2.4.2. Палеозойська ератема

2.4.2.1. Кембрійська система

Поширена на західних схилах УЩ, де складає Дністровський перикратонний прогин (рис. 2.2). Виділяється декілька структурно-фаціальних зон, що відрізняються повнотою розрізів і фаціальними особливостями. На Волині - це Страдецько-Уховецька та Капленосько-Бродівська зони, де містяться типові розрізи основних стратонів. У Подільській зоні поширені нижні частини кемб­рію. Діюча стратиграфічна схема складена В.В.Кир'яновим та ін.

Нижня границя кембрію проводиться по підошві збручанської і стоходської світ у середній частині балтійської серії. її положення дискусійне. Не виключе­но, що вся балтійська серія у майбутньому може бути віднесена до венду.

Найбільш повний розріз кембрію міститься на північному заході Волині (Капленосько-Бродівська структурно-фаціальна зона). Тут до кембрію віднесена верхня (стоходська) світа балтійської серії, яка згідно залягає на нижній (ровенській). Стоходська світа складена аргілітами з глауконітом. В ЇЇ підошві залягають конгломерати, гравеліти, біля покрівлі - cтрокатоколірна пачка (до 12 м). Породи вміщують ходи червів, залишки сабелидитид, комплекс акритарх. Потужність світи становить 72-109 м.

Зі стратиграфічною перервою балтійська серія перекривається бережківською. У складі останньої виділяється чотири світи: домінопольська, любомльська, світязька та оріхівська.

В низах домінопольської світи описано світло-сірі кварцові пісковики потужністю 15-100 м. Вони змінюються пісковиками і алевролітами, що прошаровуються. Виявлена фауна головоногих, ходи червів та комплекс акритарх. Поту­жність верхньої частини світи - 34-100 м.

З розмивом на домінопольській залягає любомльська світа. Це пісковики з конгломератами в основі та прошарками алевролітів. В останніх знайдені за­лишки брахіопод та комплекс акритарх. Потужність 72-86 м.

Світязька світа ділиться на дві підсвіти. Нижня - це алевроліти з прошарками пісковиків у низах строкатоколірних потужністю 15-40 м. Верхня - складена пісковиками і алевролітами, що нерівномірно перешаровуються. її потужність 40-60 м. Світязька світа вміщує фауну трилобітів і брахіопод, а також комплекс акритарх.

Незгідно на світязькій залягає оріхівська, що завершує розріз бережківської серії. Складена алевролітами з прошарками пісковиків глауконіт-кварцових. Визначені брахіоподи і комплекс акритарх. Потужність - до 25 м. Бережківська зі стратиграфічною перервою перекривається смолярською серією, у складі якої виділяються гутинська і старовижівська світи.

До гутинської світи віднесені пісковики та алевроліти світло-сірі, подекуди строкаті, потужністю до 90 м. Органічні рештки не знайдені. Старовижівська світа ділиться на три пачки. Переважають пісковики з прошарками алевролітів. Дві нижніх пачки мають сумарну потужність до ЗО м. Верхня пачка залягає з розмивом на середній. Її потужність - до 8 м. Пачка вміщує комплекс акритарх, серед яких найбільш характерні Timofeevia, Dictyotidiumта ін.

Розріз нижньої частини кембрію Страдецько-Уховецької структурно-фаціальної зони, що розміщена південніше, близький до описаного. Розріз верхньої частини скорочений. Безпосередньо на розмитій поверхні світязької світи тут розміщується гутинська (до 20 м), що і завершує розріз кембрію.

Ще менш повні розрізи знаходяться на Подільському виступі, де до верх­ньої (кембрійської) частини балтійської серії віднесена збручанська світа. Вона складена пісковиками з прошарками алевролітів та рідкісними акритархами та сабелидитидами. Потужність світи 13-44 м. З розмивом її перекриває самецька світа. У складі останньої також переважають пісковики з прошарками алевролі­тів, що вміщують хіоліти та комплекс акритарх. Потужність самецької світи, яка завершує розріз кембрію у цьому районі, - до 83 м.

Палеонтологічна характеристика кембрію нерівномірна. Найбільш багаті комплекси органічних решток описані для нижнього і середнього відділів. Виділяють­ся п'ять регіональних горизонтів: лонтоваський, домінопольський, вергальський, раусвенський і кібартайський (табл. 2.3).

Чотири перших відповідають нижньому відділу (алданському та ленському ярусам). Серед органічних решток цих відкладів найбільш типові головоногі Volborthella, трилобіти Strenuaeve, брахіоподи Westonia, а також форамініфери, хіоліти, комплекси акритарх.

Середній відділ (амгінський і майський яруси) бідний окам'янілостями. Лише з його нижньої частини (кібартайський горизонт) вивчені брахіоподи та ком­плекс акритарх. Ще бідніше (лише комплексом акритарх) охарактеризований верхній відділ (аюсокканський і нижня частина сакського ярусів).

Закінчуючи характеристику кембрійської системи, зазначимо, що яруси (Загальна стратиграфічна шкала Росії) для її характеристики використовується лише умовно, оскільки стратотипи ярусів знаходяться в інших палеогеографіч­них провінціях (нижній і середній відділи - Сибір, верхній - Казахстан), що різко відрізнялись від провінцій Східно-Єзропєйської платформи. У загальній стратиграфічній шкалі України [24] кембрійска система ділиться тільки на відділи, а в Міжнародній стратиграфічній шкалі фігурує назва лише одного ярусу.