Глюкоза є універсальним антидотом при токсикозах та отруєннях, оскільки посилює дезінтоксикаційну функцію печінки та активує метаболічні процеси, а також сприяє синтезу глюкуронової кислоти, яка бере участь в нейтралізації токсичних продуктів. При отруєнні метгемоглобіноутворювачами вона відновлює гемоглобін, посилює діурез та сприяє виведенню з організму токсичних продуктів і пролонгує дію адреналіну.

Застосовують глюкозу для нормалізації функції центральної нервової системи за пригнічень та збуджень, при порушенні вегетативної іннервації, за різних форм серцевої недостатності та захворювань печінки, за атонії матки, родильного парезу та при інтоксикаціях.

Дози внутрішньовенно, г: коням – 30-120; великій рогатій худобі – 30-150; вівцям – 6-30; собакам – 2-8.

3. Засоби, що впливають на імунні процеси

Для лікування тварин за інфекційних захворювань, поряд з хіміотерапевтичними засобами, які безпосередньо діють на збудника, застосовують препарати, що стимулюють функцію імунної системи, активують захисні механізми та підтримують стабільний імунний статус організму.

Імунна система є багатокомпонентною, оскільки представлена вона

перерахованих органів виконує відповідну функцію. Кістковий мозок

системи формуються імунокомпетентні клітини, які захищають організм від антигену і виконують функцію клітинного та гуморального імунітету.

Схема імунологічної реакції

Формування імунокомпетентних клітин починається в кістковому мозку, з якого первинні клітини надходять у вилочкову залозу і під впливом епітеліальних клітин тимусу, що продукують специфічні тимопоетичні ферменти (тимозин, тимопоетин, тимічний гуморальний фактор), перетворюються в Т-лімфоцити, які з тимуса надходять у кров і заселяють лімфоїдну тканину селезінки, лімфатичних вузлів, мигдаликів та лімфоїдних вузликів, у яких здійснюється диференціація та проліферація Т-лімфоцитів, що при контакті з антигеном трансформуються в лімфобласти і дають початок декільком субпопуляціям Т-лімфоцитів. Вони виконують специфічні функції: Т-кілери знищують клітини, уражені вірусами та іншими антигенами; Т-хелпери активують реакцію клітинного імунітету і забезпечують перетворення В-лімфоцитів у плазматичні клітини; Т- супресори регулюють інтенсивність імунної відповіді лімфоцитів.

Друга група первинних клітин кісткового мозку надходить у фабрицієву сумку (в птахів) або в її аналоги (у ссавців). Вважають, що таким органом у тварин є кістковий мозок. Із цих клітин формуються В-лімфоцити, які заселяють периферійні лімфоїдні тканини. При контакті з антигеном вони перетворюються в плазматичні клітини, здатні синтезувати імуноглобуліни IgG, IgA, IgМ – антитіла, що забезпечують гуморальний імунітет та нейтралізують біологічну активність антигенів.

Третя група первинних клітин бере участь в міелопоезі. З кісткового мозку вони надходять у кров'яне русло і заселяють периферійні лімфоїдні тканини

– селезінку та лімфатичні вузли. З них формуються лейкоцити – макрофаги, моноцити та фагоцити. Разом зі специфічними білками (лізоцимом та інтерфероном) лейкоцити виконують функцію неспецифічного імунітету.

При інфекційних захворюваннях вони першими включаються в біологічну боротьбу щодо захисту організму і піддають фагоцитозу високомолекулярні білки – бактерії, віруси та їх токсини, а також мертві клітини.

При ураженні тканин вірусами та бактеріями мікроорганізми інтенсивно розмножуються в місці проникнення. Макрофаги захоплюють бактерійні клітини та переварюють їх білкову частину, залишаючи глікопротеїдну частину, відтак – виділяють специфічні медіатори, які викликають розширення кровоносних судин і посилюють їх проникливість. Внаслідок цього появляється припухлість та запальна інфільтрація тканин фагоцитами і макрофагами.

Для формування імунної відповіді макрофаги із залишками антигену (глікопротеїду) надходять до найближчого лімфатичного вузла, де вони зустрічаються з Т-хелперами і розміщують глікопротеїдну частину антигену в рецепторі та активують його. Т-хелпери, отримавши інформацію щодо антигену, якого вони повинні знайти і нейтралізувати, виділяють інтерлейкін, що індукує Т-лімфоцити до розмноження. Інтерлейкін одночасно сприяє підвищенню температури тіла в організмі, що також активує імунну відповідь, затримує розвиток бактерій та сприяє елімінації антигену. Т-лімфоцити швидко розмножуються і виділяють власні медіатори – лімфокіни (гамма-інтерферон та інші інтерлейкіни), які стимулюють імунну систему і сприяють швидкому розмноженню макрофагів та інших лімфоїдних клітин, необхідних для боротьби з антигеном.

У відповідь на проникнення бактерійних клітин В-лімфоцити починають інтенсивно розмножуватись і виробляти антитіла. Цей процес відбувається за участі макрофагів та Т-хелперів. Макрофаги із залишками антигену вступають в контакт з В-лімфоцитами і передають їм глікопротеїдну частину антигену. У варіабельній ділянці В-лімфоцитів змінюється порядок розміщення генів відповідно до структурної будови антигену і вони перетворюються в плазматичні клітини. Макрофаг виділяє індуктор імунопоезу і на рибосомах плазматичної клітини починають синтезуватися специфічні імуноглобуліни – антитіла, здатні зв'язувати антигени.

В системі імунного захисту організму важливу роль відіграють Т-кіллери (клітини-вбивці). За допомогою лімфотоксинів вони руйнують клітини, уражені вірусами, разом з якими руйнується і ДНК вірусу, що знаходиться в клітині, а це гальмує їх розмноження.

Після того як патогенні віруси та бактерії знищуються, імунній системі необхідно послабити темпи захисної реакції. Для цього в процес включаються гальмівні механізми – Т-супресори виділяють медіатор, який призупиняє розмноження клітин, що брали участь в боротьбі з інфекцією. В цей період Т- та В-лімфоцити виконують свою останню, але дуже важливу функцію. Кооперуючись між собою, вони формують клітини імунологічної пам'яті, які зберігають інформацію щодо будови антигену, що викликав патологічний процес, і передають цю інформацію за спадковістю з метою

забезпечення постійної готовності до боротьби із зазначеними збудниками у випадку повторного зараження.

Імунологічна пам'ять – це здатність імунної системи негайно відповідати імунною реакцією на повторне надходження в організм антигену. Вона може бути нетривалою, тривалою і, навіть, довічною. Клітини пам'яті довго циркулюють у крові та в лімфі. За повторного проникнення антигену в організм вони швидко розмножуються і викликають різке збільшення кількості специфічних Т- та В-лімфоцитів. Якщо для знищення вірусу після контакту з макрофагами необхідно два-три тижні, то за повторного контакту імунна реакція проявляється за кілька годин. При цьому імунітет створюється лише проти того вірусу чи бактерійної клітини, які знаходились в організмі. Кожен подальший антиген, що викликає патологічний процес, забезпечує формування відповідного типу клітин пам'яті, які забезпечують синтез нових антитіл.

Антитіла постійно знаходяться в сироватці крові, в лімфі, в молозиві та в інших секретах (в слизі, в слині, в сльозах). При електрофорезі вони рухаються разом з гамма-глобулінами, тому їх називають імуноглобулінами. У крові тварин виявлено кілька класів імуноглобулінів – IgG – 70-80%; IgA – 10-15%; IgD – 0,1-1%. Відсотковий склад кожного класу імуноглобулінів свідчить про його важливість в процесах імунітету. Імуноглобуліни активують фагоцитоз та систему комплементу: IgA – це антитіла молозива, секретів слинних та сльозних залоз; IgD – забезпечують зв'язування В-лімфоцитів з антигеном.

У крові новонародженого молодняка концентрація імуноглобулінів така ж, як і в крові дорослих тварин. Вони представлені в основному материнськими імуноглобулінами, що надходять з молозивом, і частково – власними імунними тілами. Протягом молочного періоду материнські імуноглобуліни поступово замінюються власними.

Імунна система, як і будь-яка інша, може бути порушеною з проявами низької реактивності організму на антиген, може не реагувати на наявність в організмі мутагенних чужорідних клітин – тоді виникають ракові захворювання; може помилково реагувати на власні клітини і нейтралізувати їх, викликаючи аутоімунні реакції.

У тварин часто виявляють імунодефіцитну недостатність. Вона буває вродженою, що обумовлена внутрішньоутробними генетичними порушеннями, і набутою – внаслідок дії бактерійних та вірусних інфекцій. Імунодефіцит може проявлятися блокадою формування Т- та В-лімфоцитів на одній із стадій диференціації або внаслідок недостатньої функціональної активності цих клітин. Залежно від того, яка популяція лімфоцитів пошкоджується, виділяють Т-імунодефіцит, що проявляється недостатністю клітинного імунітету, та В-імунодефіцит, який проявляється недостатністю гуморального імунітету, коли В-лімфоцити продукують недостатню кількість антитіл. Не виключається також послаблення неспецифічного імунітету, що проявляється зменшенням кількості лейкоцитів внаслідок пригнічення

процесів міелопоезу. Причиною лейкоцитопенії можуть бути також токсини, бактерії та ураження організму променевою енергією. При цьому в лейкоцитах пригнічується функція ядра і знижується синтез нуклеотидів.

Для корекції функціонального стану імунної системи застосовують імунокомпенсуючі та імунокорегуючі засоби. Для імунокорекції використовують імуностимулятори – хімічні та біологічні індуктори імуногенезу, які безпосередньо впливають на органи імунної системи. Вони активують синтез в організмі ендогенних імуноглобулінів, індукують синтез, дозрівання та диференціацію імунокомпетентних клітин, підвищують активність Т- та В-лімфоцитів, які забезпечують високий функціональний стан імунної системи.

В якості імунокомпенсуючих засобів хворим тваринам уводять сироватки – антитоксичну ретикулярну сироватку та специфічні сироватки проти відповідних захворювань або застосовують глобуліни – імуноглобулін неспецифічний, тіоглобулін, гістосероглобін. Сироватки та глобуліни одержують гіперімунізацією тварин відповідними бактерійними антигенами. Вони містять імуноглобуліни (антитіла), що не впливають безпосередньо на імунну систему, а доповнюють її функцію. Сироватки та глобулін уводять за тяжкого перебігу інфекційного процесу та за розладів імунної відповіді.

Імуностимулятори активують різні компоненти імунної системи, посилюють імунологічну реактивність організму і підвищують резистентність його до бактерійних чинників. Застосовувати імуностимулятори найбільш доцільно молодим тваринам, в організмі яких іще недостатньо сформована імунна система та низька резистентність проти інфекційних агентів. До того ж, при лікуванні молодняка тварин хіміотерапевтичними засобами, особливо антибіотиками, внаслідок швидкого зниження вмісту антигенів в організмі послаблюється активація імунної системи, що супроводжується вторинною інфекцією і виникненням повторних захворювань.

Імуностимулятори поділяють на чотири групи: синтетичні – левамізол, етимізол, ізамбен (амізон), метилурацил, камізол, димефосфан; бактерійні

– пірогенал та продигіозан; препарати з органів і тканин тварин (з тимусу, агаро-тканинний препарат, натрію нуклеонат) та рослинні препарати – лимонник, женьшень, елеутерокок, ехінацея.

В якості імуностимуляторів застосовують також природні препарати, що являють собою активні пептиди гормонів, виділені з епітеліальних клітин вилочкової залози – тималін, Т-активін, тимостимульгін, тимопоетин. Вони імітують ефекти тимопоетинів і сприяють диференціації попередників Т- та В-лімфоцитів, прискорюють дозрівання їх у центральних органах імунної системи (тимусі, кістковому мозку, фабрицієвій сумці) і нормалізують співвідношення між Т- та В-лімфацитами та їх субпопуляціями.

Ефективними імуностимуляторами є препарати бактерійного походження та їх синтетичні аналоги. З дріжджових грибів одержують натрію нуклеотид та нукливет, з ліпополісахаридних сальмонельозних бактерій – сальмозан,

з мікобактерій – мураміл, які діють переважно на В-лімфоцити, активуючи перетворення їх в плазматичні клітини, що синтезують імуноглобулін. Ліпополісахариди стимулюють фагоцитарну активність макрофагів, посилюють активність лізосомальних ферментів і підвищують їх кілерну здатність.

Синтетичні полісахариди – пірогенал, зимозан, хітозан проявляють стимулюючий вплив на імунну систему. Їх застосовують для лікування тварин за імунодефіцитних станів та для прискорення імунологічної відповіді організму при інфекційних та вірусних захворюваннях. Похідні піримідинів – метилурацил, пентоксил та оротова кислота стимулюють синтез нуклеїнових кислот і білків та індукують розмноження клітин. Вони безпосередньо не включаються в синтез нуклеїнових кислот, але, проникаючи в клітини, посилюють активність ферментів, синтез фосфатів, уридину та піримідину – основних компонентів нуклеїнових кислот. В результаті підвищується концентрація нуклеїнових кислот в ядрі, що є необхідною умовою для синтезу структурних та ферментних білків, зокрема ряду компонентів системи комплементу, лізоциму та інтерферону.

В бета-лімфоцитах піримідини посилюють активність основних ферментів циклу трикарбонових кислот (α-глюкозофосфатдегідрогенази, сукцинатдегідрогенази), активують в такий спосіб трансформацію В- лімфоцитів в плазматичні клітини, що продукують імуноглобуліни. В нейтрофілах піримідини активують синтез ферментів, що сприяє підвищенню фагоцитарної активності макрофагів. Піримідинові препарати дають змогу звільнятися організму від антигенів, підвищують фагоцитарну активність лейкоцитів та макрофагів, посилюють біосинтез антитіл, що проявляється підвищенням їх титру, а також прискорюють регенерацію тканин, уражених патологічним процесом.

Імунодепресанти затримують ріст та розмноження клітин, що сприяє посиленню імунної толерантності організму до дії чужорідних агентів. Їх застосовують при трансплантації органів і тканин, як протипухлинні засоби, а також для лікування тварин при запальних процесах невідомої етіології. Поділ препаратів на імуностимулятори та імунодепресанти є дещо умовним. Деякі імунодепресанти – циклофосфан, муран, глюкокортикоїди в малих дозах проявляють імуностимулюючу дію, а за тривалого застосування пригнічують реактивність імунної системи. Тому при застосуванні імунних препаратів важливе значення має доза та ретельний вибір необхідного засобу, який би проявляв спрямовану дію на ту чи іншу ланку імунної системи.

Для корекції розладів неспецифічного імунітету при лейкоцитопеніях застосовують лейкогенні препарати – натрієву сіль нуклеїнової кислоти, тезан, пентоксил, лейкоген, які впливають на процеси міелопоезу. В клітинах вони активують метаболізм фолієвої кислоти, яка бере участь в синтезі нуклеїнових кислот, що є складовими частинами ДНК та РНК. Нуклеїнові кислоти використовують для стимуляції синтезу протоплазми та

формування ядра лейкоцитів, що забезпечує прискорене їх дозрівання та підвищення фагоцитарної активності.

Глобуліни – Globulina

Гаммата бета-глобулінові фракції білків сироватки крові тварин в ізотонічному розчині натрію хлориду.

Прозора або злегка опалесцентна рідина, яка інколи має незначну кількість осаду, що легко розчиняється при збовтуванні.

Випускають 10% водний розчин у флаконах по 20 мл.

Глобуліни проявляють загальностимулюючу дію, підвищують реактивність організму за бактерійних інфекцій, сприяють нейтралізації токсинів, прискорюють ріст та розвиток молодняка тварин.

Застосовують для лікування та профілактики шлунково-кишкових і легеневих захворювань телят, поросят та ягнят з п’ятидобового віку; глобуліни уводять разом з хіміотерапевтичними засобами. Профілактична їх дія після парентерального уведення проявляється протягом 14 діб. При гіпотрофії глобуліни застосовують для прискорення росту та розвитку тварин.

Дози підшкірно та внутрішньом'язово для лікування, мл/кг маси тіла: телятам – 0,7; ягнятам – 1; поросятам – 2 мл чотири рази з інтервалом 48 годин. За тяжкого стану препарати уводять з інтервалом 24 години.

Дози профілактичні з перших діб життя, мл/кг маси тіла: телятам – 0,5; ягнятам – 0,7; поросятам – 1; повторно – за 14 діб в дозі 1 мл.

Імуноглобуліни неспецифічні – Immunoglobulina inspecifica

Прозора або злегка опалесцентна рідина, інколи з невеликою кількістю осаду, що легко розподіляється в розчині при збовтуванні. Імуноглобуліни неспецифічні (поліетиленгліколь, ПЕГ) – це водний розчин бетата гаммаглобулінових фракцій сироватки крові тварин.

Випускають 10% водний розчин у флаконах по 100 та 200 мілілітрів.

Проявляють загальностимулюючу дію на організм, підвищують його природну стійкість проти бактерйних інфекцій, запобігають появі інфекційних захворювань і позитивно впливають на ріст та розвиток молодняка. Препарати, одержані з крові великої рогатої худоби, застосовують телятам, а із крові свиней – поросятам.

Імуноглобуліни застосовують разом з антибіотиками та з сульфаніламідами для лікування тварин при гострих респіраторних та шлунково-кишкових

захворюваннях, а також для підвищення імунобіологічної резистентності організму за імунодефіцитів.

Дози підшкірно та внутрішньом'язово профілактичні, мл: телятам – 20-30; поросятам – 3-5. Препарат уводять з першої доби після народження з інтервалом 12-14 діб до досягнення двохмісячного віку. З лікувальною метою уводять щоденно протягом чотирьох діб.

Тіоглобуліни – Thioglobulina

Прозора або злегка опалесцентна рідина світло-жовтого кольору, яка іноді має осад, що легко розчиняється при збовтуванні. Це десятивідсотковий водний розчин гаммата бета-глобулінів сироватки крові тварин з додаванням натрію тіосульфату.

Випускають 10% розчин у флаконах по 50, 100 та 200 мілілітрів.

Препарат посилює імунну реактивність організму, активує біосинтез антитіл, нейтралізує токсини, що утворюються при порушенні обміну речовин, підвищує рівень білка в сироватці крові та запобігає прояву розладів функції органів травлення.

Застосовують для лікування тварин і профілактики гастроентеритів та диспепсій телят і поросят, при гіпоглобулінемії, а також для лікування тварин при респіраторних та шлунково-кишкових захворювань інфекційної етіології.

Дози підшкірно та внутрішньом'язово, мл на кг маси тіла: телятам – 0,5; поросятам – 1,0. З профілактичною метою уводять з перших діб після народження три-чотири доби підряд з лікувальною метою до одужання в дозах, у два рази вищих з інтервалом 24 години.

Гістосероглобін – Hystoseroglobinum

Прозора або злегка опалесцентна рідина світло-жовтого кольору, без запаху. Містить імуноглобуліни, гістамін та серотонін, розчинені в ізотонічному розчині натрію хлориду.

Випускають у флаконах по 100 та 200 мілілітрів.

Завдяки антигістамінній та антисеротонічній дії та протиалергічних реакцій препарат активує неспецифічну резистентність організму. Оскільки він містить імуноглобуліни, то має здатність підвищувати імунну реактивність організму проти бактерійних інфекцій.

Застосовують телятам з метою профілактики розладів функції органів шлунково-кишкового тракту і лікування їх за диспепсії та бронхопневмонії. Уводять його з першої доби після народження три рази з інтервалом 3–7 діб.

Дози підшкірно з профілактичною метою, мл: телятам перший раз – 1; другий раз – 2; третій раз – 3 з інтервалом 3–7 діб; з лікувальною метою – через 24 години в дозі один мілілітр на кг маси тіла.

Протипоказання: захворювання, що супроводжуються підвищенням загальної температури тіла, а також не рекомендується застосовувати разом з кортикостероїдами.

Енцефарм – Еncefarmum

Безклітинний діалізат водного екстракту з лейкоцитів.

Прозора рідина солом’яного кольору у флаконах по 10, 20, 50 та 100 мл.

Зберігають в сухому місці за температури 2-8 ºС.

Препарат є специфічним імуномодулятором при імунодефіцитних станах тварин. Застосовують для лікування свиней та профілактики хвороби Тешена.

Дози, мл: поросятам масою тіла до 20 кг – 2; 20-40 кг – 3; понад 40 кг – 5. З метою профілактики уводять одноразово, для лікування – з інтервалом 24 години до одужання.

Комбіферон – Combiferonum

Cтерильна водна суспезія рекомбінантних альфата гамма-інтерферонів в концетрації не менше 5 млн. МО/мл.

Прозора, безбарвна, дещо опалесцентна суспензія у флаконах по 2 мл (один мілліон МО/мл альфа-імуноферону та 100 тисяч ОД гаммаімуноферону) та по 10 мл (один мілліон МО альфа-імуноферону та 100 тисяч МО гамма-імуноферону). Можливий випуск окремо альфаімуноферону по 2 мл (2 млн. МО/мл) та гамма-імуноферону по 2 мл (500 тис. МО/мл).

Застосовують в якості імуномодулюючого засобу для лікування тварин і профілактики захворювань мікробної та вірусної етіології, а також за імунодефіцитів.

Дози внутрішньом’язово, млн. МО: собакам в перші дві-три доби – 1-2; котам, кролям та норкам – 0,5-1; свиням та вівцям – 0,5-2; великій рогатій худобі та коням – 2-4 для тварини; в подальшому препарат уводять в половинних дозах до одужання. За хронічних інфекційних захворювань тварин препарат уводять в половинних дозах впродовж семи-десяти діб.

За внутрішньоклітинних інфекцій, в тому числі за хламідіозу, в перші три доби препарат уводять в максимальних, а потім 7-10 діб – в підтримуючих дозах.

При захворюваннях шкіри та суглобів, при травматичних ранах та дерматитах застосовують місцеву аплікацію комбіферону разом з хіміотерапевтичними засобами, а також парентеральне уведення комбіферону. При артритах препарат уводять в суглоб.

Камізол – Camisolum

Похідне фенілімідазотіазолу.

Білий аморфний порошок без запаху і смаку, добре розчиняється у воді.

Випускають порошок у флаконах.

Позитивно впливає на проліферацію, диференціацію та спеціалізацію імунних клітин Т-системи, забезпечуючи клітинний імунітет. Посилює інтерферонсинтезувальну та протимікробну функції лейкоцитів, підвищує у крові кількість природних кілерів та макрофагів, активує протимікробну функцію В-лімфоцитів та підвищує титри антитіл в сироватці крові, а також посилює функціональну активність клітин гуморального імунітету.

Застосовують з метою корекції клітинної та гуморальної ланок імунної системи, посилює імунобіологічні реакції організму, активує імунну відповідь за імунодефіцитного стану.

Препарат уводять свиням, телятам та ягнятам парентерально, птиці – випоюють з водою. Для парентерального уведення асептично готують 0,01- 0,1% водні розчини. Для стимуляції імунної системи уводять один-два рази з інтервалом 12-36 годин; для лікування за імунодефіцитного стану – одинчотири рази з інтервалом 48 годин.

Дози внутрішньом'язово та підшкірно, г для тварини: поросятам-сисунам – 0,1; поросятам на дорощуванні – 0,05; вівцям – 0,01; телятам-сисунам – 0,1; телятам на дорощуванні – 0,05; телятам на відгодівлі – 0,01; курям – 0,05-

0,1; курчатам – 0,1-0,5 г.

Тимоген – Thymogenum

Пептид з вилочкової залози або синтетичний препарат.

Білий або з жовтуватим відтінком аморфний порошок без запаху, добре розчиняється у воді та в спирті і не розчиняється в органічних розчинниках.

Випускають порошок та водний розчин в ампулах по 100, 200 та 500 мкг діючої речовини.

Діє регулююче на клітинну та гуморальну ланки імунітету, посилює неспецифічну резистентність організму тварин, стимулює процеси клітинної регенерації та диференціації, нормалізує в крові кількість Т-хелперів та Т- супресорів і їх співвідношення за імунодефіцитного стану.

Застосовують при захворюваннях, які супроводжуються пригніченням клітинного імунітету та для посилення інтенсивності росту і розвитку ослаблених тварин та птиці.

Дози внутрішньом'язово, мкг/кг маси тіла: крупним тваринам – 5; дрібним тваринам – 10 один раз за добу. З профілактичною метою уводять одну-три доби, з лікувальною – 3-5 діб у формі аерозолю з розрахунку 200 мкг/м3 за експозиції 18-20 хвилин; в інкубаторах – перед вибиранням або після сортування курчат.

Т-активін – T-activinum

Поліпептид з вилочкової залози великої рогатої худоби.

Однорідна, прозора, солом'яно-жовтого кольору рідина.

Випускають 0,01% розчин в ампулах по 1 мл (100 мкг).

Індукує хелперну активність, нормалізує функцію Т-лімфоцитів та в меншій мірі впливає на активність В-лімфоцитів. Він активує синтез імуноглобулінів, відновлює активність Т- кіллерів до тимусзалежних антигенів, посилює фагоцитоз та імунну реактивність організму за вірусних та бактерійних інфекцій.

Застосовують тваринам з десятидобового віку за імунодефіцитного стану організму з ураженням Т-системи імунітету при інфекційних та септичних процесах, з метою підвищення загальної резистентності організму, активації протимікробних властивостей та регенеративної здатності покривного епітелію шкіри і слизових оболонок.

Телятам уводять підшкірно два-три мілілітри один раз за добу з лікувальною метою протягом 5-7 діб, з профілактичною – 3-4 доби.

КАФІ – KAFI

Безбілковий препарат з тимусу корів, що являє собою комплекс активуючих факторів імунітету.

Випускають суспензію у флаконах по 10, 20, 50 та 100 мл або сухий препарат у флаконах та розчинник.

Містить гуморальні фактори тимусу, які активують синтез інтерферону та імунокомпетентні клітини (Т- і В- лімфоцити), посилює фагоцитарну активність лейкоцитів та прискорює процеси регенерації.

Застосовують з метою посилення імунної резистентності організму за імунодефіцитів.

Дози суспензії підшкірно та внутрішньом’язово, мл: поросятам-сисунам – 0,1 два рази з інтервалом 48 годин; поросятам при відлученні – 0,2 два

рази з інтервалом 12 діб; підсвинкам – 0,3; дорослим свиням – 0,4 один раз; коровам – 3; телицям – 2; телятам на дорощуванні – 1; підсисним телятам – 0,04 на кілограм маси тіла два рази з інтервалом 48 годин; курчатам 1-5 добового віку – 0,004 ; курчатам семи-дванадцятидобового віку – 0,02; тридцятидобового віку – 0,1 один раз.

ЛЕР – лімфоїдний екстракт реконвалесцентів

Водно-сольовий екстракт з лімфоїдної тканини.

Прозора рідина світло-коричневого кольору у флаконах по 100 та 200 мл.

Зберігають в сухому затемненому місці за температури 2-8 ºС.

Застосовують з метою стимулювання імунітету тварин з двотижневого віку.

Дози внутрішньом’язово – 0,1 мл/кг маси тіла два рази з інтервалом 7-8 діб.

Гомотин – Homotinum

Комплекс поліпептидних фракцій білка, виділених з вилочкової залози великої рогатої худоби.

Однорідна суспензія світло-коричневого кольору, без запаху, погано розчиняється у воді, не розчинюється в спирті.

Випускають у формі суспензії або пористої маси світло-коричневого кольору, яка добре розчиняється у воді. Пориста маса по 1 г у флаконах об’ємом 10 та 20 мл або суспензія у флаконах по 10, 20, 30, 100, 200 та 500 мл.

Гомотин стимулює імунну реактивність організму тварин, регулює кількість та співвідношення Т- та В-лімфоцитів, підвищує активність клітинного імунітету і фагоцитарну активність макрофагів, стимулює неспецифічну резистентність організму.

Застосовують імуностимулятор молодняку тварин за зниженої реактивності організму та з метою профілактики інфекційних захворювань. Уводять парентерально у формі суспензії. Сухий препарат розчиняють в 5 мл води для ін'єкцій і застосовують так же, як і суспензію.

Дози підшкірно та внутрішньом'язово, мл на кг маси тіла: поросятамсисунам суспензії – 0,2 (сухої речовини – 40 мг/кг), поросятам при відлученні – 0,02 (сухої речовини 4 мг/кг), поросятам на відгодівлі – 0,005 (0,1 мг/кг); ягнятам до чотирьохмісячного віку – 0,1 (20 мг/кг); ягнятам старше чотирьох місяців – 0,05 (10 мг/кг); телятам-сисунам – 0,05 (10 мг/кг); телятам старше двох місяців – 0,02 суспензії або 6 мг/кг сухої речовини. Препарат уводять два рази поросятам при відлученні, ягнятам старше чотирьох місяців, телятам старше двох місяців з інтервалом 12 діб,

поросятам-сисунам та ягнятам до чотирьохмісячного віку, телятам-сисунам

– з інтервалом дві доби.

Тезан – Thesanum

Білий кристалічний порошок, без смаку та запаху. Добре розчиняється у воді.

Випускають порошок та 0,2% лінімент в упаковці по 25 г.

Стимулює процеси регенерації клітин крові, сприяє формуванню лейкоцитів та підвищує їх фагоцитарну активність, прискорює регенеративні процеси епітелію шкіри та грануляційної тканини довгозагоюваних ран і виразок.

Застосовують для стимуляції лейкопоезу за променевої хвороби та після тривалого застосування сульфаніламідних препаратів, а також при агранулоцитозі. Зовнішньо застосовують у формі лініментів з метою лікування тварин при опіках, виразках та за уражень шкіри.

Дози всередину, г: крупним тваринам – 0,3-0,5; дрібним тваринам – 0,05-0,1 протягом десяти-п’ятнадцяти діб.

Неоферон – Neoferonum

Комплексний препарат, що містить імуномодулятор та інтерферони.

Випускають у формі таблеток для перорального застосування та ліофілізовану форму для ін’єкцій, які мають різні спектри дії на імунну систему.

Препарат у формі таблеток перорально діє на імунну систему, на слизові оболонки кишечнику, дихальних шляхів, органів сечовидільної системи та на шкіру. Він посилює противірусний захист та підвищує резистентність організму до бактерійних інфекцій.

Неоферон для ін’єкцій стимулює загальну систему імунного захисту організму, а в першу чергу посилює специфічну антигенну відповідь та проявляє пряму противірусну дію. Оптимальним варіантом є застосування препарату одночасно у формі таблеток та ін’єкцій.

Неоферон застосовують собакам, котам та хутровим звірам з метою комплексного лікування їх при вірусних захворюваннях (чума м’ясоїдних, вірусний ентерит, аденовірусні інфекції), при інфекційних захворюваннях шкіри (піодермія), грибних ураженнях шкіри (трихофітія, мікроспорія, парша), а також при вакцинації тварин з метою забезпечення в організмі високого титру специфічних антитіл.

Перед вакцинацією цуценят проти вірусних інфекцій три доби підряд задають по одній таблетці один раз за добу. Крупним тваринам задають

одну дозу ін’єкційного препарату, собакам дрібних порід – половину дози одночасно з вакциною; при цьому препарати уводять в різні місця.

За комплексного лікування тварин при інфекційних захворюваннях шкіри препарат задають по одній таблетці на 10 кг маси тіла один раз за добу протягом трьох діб. Курс лікування повторюють три рази з інтервалом п’ять діб.

Для профілактики септичних процесів в післяопераційний період задають одну таблетку на 10 кг маси тіла два рази за добу, одну-дві доби після операції або травми.

З метою лікування тварин за вірусних захворювань задають одну таблетку на 10 кг маси тіла два рази за добу протягом трьох-семи діб та уводять препарат для ін’єкцій внутрішньом’язово два рази за добу (з інтервалом 1012 годин) впродовж трьох діб. Собакам дрібних порід уводять половину дози, масою тіла до 30 кг – одну дозу, понад 40 кг – дві дози. Поряд з цим забезпечують симптоматичне лікування.

Нукливет – Nuclivetum

Комплекс полірибонуклеотидів або низькомолекулярних рибонуклеарних кислот, виділених з біомаси дріжджів.

Випускають прозору, світлого кольору рідину в ампулах або у флаконах по

20, 50, 100 та 200 мл.

Зберігають в сухому темному місці за температури 2-8 ºС.

Активує імуногенез, підвищує активність клітинного імунітету.

Застосовують з метою підвищення імунної резистентності організму тварин проти бактерійних інфекцій та при мікотоксикозах.

Дози внутрішньом’язово, мг/кг маси тіла: лікувальні – 2-4 один-два рази за добу до одужання. Для профілактики захворювань уводять по одному міліграму на кг маси тіла один-два рази за добу впродовж двох-трьох тижнів. За необхідності препарпат уводять повторно кожні два-три місяці.

Натрію нуклеїнат – Natrii nucleinas

Натрієва сіль нуклеїнової кислоти. Отримують шляхом гідролізу дріжджів.

Білий або з темним відтінком однорідний порошок, добре розчиняється у воді та в ізотонічному розчині натрію хлориду.

Випускають порошок.

Проявляє імуностимулюючу дію, активує лейкопоез та збільшує кількість зернистих лейкоцитів у периферійній крові, підвищує напруженість

поствакцинального імунітету, індукує продукцію ендогенного інтерферону, активує міграцію стовбурових клітин, посилює генез антитіл, активує кооперацію Т- та В-лімфоцитів.

Застосовують з метою стимуляції лейкогенезу та корекції вторинних імунодефіцитів, при лейкоцитопеніях та за агранулоцитозу після радіоактивних уражень і тривалого застосування сульфаніламідних препаратів, а також для підвищення лейкоцитарної активності крові. Уводять у формі 2-5% водних розчинів для ін’єкцій або у формі порошку всередину. Курс лікування – десять та більше діб.

Дози всередину, г: крупним тваринам – 0,3-0,5; дрібним тваринам – 0,1-0,2;

собакам – 0,05-0,1.

Білий кристалічний порошок, погано розчинний у воді та в спирті, розчиняється в слабкому водному розчині лугу.

Випускають таблетки по 0,02 г.

Стимулює лейкоцитопоез, посилює фагоцитарну активність лейкоцитів, активує неспецифічну реактивність організму проти бактерійних та вірусних інфекцій.

Застосовують при лейкоцитопенії, аліментарно-токсичній алейкії, хронічних отруєннях, агранулоцитозі, що появляється за тривалого застосування сульфаніламідних препаратів та за радіоактивних уражень.

Дози всередину, г: коням та великій рогатій худобі – 0,2-0,4; вівцям та свиням – 0,03-0,05; собакам – 0,01-0,02.

Протипоказання – злоякісні захворювання органів кровотворення та за лімфогранулематозу.

Пентоксил – Pentoxylum, 4-метил-5-оксиметилурацил

Білий дрібнокристалічний порошок без запаху, гіркого смаку, погано розчиняється у воді, добре – в слабких розчинах лугів.

Випускають порошок і таблетки по 0,2 г.

Стимулює лейкоцитопоез, посилює розмноження та диференціацію клітин крові, підвищує кількість лейкоцитів в периферійній крові в основному за рахунок гранулоцитів, прискорює загоювання в'ялогранулюючих ран, сприяє синтезу антитіл, підвищує фагоцитарну активність лейкоцитів та діє протизапально.