Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
фарма лекції 4.pdf
Скачиваний:
0
Добавлен:
16.05.2023
Размер:
2.62 Mб
Скачать

Лекція 4.1 Засоби, що діють на серцевосудинну систему

Сайт: Навчально-інформаційний портал НУБіП України

Курс: Ветеринарна фармакологія. Ч2

Книга: Лекція 4.1 Засоби, що діють на серцево-судинну систему

Надруковано: Воловецька Єлизавета Сергіївна

Дата: середа, 15 березня 2023, 22:56

Опис

Засоби, що діють на серцево-судинну систему. Серцеві глікозиди. Засоби, що нормалізують ритм серцевих скорочень. Спазмолітичні засоби

Зміст

1. Серцеві глікозиди

o 1.1. Препарати наперстянки o 1.2. Препарати горицвіту

o 1.3. Препарати конвалії

o 1.4. Препарати строфанту

2. Засоби, що нормалізують ритм серцевих скорочень

3. Спазмолітичні засоби

4. Відео

5. Запитання для самоконтролю

1. Серцеві глікозиди

Глікозиди – це ефіроподібні, в більшості безазотисті органічні сполуки рослинного походження, в яких моносахариди з'єднані між собою глікозидними зв'язками з утворенням полісахариду, до якого приєднується спирт невуглеводної природи. Серцеві глікозиди – препарати рослинного і напівсинтетичного походження, що володіють кардіотонічною дією та застосовуються при серцевій недостатності. Вони локалізуються в листках та квітках наперстянки, горицвіту, конвалії травневої та в

насінні

 

 

 

строфанту.

Серцеві глікозиди містять вуглеводний компонент

(глікон), представлений двома-

трьома молекулами фруктози, цимарози, дигітоксози та інших

цукрів у формі

полісахаридів.

Органічна

частина глікозиду (аглікон)

складається

з циклопентанпергідрофенантренового (стероїдного)

радикалу та

приєднаного до

нього

ненасиченого лактонного кільця.

Наявність лактонного кільця

забезпечує кардіотонічну дію серцевих глікозидів, в той час як інші стероїди (вітамін

D, холестерол), які його

не мають,

не виявляють дії на серце. Крім

того, лактонне кільце

забезпечує

сорбцію

серцевих

глікозидів

на міокардіальних волокнах.

 

 

 

(АБВГ – циклопентанпергідрофенантренове кільце, Д – лактонне кільце)

Рис. 24. Структура серцевих глікозидів за С.М. Дроговоз

Носієм біологічної активності серцевих глікозидів є аглікон. Він забезпечує фармакологічні властивості глікозиду – розчинність, всмоктуваність,

здатність зв'язуватись з білками крові та тканин і проникати через клітинні мембрани. Специфічність кардіотонічної дії окремих глікозидів обумовлена активними групами циклопентанпергідрофенантренового радикалу. Глікон також

діє кардіотонічно, але, орієнтовно, разів у десять слабше за аглікон.

В зелених рослинах містяться первинні глікозиди, які під час сушіння рослинної сировини піддаються ферментативному, кислотному та лужному гідролізу. При цьому від молекули полісахариду відщеплюється одна або кілька молекул моносахаридів і утворюються вторинні глікозиди, які виявляють фармакологічну активність.

При розладах серцевої діяльності гальмується транспортування до міокарду необхідної кількості Оксигену та поживних речовин, що обумовлює тахікардію. При цьому збільшується об'єм циркулюючої крові, підвищується навантаженість на серце, зростають витрати Оксигену та енергетичних ресурсів, а в міокарді накопичується молочна кислота. Серце не може тривалий час функціонувати з надмірним навантаженням. В результаті скорочення часу діастоли шлуночки не встигають повністю наповнитися кров'ю, а міокард – відновити енергетичні ресурси. Як наслідок

– знижується коефіцієнт корисної дії серця і порушується ритмічність його скорочень.

Серцеві глікозиди,

 

 

 

 

 

виявляючи

систолічний, діастолічний та вагусний ефекти,

зменшують

частоту

скорочень

серця

та

посилюють

скорочення.

В

результаті

підвищується поштовховий та хвилинний

об'єми

серця,

що

підвищує

коефіцієнт корисної дії міокарду.

 

 

 

 

Механізм систоличної дії серцевих глікозидів наведено на рисунку. За допомогою лактонного кільця глікозид приєднується до рецептора, розміщеного на мембрані міофібрил міокарду. Глікон пригнічує активність сульфгідрильних груп натрійта калійзалежної АТФ-ази цитоплазматичної мембрани і, викликаючи деполяризацію мембран, ініціює потенціал дії. При цьому змінюється активне транспортування іонів через натрій-калієву помпу – іони натрію довше затримуються на поверхні мембрани, а калію – в цитоплазмі.

Між

іонами Na+ та Ca++ існують

конкурентні

взаємовідносини

іони Са++ активно

надходять

з

міжклітинного

простору

до

цитоплазми міофібрил. За

деполяризації мембран

потенціал

дії

поширюється на мембрани саркоплазматичного ретикулуму, з

якого

вивільнюється

лабільний

кальцій,

що

також

надходить

до

цитоплазми міофібрил. Концентрація кальцію в плазмі клітин досягає

величини,

необхідної

для

скорочення міофібрил.

Кальцій

зв'язує тропонін (блокатор

актину)

і деблокує активний центр актину.

Одночасно він стимулює міозинову АТФ-азу, яка

забезпечує головку

міозину

енергією, необхідною

для зв'язування

її з

актином і

утворення актоміозинового комплексу в сарколемах. Внаслідок конформації

молекул білка головка міозину спонтанно повертається на 45° і натягує

нитку актину, що призводить

до

скорочення міофібрил.

Чим

більше

іонів Са++ надходить

в

цитоплазму

клітини,

тим

в

 

більшій

кількості сарколем утворюються

актоміозинові

комплекси і

тим

сильніше

скорочуються окремі саркомери, а відтак і вся міофібрила.

 

 

 

Після скорочення міофібрил Са++ та Мg++-

залежна

АТФ-аза

 

активно

переміщує

іони Са++ з міжфібрилярного простору

в

 

цистерни

ендоплазматичного ретикулуму.

При

зниженні

рівня

кальцію

в

плазмі

крові міофібрили звільняються від фактору розслаблення, що забезпечує руйнування актоміозинового комплексу, а міофібрили пасивно розслаблюються. В цей час здійснюється фосфорилювання міозину, цебто забезпечення його аденозинтрифосфатом. При передозуванні серцевих глікозидів вміст іонізованого кальцію в саркоплазмі залишається високим і Са++ та Mg++- аденозинтрифосфатази не встигають переміщувати іони Ca++ в систему канальців ендоплазматичного ретикулуму, що викликає тетанічні скорочення міофібрил та параліч серця в стадії систоли.

Систолична дія серцевих глікозидів проявляється підвищенням сили та зростанням швидкості скорочення серцевого м'яза. Під час систоли тиск крові в лівому шлуночку підвищується, внаслідок чого виштовхування з нього крові прискорюється. Збільшення поштовхового та хвилинного об'ємів серця забезпечує подолання високого опору крові в артеріальній системі та повного звільнення шлуночка серця від крові, завдяки чому за менших затрат енергії підвищується коефіцієнт корисної дії міокарда.

Рис. 25. Схема механізму кардіотонічної дії серцевих глікозидів за С.М. Дроговоз

Врезультаті збільшення систолічного об'єму серця і підвищення

артеріального тиску

подразнюються пресорні рецептори

дуги аорти

та каротидних синусів.

Потік

імпульсів

з

цих

зон

стимулює

тонус ядер блукаючого нерва,

внаслідок чого посилюється вплив вагуса на

серце

і скорочується

його

ритм.

Внаслідок

збудження вагуса сповільнюється провідність

нервових

імпульсів

по

серцевому м'язу, особливо

через атріовентрикулярний вузол та

по

пучках Гісса, що сприяє нормалізації ритмічності скорочень серця.

 

Вагусний вплив серцевих глікозидів на частоту серцевих скорочень залежить від виду та віку тварини. Більш ефективно діють вони в собак, котів та коней, в яких вплив блукаючого нерва на серце є більш вираженим, ніж в жуйних тварин. За цієї причини серцеві глікозиди проявляють більш сильну дію в дорослих тварин, ніж в старих та в молодих, особливо в підсисний період.

Дія серцевих глікозидів характеризується тривалою діастолою, під час якої міокард довше відпочиває, що забезпечує відновлення енергетичних ресурсів і зниження витрат Оксигену та енергії. При цьому правий шлуночок серця краще наповнюється кров'ю з венозної системи, що забезпечує зниження венозного тиску.

Кардіотонічна дія аглікону є значно слабшою, ніж глікону. Вона проявляється за рахунок того, що аглікон, діючи на катехоламіни, змінює

потенціал Na+,

К+-помпи,

яка

забезпечує

проникнення

кальцію

в

цитоплазму міофібрил.

 

Кальцій

же

сприяє

утворенню актоміозинового комплексу.

 

 

 

На

функцію

«здорового

 

серця»

серцеві глікозиди виявляють

незначний кардіотонічний вплив.

Це пояснюється тим, що кальцій

надходить

в міофібрили в

менших

кількостях. За морфологічних змін в

серцевому

м'язі

реакція

його

на

серцеві глікозиди послаблюється

тим

більше, чим значніші ураження, що обумовлено послабленням механічної скоротливості саркомерів. За значних дистрофічних змін міокарду може бути розрив переродженої м'язової тканини.

Поряд з кардіотонічною дією серцеві глікозиди звужують кровоносні судини внутрішніх органів та розширюють судини мозку, легень і нирок, що сприяє перерозподілу крові та підвищенню артеріального тиску. При цьому внутрішні органи краще забезпечуються кров'ю, що супроводжується посиленням обмінних процесів та виведенням з організму продуктів метаболізму. Із-за високого артеріального тиску та прискорення циркуляції крові в нирках збільшується діурез, внаслідок чого зникають набряки.

Специфічним синергістом кардіотонічної дії серцевих глікозидів є Калій, іони якого відновлюють активність тіолових ферментів, що забезпечують вуглеводний та білковий обміни в клітинах міокарду і посилюють його скоротливу здатність. За гіпокаліємії, яка виникає при ішемії міокарда, разом із серцевими глікозидами призначають препарати калію, оскільки при гіперкаліємії іони калію затримують контактування рецепторів міокарду з серцевими глікозидами і знижують їх кардіотонічну дію.

Враховуючи високу біологічну активність серцевих глікозидів, їх призначають в малих дозах і дуже обережно. За внутрішньовенного уведення вони проявляють швидку та сильну кардіотонічну дію, що може призвести до появи миготливої аритмії. З метою зниження негативного впливу серцевих глікозидів на міокард їх розбавляють 5-20% розчином глюкози у співвідношенні 1:20 і повільно уводять внутрішньовенно.

Фармакодинаміка серцевих глікозидів

Кардіальні ефекти

Кардіотрофічні

Некардіальні ефекти

 

ефекти

 

Вплив на скоротливість міокарда:

позитивна (+) інотропна (систолічна дія) – посилення і скорочення систоли; ↑ ударного і хвилинного об’му серця; негативна (-) хронотропна (діастолічна дія) - подовження діастоли; ↓ частоти серцевих скорочень, покращення процесів обміну в міокарді.

Вплив на провідність в міокарді:

Відновлення

 

Зниження венозного тиску, ЗПОС,

енергетичного

та

збільшення діурезу, зменшення набряку

ліпідного

обмінів,

тканин; покращення кровопостачання та

зменшення

 

 

оксигенації

тканин;

відновлення

тканинної

гіпоксії

порушених функцій внутрішніх органів;

та

потреби

коронаророзширювальний (малі дози),

Оксигену.

 

 

коронарозвужувальний (великі дози)

 

 

 

ефекти; корглікон знижує, а препарати

 

 

 

наперстянки і строфанту – підвищують

 

 

 

згортання крові; седативна дія –

 

 

 

корглікон адонізид

 

негативна (-) дромотропна дія – ↓ швидкості проведення збудження;

Вплив на збудливість міокарда:

(+) або (-) батмотропна дія – ↑або ↓ збудливості в залежності від дози СГ;

Вплив на автоматизм міокарда у великих дозах;

утворюються ектопічні осередки збудження і виникають аритмії

 

 

 

 

Токсичну дію серцевих глікозидів на міокард

знижує унітіол –

реактиватор сульфгідрильних

груп

ферментів.

Внутрішньовенно

серцеві глікозиди уводять з метою більш швидкої їх дії при раптовій серцевій недостатності, а продовжують лікування, застосовуючи їх перорально. При цьому вони всмоктуються поступово і проявляють тривалу кардіотонічну дію. Всмоктування серцевих глікозидів у кров прискорюють сапоніни, що містяться в рослинних препаратах. Вони подразнюють слизову оболонку і викликають її гіперемію, але у високих дозах сапоніни можуть викликати блювоту.

При

уведенні

всередину глікозиди наперстянки,

що

володіють

вираженою ліпофільністю,

майже

 

повністю

всмоктуються. Глікозиди конвалії

травневої та строфанту

є більш

водорозчинними, тому вони швидко руйнуються у травному каналі і всмоктується лише 2-5% від уведеної дози препарату. Особливо швидко і в значних кількостях глікозиди руйнуються в рубці жуйних тварин, тому дози їх при застосуванні всередину великій рогатій худобі та вівцям повинні бути більшими, ніж тваринам з однокамерним шлунком.

Після всмоктування у кров серцеві глікозиди розподіляються у всіх органах. Існуюче раніше твердження, що вони кумулюються переважно в серцевому м'язі, було помилковим. В дослідах з поміченими препаратами встановлено, що вміст дигітоксину в стінці кишечнику, в печінці та в нирках є більш високим, ніж у міокарді. Вибірковість дії серцевих глікозидів на міокард зумовлена також особливою функцією серцевого м'яза, що пояснюється зміною рівня кальцію в клітинах міофібрил і в позаклітинній рідині.

Біотрансформація серцевих глікозидів здійснюється в печінці шляхом розщеплення на лактонну групу, стероїдне кільце та вуглеводний радикал, які виділяються нирками. Строфантин піддається біотрансформації в малих кількостях, тому 70-90% препарату виділяється з жовчю в незміненому вигляді. Повільно виводяться з організму препарати наперстянки – за добу виділяється близько 7% від уведеної дози, що необхідно враховувати при повторних уведеннях препарату. Повне виведення глікозидів наперстянки завершується протягом 20-25 діб. Глікозиди інших рослин виводяться з організму швидко і практично не піддаються кумуляції.

Препарати серцевих глікозидів застосовують для лікування тварин за гострої та хронічної серцево-судинної недостатності, за хронічних захворювань міокарда атеросклеротичного походження, при гіпертонії та при «перевтомі» серця, при миготливій аритмії та як діуретичні засоби при

набряках

та

водянках.

Протипоказане

їх

застосування

при

компенсованих пороках серця,

 

 

 

при

порушенні атріовентрикулярної та шлуночкової провідності,

при

пароксизмальній тахікардії шлуночків, гострих міокардитах, ендокардитах та органічних змінах у серцевому м'язі та в судинах.

Передозування серцевих глікозидів супроводжується брадикардією, яка переходить у блокаду серця, різко сповільнюється частота пульсу, відтак появляється тахікардія та олігурія.