1.2 Волинський мегаблок
У сучасній геологічній структурі УЩ західна й північна границі Волинського мегаблоку збігаються з крайовими скидами, східна проводиться по Брусилівсь-кому глибинному розлому, який відділяє його від Росинсько-Тікицького мега блоку, а південна збігається з Тетерівським і Андрушівським розломами, на південь від яких розміщується Дністровсько-Бузький мегаблок (рис. 1.1). Во линський мегаблок характеризується підвищеною (до 50 км) потужністю земної кори фемічного типу. Винятком є Коростенський масив, де кора належить до сіалічного типу і має зменшену (до 36 км) потужність [5].
Мегаблок складений головним чином палеопротерозойськими утвореннями (табл. 1.1). До архею віднесено дністровсько-бузьку серію (азово-дністровій). Вона складена інтенсивно діафторованими кристалосланцями піроксеновими і амфібол-піроксеновими, а також плагіогнейсами. Архейські утворення поширені обмежено і спостерігаються у вигляді ксенолітів і тектонічних останців, що залягають серед інтрузивних і ультраметаморфічних гранітоїдів. Переважну більшість регіонально метаморфічних утворень віднесено до тетерівської та клесівської (палеопротерозой) серій. Локально поширені й більш давні утворення, що віднесені до василівської світи та новоград-волинської товщі.
Тетерівська серія поділяється на три світи. У складі нижньої василівської світи переважають гнейси та кристалосланці біотитові, що містять гранат, силіманіт, кордієрит, графіт. Поки ідо не отримано надійних датувань для цих порід. За даними досліджень Sm-Nd-методом [15] їх вік становить близько 2400 млн років. Середня городська світа складена, головним чином, біотито-вими гнейсами і кристалосланцями, що подекуди вміщують значні кількості графіту, утворюючи промислові скупчення (Буртинське родовище). її потужність оцінюється в 2000 м. Верхня кочерівська світа має суттєво карбонатний склад. Переважають кальцифіри й мармури, іноді зустрічаються гнейси амфі-бол-діопсидові. Потужність світи сягає 6000 м. Описані породи є результатом регіонального метаморфізму амфіболітової фації (за температур 560-660° і тиску в 3-5 до 10 Па) первиино-осадових порід у віковому інтервалі 2,08-1,95 млрд років [28]. І лише деяка частина амфіболітів утворилась за рахунок ефузивно-осадових порід. Тетерівська серія виповнює синклінальні структури, серед яких найбільш відомі Тетерівська та Кочерівська.
Товща карбонатних порід кочерівської світи вміщує тіла скарнів, що тяжіють до контактів з гранітами. Зі скарнами пов'язані прояви вольфраму (Кочерівсь-кий, Поташнянський, Забілоцький). Виявлено також супьфідно-поліметалічне зруденіння (Вирівський рудопрояв).
Особливе місце у стратиграфічній послідовності належить новоград-волинській товщі, що утворює Новоград-Волинську синкліналь. У її складі переважають вулканіти - метаморфізовані туфи й туфіти, діабазові та андезитові порфірити. їх ізотопний вік, отриманий по циркону, становить 2,43 млрд років.
Завершують стратиграфічний розріз метаморфічних порід кристалічного фун даменту району вулканогенні утворення клесівської серії (клесовіти, лептитові гнейси, метаморфізовані діабази, андезити, діабазові порфірити). Вони виникли внаслідок регіонального метаморфізму у високотемпературній субфації амфіболі-тової срації, а їх ізотопний вік становить за останніми даними 2,02-1,97 млрд років [29]. Утворення клесівської серії залягають у вигляді останців і ксенолітів серед гранітоїдів осницького комплексу (1,99 млрд років). Потужність серії близько 4000-5000 м. Вона стратиграфічно незгідно залягає на тетерівській. Формування клесів ської серії та осницького комплексу пов'язують з розвитком Осницько-Мікашевицького (Волино-Поліського) вулкано-плутонічного поясу [2, 29].
Ультраметаморфічні та магматичні утворення Волинського мегаблоку включа ють шереметівський, бердичівський, житомирський, букинський, нарцизівський і прутівський комплекси криворожію, а також осницький, городницький, кишінський, кам'янський, коростенський і пержанський комплекси клесовію (табл. 1.1). Широкий розвиток мають також дайки клесовію та овручію.
Найбільш давніми за віком є плагіогранітоїди шереметівського комплексу. Бер дичівський комплекс сформувався внаслідок гранітизації порід дністровсько-бузької серії. Гранат вміщуючі утворення цього комплексу мають обмежене поширення. У той же час граиітоїди житомирського комплексу, що утворились внаслідок ультра-метаморфізму тетерівської серії, типові дня Волинського мєгаблоку. Як правило, це граніти й мігматити рівномірно зернисті. Сірі житомирські граніти з мусковітом дослі джені в районі міст Городниця, Миропіль, південніше міста Чєрняхова, південніше і східніше Житомира. Дуже часто зустрічаються також пегматити, апліто-пегматоїдні тіла та кварцові жили. Ізотопний вік комплексу 2,08-2,02 млн років. Граніти й пегма тити житомирського комппексу вміщують рідкіснометальні рудопрояви, а також ро довища слюди та керамічної сировини.
Дещо пізніше сформувались букинський і прутівський інтрузивні комплекси. Ба гатофазний (бімодальний) Букинський масив(с. Буки, верхів'я Тетерева) складе ний габро-монцонітами, кварцовими діоритами, гранодіоритами, що являють со бою єдиний петрогенетичний ряд. Ізотопний вік порід бакинського комппексу -1,99 млн років. У складі близького за віком прутівського комплексу переважають габро, габро-норити, піроксеніти та перидотити. Деякі дослідники [27] відносять Букинський та Прутівський масиви разом із одновіковим дайковим комплексом до
мезопротерозойської трапової асоціації, що сформувалась у віковому інтервалі 1990-1980 млн років та свідчить про існування в цей час на території Волинського мєгаблоку стабілізованої платформи.
Осницький комплекс (1,99 млрд років) складений діоритами та гранодіори тами, гранодіоритами порфіровидними лептитоподібними, гранітами біотито-вими та біотит-амфіболовими, що утворились в результаті гранітизації клесів ської серії. Нові дані [29] свідчать про синхронність формування осницьких і житомирських гранітів. Близький до осницького за віком формування городни цький лужно-ультраосновний комплекс (ійоліти, мельтейгіти, якупірангіти). Очевидно саме до цього комппексу належить виявлений у Бердичівському блоці Жданівський масив сублужних ультрабазитів, що разом із пов'язаними з ними метасоматитами вміщує рудопрояви благородних металів, міді й урану [7, с. 132-136]. Ізотопні датування із застосуванням К-Аг-методу дають вік флоте-літу - 1945+20, а амфіболу - 1890±35 млн років. Граніти Мухарівського й Ново-град-Волинського масивів багато дослідників також відносять до осницького комплексу. Проте деякі автори [28] вважають більш обґрунтованими виділення їх у самостійний комплекс малих гранітних інтрузій. В окремий кишінський ком плекс (1,95 млрд років) об'єднуються масиви сублужних біотитових і біотит-амфіболових гранітів. До кам'янського комплексу віднесені основні та ультра-основні інтрузиви, що як і інтрузивні породи букинського та прутівського комплексу вміщують рудопрояви міді, нікелю, платиноїдів тощо.
Осадові інтрузивні та інтрузивно-метасоматичні утворення Волинського мегаблоку, що відносять до верхньої частини клесовію та овручію, сформувались уже в субплатформний етап розвитку УЩ. У межах Волинського мегаблоку він ознаменувався утворенням ортогональної системи грабен-синклінальних структур та ін тенсивною магматичною діяльністю - формуванням Коростенського плутону, ін трузивно-метасоматичних утворень пержанського комплексу, дайкових комплексів. Магматична активізація регіону на цьому етапі пояснюється можливою колізією Сарматського та Феноскандського протоконтинентальних терейнів [29].
Найдавніші субплатформні утворення поширені у Північно-Західному районі УЩ, де об'єднуються в топільнянську серію, що виповняє субмеридіональну Білокоровицьку структуру. У складі серії виділяють дві світи - білокоровицьку та озерянську (табл. 1.1, 2.1).
Білокоровицька світа складена пісковиками кварцовими й поліміктовими з прошарками конгломератів і гравелітів, кварцито-пісковиками, кварцитами, сланцями, діабазами. Потужність світи сягає 1000 м.
Озерянська світа розкрита свердловинами в районі сіл Білокоровичі, Рудня Озерянська. До неї віднесені сірі тоиколускуваті хлоритові і хлорит-серицитові сланці, алевроліти інколи з шовковистим блиском, пісковики, діабазові порфі рити. Розкрита потужність 200 м. Ізотопний вік топільнянської серії - 1850-1700 млн років.
Ксеноліти пісковиків і сланців, що зустрічаються в коростенських гранітах, в останніх стратиграфічних схемах виділено в окрему пугачівську товщу (1900-1850 млн років), що перекриваються топільнянською серією. Це пісковики кварцитовидні, гравеліти, сланці кварц-хлорит-серицитові.
Овруцька серія виповняє субширотну Овруцьку та субмеридіональну Вільчанську рифтогенні западини. Серія залягає на вивітрених гранітах коростенського та кіровоградсько-житомирського комплексів і гнейсах тетерівської серії. Контакт з топільнянською серією тектонічний. У складі овруцької серії виділено збраньківська й товкачівська світи.
Збраньківску світу складають ефузивні покриви, що перемежовуються з грубо-теригенними породами. При цьому в нижній частині світи переважають діабази та кварцові порфіри, філітоподібні сланці, гравеліти, конгломерати, а у верхній - трахіандезити та діабази з прошарками поліміктових пісковиків і гравелітів. Потужність світи - близько 300 м.
Товкачівська світа залягає незгідно на збраньківській. Це монотонна товща чер воних і рожевих кварцитів, серед яких зрідка зустрічаються прошарки пірофілітових сланців, гравелітів, що тяжіють до нижніх частин розрізу. В гравелітах зустрічають ся округлі уламки кварцових иорфірів і трахіаидезитів. У пісковиках виявлено включення вуглистого матеріалу. Максимальна потужність світи 900 м.
В останніх стратиграфічних схемах товкачівську світу з ізотопним віком мен шим, ніж 1700 млн років, віднесено до верхнього протерозою (неопротерозою). Збраньківська світа з нижнім ізотопним віком 1770 млн років належить до серед нього протерозою (мезопротерозою). Стратиграфічне положення верхньої частини овруцької серії дискусійне. За даними Т.П.Міхницької і В.В.Фуртеса вона має па леозойський вік.
Коростеиському плутону належить центральне положення у докембрійському фундаменті мегаблока. Це складний поліфазний масив, формування якого відбувалось у декілька етапів, тривалість яких становить близько 60 млн років. До най давніших утворень віднесено світлі анортозити, що підтвердили останні геохроно логічні дослідження. Ізотопні рамки формування цих порід - 1800-1784 млн років. Наступна фаза - утворення гранітів групи рапаківі. Це основна фаза становлення порід кислого складу масиву. Визначення віку уран-свинцевим ізохронним методом за акцесорними цирконами гранітів-рапаківі та граніт-гюрфірів показало ізотопний вік 1760+20 млн років. За геологічними даними дещо пізніше з'являються інтрузії лабрадоритів, габро-норитів, анортозитів і дайок діабазових порфіритів (волинітів), хоча ізотопні виміри дають близький вік - 1761-1759 млн років. У завершальну фазу утворюються малі інтрузії гранофірових гранітів лизниківського типу (1752 млн років) і штокоподібних граніт-порфірів дивлинського типу (1737 млн ро ків). З рідкіснометальними пегматитами Коростенського плутону пов'язане відоме Волинське родовище п'єзокварцу та ювелірних каменів, а з габро-норитами і габро-перидотитами - Стремигородське, Видиборське, Федорівське родовища титанових і апатит-титанових руд.
Наприкінці палеопротерозою (1760-1720 млн років) у крайових частинах Коростенського комплексу утворились сублужні граніти та високотемпературні калієві метасоматити пержанського комплексу (Сущано-Пержанська зона) з рідкіснометальною (Пержанське родовище берилію) та поліметалічною мінералізацією.
Дайкові комплекси поширені в межах всіх геоблоків УЩ. У Північно-Західному районі виділяються дві вікові генерації дайкових тіл. Одна виникла наприкінці клесовію. У її складі переважають основні (діабази та габро-діабази, піроксеніти, горнблендити) породи. Інша сформувалась в овручії. Крім діабазів і габро-діабазів зустрічаються також дайки, складені кварцовими порфірами і граніт-порфірами. Дайки утворюють діагональну систему поясів: Новоград-Волинський, ЄмільчінськиЙ, Городоцький, Томашгородський і Горинський [32].