строкатих піщаних, пісків каолінистих, в низах подекуди з галькою. Потужність цієї товщі досягає 80 м. З перервою на покрово-киреївській залягає лисогорська товща, яка складена пісковиками кварцово-глауконітовими, вапни­стими, подекуди вуглистими. Знайдені амоніти Callinogoplites aff. auritus. Поту­жність товщі -до 15 м. На деяких ділянках цю товщу перекриває піщано-гезо-спонголітова пачка, що має потужність до 3 м.

Схожий з описаним вище розріз нижньої крейди знаходиться у Причорноморській западині. Тут у межиріччі Дністер-Дніпро на батських відкладах юри, або безпосередньо на докембрії залягає громокліївська світа, що складена вторинними каолінами, бокситовидними породами, алевролітами та пісками із залишками рослин. Потужність світи - до 50 м. Вона з розмивом перекриваєть­ся кадимською світою - пісками та пісковиками кварцовими, каолінистими, вуглистими глинами, вторинними каолінами, часто галькою, гравієм. Потужність цих порід - до ЗО м. З перервою на кадимській залягають піски й пісковики кварцово-глауконітові доманівської світи. В них знайдені амоніти, форамініфери Gavelinella slavutichi. Потужність світи до ЗО м.

У Приазовї на континентальній глинисто-гііщанистій пачці з перервою розмішу­ється луначарська світа. Нижня її частина складена пісковиками, гравелітами, гли­нами, алевролітами, кремнистими породами потужністю до 40 м, верхня (до 53 м) -пісковиками і кремнистими породами з форамініферами Gavelinella slavutichi.

На підставі вивчення фауни та флори описаних світ виділяються горизонти регіональної стратиграфічної шкали. Останні корелюються з ярусами загальної стратиграфічної шкали (табл. 2.11). Так, червонопаргизанська світа та товща зеленувато-сірих глин із глауконітом, що її підстеляє, віднесені до червонопартизанського горизонту, який відповідає беріасу та валанжину. Загорянська і журавненська світи ДДЗ, громокліївська світа Причорномор'я, ротмістровські верстви УЩ належать до громокліївського горизонту, що корелюється з готері-вом і баремом. Кегічівська світа ДДЗ, покрово-киреїаська і нижня частина лисо-горської світи південного Донбасу, кадимська та нижня частина доманівської світи Причорноморської западини, нижня частина луначарської світи Приазо-в'я, нижня частина шарів Виржиківського, іршанська світа та фосфоритовий шар УЩ і його західного схилу віднесена до іршанського горизонту, що корелюеться з антським ярусом та нижнім і середнім під'ярусами альбського ярусу загальної шкали. Буромська світа, верхні частини лисогорської товщі, доманів­ської, луначарської світ та шарів Виржиківського, гезо-спонголітова пачка, а також володимирецька, незвинська, козловська та касперовецька світи УЩ та його західного схилу віднесені до буромського горизонту (верхньоальбський під'ярус). Найбільш упевнено корелюються між собою та зі стратиграфічними одиницями регіональної і загальної стратиграфічних шкал морські відклади, що переважають у верхній частині нижньої крейди. Зіставлення ж континентальних утворень нижньої та середньої частин відділу, що охарактеризовані лише фло­рою та споровопилковими комплексами, неоднозначне.