Великій та дрібній рогатій худобі застосовують 40 % спирт етиловий внутрішньо з розрахунку 1 мл на 1кг маси тіла, розчин магнію сульфату 25 % внутрішньовенно, г: кобилам – 10–25, коровам – 10–20, вівцям – 1–5, сукам – 1–2.

Специфічну токолітичну дію проявляє ханегіф (ізоксуприну лактат), який застосовують у формі 2 % розчину внутрішньом’язово в дозах, мл: кобилам

– 5–6, коровам – 10–12, вівцям – 1–2, свиням – 1–4, сукам – 0,5–1, кішкам – 0,3–0,5. Як токолітичний засіб застосовують дуфаспазмін 1 % розчин внутрішньом’язово, мл: кобилам та коровам – 20–25, вівцям – 4–5, свиням –

4–8, сукам – 0,4–2, кішкам – 0,2–0,3.

Для зниження тонусу шийки матки застосовують атропіну сульфат – 0,1 або 1% розчин підшкірно та простагландини (динопростон).

Лекція 4.4 Вітаміни та вітамінні препарати

Сайт: Навчально-інформаційний портал НУБіП України Курс: Ветеринарна фармакологія. Ч2 Книга: Лекція 4.4 Вітаміни та вітамінні препарати Надруковано: Воловецька Єлизавета Сергіївна Дата: середа, 15 березня 2023, 22:43

Опис

Засоби, що регулюють процеси обміну речовин. Вітаміни та вітамінні препарати: класифікація, механізм дії та характеристика окремих груп

Зміст

1. Вітамінні препарати

2. Препарати вітаміну А

3. Препарати вітаміну В1

4. Препарати вітаміну В2

5. Препарати вітаміну В3

6. Препарати вітаміну В4

7. Препарати вітаміну В5

8. Препарати вітаміну В6

9. Препарати вітаміну В12

10. Препарати вітаміну В15

11. Препарати вітаміну Вс

12. Препарати вітаміну С

13. Препарати вітаміну D

14. Препарати вітаміну Е

15. Препарати вітаміну К

16. Препарати вітаміну U

17. Препарати вітаміну F

18. Препарати вітаміну Р (флавоноїди)

19. Полівітамінні препарати

20. Відео

21. Запитання для самоконтролю

1. Вітамінні препарати

Термін вітаміни об'єднує групу низькомолекулярних органічних біологічно активних речовин різної хімічної природи, які беруть участь в метаболічних процесах в якості каталізаторів біохімічних реакцій.

За черговістю відкриття вітаміни класифікують в порядку літер латинського алфавіту – вітаміни А, В, С і т.д., а їх похідні позначають цифровими величинами під відповідними літерами – А1, А2, В1, В2, В3 тощо.

Паралельно існує класифікація вітамінів за їх основною біологічною дією. Так, вітамін А забезпечує в організмі необхідний рівень зорового пурпуру і застосовується з метою лікування людей при ксерофтальмії, тому його назвали антиксерофтальмічним; вітамін С, який застосовують для лікування людей при цинзі, – антицинготним. Перша класифікація не враховує хімічної структури вітамінів, друга – відображає лише вузьку специфічність їх дії. Тому у фармакології вітаміни класифікують також згідно з літерами латинського алфавіту, а їх препарати – за хімічною структурою. Так, вітамін B1 випускають у формі тіаміну броміду, фосфотіаміну, бенфотіаміну та кокарбоксилази.

До групи вітамінів відносять також вітаміноподібні речовини – холін (вітамін В4), оротову кислоту (вітамін В13), пангамову кислоту (вітамін В15), метилметіонін (вітамін U), ненасичені жирні кислоти (вітамін F) тощо. Вони виконують не лише каталітичну, а й регуляторну, пластичну та енергетичну функції.

Сучасними методами аналітичної хімії детально вивчено фармакодинаміку вітамінів. Встановлено, що вони безпосередньо або опосередковано беруть участь в метаболізмі білків, жирів, вуглеводів та мінеральних речовин, забезпечують окиснення та відновлення, карбоксилювання та декарбоксилювання, синтез амінокислот, а також синтез пластичних та енергетичних речовин. Основна біологічна роль вітамінів полягає в активації ферментативних реакцій. Вони не входять до складу ферментних систем (за винятком інозиту), а включаються в фармакологічні процеси після перетворення в коферменти.

Для набуття вітамінами активної форми необхідне джерело енергії – аденозинтрифосфорна кислота (АТФ), фосфати, деякі гормони гіпофізу та наднирникових залоз і мінеральні речовини. Так, тіамін, що надходить в організм з кормом, стає активним в слизовій оболонці кишечника після фосфорилювання, яке відбувається під впливом АТФ за присутності іонів магнію.

Поряд з вітамінами в організм надходять також і антивітаміни, які за хімічною будовою є близькими або подібними до вітамінів. Вступаючи в конкурентні взаємовідносини з вітаміном за субстрат, вони утворюють з ним сполуки, що не виявляють вітамінної активності. Внаслідок цього порушуються біохімічні процеси, які каталізує відповідний вітамін. Наприклад, піридин-3-сульфокислота за хімічною будовою є близькою до вітаміну В3 (нікотинової кислоти). При реакції з білками, на відміну від нікотинової кислоти, він утворює біологічно неактивну сполуку, тому є антагоністом вітаміну В3. При годівлі тварин комбікормом, що містить кукурудзу, причиною пелагри в них є наявність в кукурудзі піридин-3- сульфонової кислоти, яка в конкуренції за білок проявляє вищу активність, ніж нікотинова кислота.

Існує тісний взаємозв'язок вітамінів між собою та з ферментами, гормонами, мінеральними та іншими біологічно активними речовинами. За сумісного застосування вони можуть проявляти синергідну або антагоністичну дії. В одних випадках активність вітамінів посилюється, в інших – послаблюється або проявляються нові види фармакологічної дії.

Так, вітамін F забезпечує метаболізм піридоксину, тіаміну та аскорбінової кислоти. В той же час тіамін стимулює метаболізм вітаміну F і запобігає розвитку F-вітамінної недостатності.

Тісний взаємозв'язок існує також між вітамінами А та Е, оскільки залежно від дози вітаміну А посилюється метаболізм вітаміну Е. Сумісне застосування вітамінів А та Е має більш виражену рістстимулювальну дію на організм молодих тварин, ніж кожний з них окремо. Вітамін Е та Селен мають аналогічну фармакологічну дію. Активність вітаміну B1 залежить від наявності в організмі Мангану, Цинку та Купруму. Гіпервітаміноз D посилює

кальцифікацію м'яких тканин і знижує рівень Фосфору в організмі тварин. Встановлена пряма залежність між вітаміном D та гормонами наднирників. В максимальних дозах вітаміни А та В1 пригнічують активність тироксину, аскорбінова ж кислота є синергістом цих гормонів.

Вітаміни відіграють багатогранну роль в організмі людей і тварин. Їх застосовують не лише з метою лікування за вітамінної недостатності, а й з метою терапії при патологічних процесах, не пов'язаних з авітамінозом. Так, кокарбоксилаза є ефективним серцевим засобом, вітамін Е – застосовують для лікування тварин при білом'язовій хворобі, що настає за низького рівня Селену в кормах.

При патологічних процесах, особливо інфекційної етіології, організм витрачає значну кількість вітамінів. Вони активно використовуються при стресах, за надмірного фізичного навантаження, при вагітності та за високої продуктивності. Враховуючи важливу роль вітамінів в забезпеченні метаболічних процесів, їх застосовують в якості допоміжних засобів з метою підвищення стійкості організму до мікробних токсинів та хімічних отрут, для активації імунологічних реакцій, забезпечуючи тим самим оптимальні умови росту, розвитку та продуктивності тварин. Вітаміни застосовують тваринам також за гіпота авітамінозів, розладів функції нервової, органів травної та серцево-судинної систем і репродуктивного апарату та при захворюваннях печінки тощо. Тіамін нормалізує активність метаболічних процесів, ретинол і токоферол підвищують фізіологічний стан біологічних мембран клітин, ціанокобаламін та фолієва кислота активують гемопоез, аскорбінова кислота посилює фагоцитарну активність лейкоцитів. Завдяки багатогранній дії вітамінів підвищується реактивність захисних механізмів організму проти бактерійних та вірусних інфекцій, раціонально витрачаються пластичні та енергетичні ресурси.

Для підтримання фізіологічного рівня необхідно, щоб вітаміни регулярно надходили в організм в оптимальних співвідношеннях і дозах, що забезпечують фізіологічну потребу в кожному з них. Авітамінози внаслідок незбалансованості раціонів зустрічаються рідко. Гіповітамінози можуть виявлятися за катарального стану кишечника, оскільки в ньому знижується всмоктування вітамінів. За надмірного фізичного навантаження та високої продуктивності внаслідок посиленого використання вітамінів підвищується в них потреба, що вимагає додаткової корекції їх рівня шляхом парентерального уведенням вітамінних препаратів.

Забезпеченість організму тварин жиророзчинними вітамінами залежить від наявності їх в кормах, а забезпеченість водорозчинними вітамінами – від інтенсивності їх синтезу бактерійною мікрофлорою кишечника. В шлунковокишковому каналі синтезуються вітаміни групи В та вітамін К. За незбалансованого раціону та неповноцінної годівлі знижується активність кишкової мікрофлори, що синтезує вітаміни.

Значний вплив на інтенсивність синтезу вітамінів має збалансованість раціону за незамінними амінокислотами. За низького рівня білка в кормах

раціону затримується розщеплення каротину до вітаміну А, сповільнюється засвоєння рибофлавіну та холіну, що призводить до виникнення гіповітамінозу. У випадку перорального застосування антибіотиків, сульфаніламідних та нітрофуранових препаратів змінюється мікробний баланс травного каналу. Загибель сапрофітної мікрофлори викликає гіповітамінози В і К.

За розчинністю вітаміни поділяють на жиророзчинні ( A, D, Е, К) та водорозчинні (В, С, Р). Жиророзчинні вітаміни відкладаються у депо в печінці, жировій тканині, наднирникових залозах та в інших органах. Водорозчинні вітаміни повинні регулярно надходити в організм з кормом або синтезуватися мікрофлорою травного каналу. Проте поділ вітамінів на водота жиророзчинні є дещо умовний. Завдяки хімічному синтезу нині одержують жиророзчинні вітаміни, які розчиняються у воді, наприклад, аквітал і дефасол – препарати вітамінів А та D.

З лікувальною метою тваринам згодовують вітамінізовані корми, чисті вітаміни та бактерійні та синтетичні препарати вітамінів. Корми, багаті вітамінами, – моркву, сіно конюшини тощо використовують для профілактики авітамінозів.

Природні вітаміни одержують екстракцією з рослинної сировини. Це концентровані препарати вітамінів, які швидко всмоктуються в травному каналі і виявляють фармакологічну дію. Вони зручні в застосуванні і забезпечують точне дозування. Однак одержання природних вітамінів з рослинної сировини – складний та малопродуктивний процес.

Бактерійні вітамінні препарати одержують при культивуванні відповідних штамів бактерій-продуцентів з подальшим очищенням. Тваринам застосовують бактерійні препарати – ацидофільну бульйонну культуру, пропіоново-ацидофільну бульйонну культуру, ацидофілін, бактерин SL, пропіацид, біфідобак та інші. Заселяючи травний канал, мікроорганізми розмножуються і синтезують вітаміни, необхідні для тваринного організму. Особливо ефективними є бактерійні препарати під час та після перорального застосування хіміотерапевтичних засобів.

Синтетичні вітаміни є ідентичними природним вітамінам або близькими до них за дією і структурою, але їх можна точно дозувати і уводити парентерально. Вони виявляють швидку та сильну фармакологічну дію, тому їх дозують у вагових одиницях (мг, мкг), а нестійкі сполуки (аксерофтол, токоферол) та природні вітаміни – в одиницях дії (ОД).

Вітамінні препарати нетоксичні. Однак, у великих дозах вони проявляють побічну дію. Гіпервітаміноз є не менш небезпечним для тварин, ніж авітаміноз. Особливо небезпечний гіпервітаміноз А для курчат. Наявність ретинолу в їх раціоні близько 300 мг/кг спричиняє токсичну дію, 400 мг/кг – загибель курчат за 6-10 діб після застосування препарату. При гіпервітамінозі D у крові тварин знижується рівень кальцію, зменшуються їх прирости, порушується функція органів репродуктивного апарату, настає