2.3.1.2. Вендська система. Нижній відділ

Венд залягає на кристалічному фундаменті та поліській серії західного й південно-західного схилів УЩ, де виділяються три структурно-фаціальні зони (рис. 2.1). Вони відповідають південній частині Подільського виступу та його південнозахідному схилу, північній частині Подільського виступу і Волинській частині західного схилу УЩ. Ця, поки що не включена в Міжнародну стратиграфічну схему система, де їй приблизно відповідає едіакарій, вивчена в серії відслонень Дністра та його притоків, а також за матеріалами буріння [3]. У складі венду виді- ляють два відділи. Нижній відділ, до якого належать вільчанська й волинська серії, сформувався на завершальній стадії авлакогенного етапу розвитку СЄП. Верхній відділ у складі могилів-подільської та каніловської серій утворює плат-формний чохол. У вендському періоді відбулась корінна перебудова структурно­го плану території. Північно-східний структурний план Волино-Поліського прогину змінився північно-західним, що властивий новій геологічній структурі - Дністров­ському перикратонному прогину. Діюча стратиграфічна схема вендської системи розроблена В.Я.Велікановим, Б.І.Власовим, Б.Я.Воловник та ін.

Вільчанська серія у складі бродівської світи обмежено поширена на західно­му схилі УЩ від широти Староконстантинова на півдні до широти Рафалівки на півночі. Це базальна товща, ймовірно льодовикового походження, складена грубозернистими аркозовими пісковиками з галькою і валунами гранітів, кварцу, польового шпату переважно коричнево-бурих відтінків. Її потужність -до 50 м.

Волинська серія поширена на західному схилі УЩ, виповняючи Волино-Поліський прогин. Вона являє собою складно побудований ефузивно-осадовий комплекс, який включає лавові, туфові та нормально осадові породи. На Воли­ні розріз волинської серії починається з горбашівської світи - аркозових піско­виків та гравелітів потужністю до 50 м. Стратиграфічно вище залягає бересто-вецька світа, що складена базальтами, лаво- і туфобрекчіями, туфоагломера-тами, туфами, туфітами, У найбільш повних розрізах серії в нижній і верхній частинах переважають базальтові покрови, середня частина складена пірокла-стичними породами. На Поділлі волинська серія (грушкинська світа) виповняє вузький (30-40 км) прогин, орієнтований паралельно Дністру. Це, в основному, піщано-гравійно-глинисті або піщано-алеврито-глинисті породи, що у верхній частині змінюються товщею основних ефузивів (10-30 м). На поверхні останніх у заглибленнях палеорельєфу збереглась залізисто-гідрослюдиста кора вивіт­рювання. Потужність волинської серії на північному заході Волині досягає 500 м, на західному схилі Українського щита - 160-170 м. Вільчанська та во­линська серії віднесені до лапландського горизонту регіональної стратиграфіч­ної шкали (табл. 2.2).

2.4. Платформний чохол

2.4.1. Неопротерозой

2.4.4.1. Вендська система. Верхній відділ

Найбільш повні розрізи могилів-подільської серії містяться у межах Подільського виступу УЩ. Тут розміщується один із опорних розрізів вендської систе­ми. На Поділлі у складі серії виділяються могилівська, яришівська та нагорянська світи; на Волині - чорторийська, розницька й колківська світи.

Могилівська світа потужністю до 100 м має чотирьохчленну будову. Її нижня частина (ольчедаївські верстви - 22 м) складена грубозернистими аркозовими пісковиками з прошарками гравелітів і конгломератів, які перекриваються ломозівськими верствами (до 15 м). Останні являють собою тонке перешаруван­ня алевролітів, аргілітів і пісковиків з багатою фауною безскелетних. На ломозівських верствах залягають ямпольські (до ЗО м) - однорідна товща світло-сірих пісковиків, і лядовські (до ЗО м) - тонкошаруваті аргіліти буро-зелені і бу­ро-коричневі з прошарками пісковиків, верстви.

Яришівська світа об'єднує бернашевські, броницькі та зіньківські верстви загальною потужністю 50-60 м. Світа складена аргілітами і алевролітами з прошарками аркозових пісковиків і туфотенних порід. Вона охарактеризована фауною безскелетних, біогліфами, рештками нитчастих водоростей.

Нагорянська світа являє собою товщу аркозових зеленувато-сірих піскови­ків (джуржівські верстви - 25 м), що вище переходять в аргіліти темно-сірі з жовнами фосфоритів (калюські верстви - 50 м). Нагорянська світа охарактери­зована фауною безскелетних і акритархами.

На південно-західних схилах УЩ могилівська та яришівська світи складені теригенними породами. Могилівська світа (до 15 м)- це переважно пісковики, яришівська (до 60 м) - перешарування аргілітів, алевролітів і пісковиків. Аргілі­ти інколи туфогенні, пісковики - яскраво-бурі, часто глауконітові.

Нагорянська світа більш повна. Крім джурджівських і калюських верств, тут ви­діляються також лунгуцькі й салкуцькі верстви, складені аргілітами. Сумарна поту­жність - до 38 м.

Чарторийська, розницька і колківська світи, що складають могилів-подільську серію Волині, зіставляються згідно з могилівською, яришівською та нагорянською світами Поділля. Чарторийську світу складають вулканоміктові аргіліти та алевроліти з прошарками пісковиків. ЇЇ потужність - до 70 м. Літологічно близька до неї розницька світа, у складі якої переважають пісковики та аргіліти вулканоміктові потужністю 20 м. До колківської світи (30-40 м) віднесені пісковики кварцово-польовошпатові, аргіліти, алевроліти з конкреціями фосфоритів.

Могилів-подільська серія охарактеризована фауністичними рештками, біогліфами, мікрофітофосіліями та вендотеніевими водоростями. Серед них найбільш характерні Cусlоmеdusа davidid, Рlаnоmеdusites grаmdis та ін. У регіональ­ній шкалі цій серії відповідає редкінський горизонт.

Каyіловська серія, що зіставляється з котлинським горизонтом регіональної шкали, на більшості території залягає на могилів-подільській з перервою. І ли­ше на південно-західному схилі УЩ спостерігаються безперервні розрізи. Най­більш детально розчленована серія у центральній частині Подільського виступу. Тут у її складі (знизу вгору) виділяються данилівська, жарнівська, крушинівська та студеницька світи.

Данилівська світа вміщує пилипівські (до 25 м) і шебутинські (до 20 м) верс­тви. Вони складені аргілітами, алевролітами та пісковиками зелєнувато-сірими і строкатоколірними з вендотенієвими водоростями.

У складі жарновської світи виділяють кулешівські та староушицькі верстви. Кулешівські верстви - це переважно алевроліти з прошарками пісковиків і аргілітів. Потужність цих порід - до 25 м. Староушицькі - складені аргілітами з підпорядко­ваними прошарками алевролітів і пісковиків. Потужність до 15 м. Жарнівська світа охарактеризована вендотенієвими водоростями, фауною та біогліфами. Згідно на жарновській залягає крушанівська світа, що поділяється на кривчанські та дурняківські верстви. Вони складені алевролітами, аргілітами зеленувато-сірими і черво­ноколірними. Вивчені водорості, мікрофосілії. Потужність світи -до 60 м.

Завершує розріз каніловської серії студеницька світа. її нижня частина (поливанівські верстви) - це аргіліти й алевроліти з прошарками пісковиків потужністю до 40 м. Верхня частина (комарівські верстви) складена аргілітами з прошарками піс­ковиків потужністю до 40 м. Досліджені біогліфи, мікрофосілії, водорості.

На північному схилі Подільського виступу розрізи нижньої частини каніловської серії (данилівська та жарнівська світи) близькі до описаних у центральній частині як за літологічним складом, так і за потужностями. Верхній частині серії відповідає медведівська світа, що корелюється з крушанівською і студеницькою світами. Вона складена аргілітами, алевролітами, пісковиками, що тонко перешаровуються та вміщують біогліфи, водорості, мікрофосілії. Потужність світи 110 м.

У Волинському районі розріз каніловської серії скорочений. Вона з великою перервою залягає на могилів-подільській та поділяється на дві товщі. Нижня складена рожевими та бурими пісковиками з прошарками алевролітів і аргілі­тів, у яких знайдені біогліфи та водорості. Потужність її змінюється від 8 до 50 м. Верхня товща - це тонкоперешаровані аргіліти, алевроліти, пісковики сірі й зеленувато-сірі з органічними рештками. їх потужність до 60-90 м.

Комплекси органічних решток каніловської серії включають фауну (\/еndеllа), біогліфи (Наrlаnіеllа), водорості (Vеndоtаеnіа, Каnіlоviа), мікрофітофосілії.

Завершує розріз верхнього венду нижня частина балтійської серії, що від­повідає ровенському горизонту регіональної стратиграфічної шкали. В межах Подільського виступу до неї належать окунецька та Хмельницька світи, які складені аргілітами з прошарками пісковиків і гравелітів та вміщують багаті комплекси органічних решток. Потужність окунецької світи - до 15 м, Хмельни­цької - до 50 м. На Волинському піднятті виділяється ровенська світа, що та­кож складена аргілітами з прошарками пісковиків. її потужність досягає 60 м.

Відклади вміщують багаті комплекси органічних решток. Серед них фауна Sabellidites, Сусlоmеdusа, біогліфи Тrеptichus, Gyrolites, мікрофосілії Leiospheridna, Teophepolia, водорості Tyrasotaenia, Vendotaenia. Вивчення ор­ганічних решток дозволило визначити верхню границю вендської системи. Проте ця границя не досить чітка і викликає дискусії. Для кореляції розрізів верхнього венду крім біостратиграфічних критеріїв використовуються також пласти-маркери. Серед них пачка туфогенних аргілітів (броницькі верстви), фосфоритоносні аргіліти (калюські верстви), підошва каніловської серії та ін.

Венд схилів УЩ багатий корисними копалинами. Зокрема, з ним пов'язане Бахтинське стратиформне родовище флюориту. Трапова формація - безмеж­не джерело сировини для виготовлення мінерального волокна, будівельних матеріалів. З нею асоціюються родовище (Жиричі) та рудопрояви самородної міді, а з корою вивітрювання базальтових туфів пов'язані сапоyітові глини.

Розріз венду України один із найбільш представницьких і вивчених у Євразії. Добра відслоненість, літологічна диференційованість, прості умови залягання, стратиграфічна повнота, масове поширення органічних решток (вендо-едіакарська фауна, мікрофосілії, вендотеніди, сліди життєдіяльності) - все це створює перева­ги українського розрізу перед іншими розрізами венду та його аналогів (синій Ки­таю, едіакарій Австралії). У зв'язку з цим розріз венду Подільського Придністров'я може претендувати на роль стратотипу системи, що передує кембрію [2].