Висновки (основні етапи геологічної історії)

Докембрійський фундамент та осадовий чохол УЩ сформувались у резуль­таті тривалої історії геологічного розвитку південно-західної окраїни СЄП. Ви­вчення стратиграфії є основою для її пізнання. Реконструкція основних етапів геологічного розвитку УЩ створює передумови для виявлення основних регіо­нальних закономірностей геологічної будови та розміщення корисних копалин.

1. Найбільш складно розшифровується ранньодокембрійська, і особливо ео- та палеоархейська, історія УЩ. Зокрема, залишаються дискусійними багато питань генезису та віку архейських товщ. Найдавніші утворення архейського віку виявлені в межах Дністовсько-Бузького та Приазовського мегаблоків. При цьому останній мегаблок є чи не найдавнішим у межах СЄП в цілому. Саме в межах вказаних мегаблоків сформувались найдавніші ядра континентальної кори (гранулітові області) тоналіт-трондьємітового складу (азово-дністровій). Проте до цього часу тривають дискусії щодо наявності аналогічних утворень архею у межах Середньопридніпровського мегаблоку.

2. Мезоархей ознаменувався формуванням граніт-зеленокам'яних поясів. Релікти останніх (дніпровій) виявлені в межах Приазовського та Середньопридніпров­ського мегаблоків. Вони супроводжуються відповідною металогенічною спеціаліза­цією. Специфіка ео-, палео- та мезоархейської історії УЩ дозволила деяким дослі­дникам віднести цей відрізок часу до догєоблокового етапу його розвитку [31].

3. У неоархеї відокремились мегаблоки УЩ, які зберігали автономність і у лалеопротерозої (геоблоковий етап розвитку). У неоархеї формуються росинськотікицька, бузька й центрально-приазовська серії (побужій). У палеопротерозої ви­никають крупні западини, що заповнюються потужними товщами ефузивно-осадових порід (Криворізько-Кременчуцька, Інгуло-Інгулецька, Тетерівська та ін.). У цей час формується залізо-кремниста формація Криворіжжя (криворожій), відбу­ваються процеси становлення кіровоградського, житомирського й осницького ком­плексів. Утворення залізо-кремнистих порід супроводжувалось перервами в осад-конагромадженні. Така перерва виявлена, наприклад, між саксаганською і гданців-ською світами криворізької серії. Подібні структурно-формаційні перерви перспек­тивні на пошуки родовищ рудних корисних копалин типу "незгідностей".

4. У другій половині палеопротерозою та мезопротєрозої (клесовій, овручій), сучасна територія УЩ, що на той час входила до складу Сарматського щита, перетворюється в область розмиву. Цей етап геологічної історії СЄП часто відносять до субплатформного (авлакогєнного). На території УЩ утво­рюються протоплатформні структури - Овруцька, Білокоровицька, Вільчанська грабен-синкліналі. У межах Волинського і Інгульського мегаблоків формуються велетенські поліфазні Коростенський і Корсунь-Новомиргородський плутони. У періоди активізації, на території Волинського та Приазовського мегаблоків відбуваються процеси лужного метасоматозу.

5. У рифеї на північно-західному схилі УЩ виникає Волино-Поліський прогин, що сполучається з системою авлакогенів СЄП. Формування прогину супроводжується траповим магматизмом.

6. У пізньому венді на всій території СЄП (включаючи територію УЩ) наступає платформний етап її розвитку. Формування осадового чохла в цей час тісно пов'язане з вертикальними рухами консолідованих блоків. У пізньому венді та ранньому палеозої процеси занурення охопили західний схил УЩ, де утво­рюється крупна структура, відома під назвою Дністровський перикратон. Решта території УЩ являла собою області вивітрювання й розмиву.

7. У середньому девоні на місці Сарматського щита утворюються УЩ та Воронезький масив, розділені Прип'ятсько-Дніпровським прогином. Північний та північно-східний схили УЩ стають ареною пізньопалеозойського осадконагромадження. Під час максимальної пізньовізейської трансгресії море Прип'ятсько-Дніпровського прогину сполучалось зі Львівсько-Люблінським басейном, ймовірно охоплюючи територію Овруцької западини. Більша частина УЩ за­лишалась островом, де продовжувалась денудація.

8. Початок мезозойського етапу розвитку УЩ ознаменувався обширною регресією, що проявилась найбільше у реті-леясі, коли сформувалась поверхня вирів­нювання щита та потужні кори вивітрювання кристалічних порід. Батський вік -початок значної пізньоюрської трансгресії, що змінилась черговою ранньокрейдовою регресією. Проте найбільшою трансгресією у мезозої була пізньокрейдова з максимумом у кінці альбу - сеномані. Сеноманськє море хоч і не перекривало УЩ повністю, розміщуючись на його схилах, проте далеко проникало в його межі, утворюючи протоки, найбільшою з яких була Конксько-Ялинська.

9. З кайнозойським етапом геологічного розвитку УЩ пов'язано формування континентальних вугленосних відкладів еоцену (бучацький вік) та розвиток пізньоеоценової трансгресії з максимумом у київський час, коли море перекрива­ло значні території північно-східного й південного схилів УЩ. Починаючи з нео­гену, морські умови на території північно-східного схилу УЩ більше не віднов­лювались. Найзначніша сарматська трансгресія охопила лише його південний схил. Найважливішою подією четвертинного періоду стало Дніпровське зледе­ніння, під час якого льодовик перекривав всю північну частину УЩ. Південніше розміщувалась величезна лесова рівнина.

Зміст

вступ......................................................................................

1. докембрійський фундамент.....................................

1.1. Геолого-структурне районування,..........................

1.2. Волинський мегаблок..............................................

1.3. Дністровсько-Бузький мегаблок............................

1.4. Росинсько-Тікицький мегаблок..............................

1.5. Голованівська шовна зона......................................

1.6. Інгульський мегаблок................................................

1.7. Іигулецько-Криворізька шовна зона......................

1.8. Середньопридніпровський мегаблок....................

1.9. Оріхово-Павлоградоька шовна зона......................

1.10. Приазовський мегаблок.........................................

2. ОСАДОВИЙ ЧОХОЛ............................................................

2.1. Особливості геологічної будови та районування

2.2. Кора вивітрювання...................................................

2.3. Субплатформний чохол..........................................

2.3.1. Мезо-неопрогперозой......................................

2.3.1.1. Рифей........................................................

2.3.1.2. Вендська система. Нижній відділ............

2.4. Платформний чохол.................................................

2.4.1 Неопротерозой...............................................

2.4.4.1. Вендська система. Верхній відділ...........

2.4.2. Палеозойська ератема...................................

2.4.2.1. Кембрійська система...............................

2.4.2.2. Ордовицька система...............................

2.4.2.3. Силурійська система...............................

2.4.2.4. Девонська система..................................

2.4.2.5. Кам'яновугільна система.........................

2.4.3. Мезозойська ератема.....................................

2.4.3.1. Тріасова система.....................................

2.4.3.2. Юрська система.......................................

2.4.3.3. Крейдова система.....................................

2.4.3.3.1. Нижній відділ....................................

2.4.3.3.2. Верхній відділ...................................

2.4.4. Кайнозойська ератема...........................,.............

2.4.4.1. Палеогенова система..............................

2.4.4.2. Неогенова система.................................

2.4.4.3. Четвертинна система............................

ВИСНОВКИ (ОСНОВНІ ЕТАПИ ГЕОЛОГІЧНОЇ ІСТОРІЇ)......

ЛІТЕРАТУРА............................................................................