Санітарно-топографічна характеристика місця розташування джерела водопостачання

Рельєф місцевості. На топографічній карті показано рельєф місцевості, характер якого відіграє важливу роль для вирішення місця розташування вододжерела, особливостей його живлення та ін.

Рельєф місцевості зображають за допомогою горизонталей, тобто кривих, які з’єднують однакові за висотою точки місцевості.

Нанесення на план місцевості горизонталей дозволяє: визначити загальний вид рельєфу, його окремі форми, їх розміри і взаємне розташування; встановити абсолютні висоти над рівнем моря будь-якого місця земної поверхні. Форми горизонталей зберігають геометричну схожість дійсних форм на місцевості. Розрізняють основні і додаткові горизонталі. Перші завжди наносяться суцільною чорною лінією, другі – проводяться на карті через половину основної висоти перерізу. Висота перерізу – це відстань по висоті між двома основними горизонталями. Зазвичай горизонталі наносять через 0,5; 1; 5м або 10м. За кількістю горизонталей можна визначити стрімкість схилу. Чим крутіший ухил місцевості, тим ближче розташовані горизонталі одна до одної.

Для того щоб визначити випуклу форму рельєфу від увігнутої (гору, хребет від котловини), використовують бергштрихи, що являють собою перпендикулярні штрихи вздовж горизонталей, які вільними кінцями звернені в сторону зниження ухилу. Якщо зображена гора чи пагорб, то бергштрихи направлені від вершини, якщо котловина, - то в сторону її дна. Визначити напрямок схилів і читати форму рельєфу на планах можна також за відмітками місцевості, які представлені на горизонталях. Верхівка вказаних цифр завжди звернена в сторону підвищення ухилу. На картах наявні відмітки висот окремих точок, за якими також визначають напрямок ухилу місцевості.

За абсолютними відмітками місцевості можна визначити відстань по висоті між двома сусідніми горизонталями, тобто висоту перерізу. Для цього різницю двох горизонталей ділять на число проміжків між горизонталями, до яких відносяться відмітки. Частка від ділення (в цілих числах) складатиме висоту перерізу. При цьому потрібно слідкувати, щоб горизонталі відносились до одного і того ж схилу.

Наприклад, маємо дві відмітки горизонталей 114,0 і 116,0 з двома проміжками між ними. Величина висоти перерізу 116 – 114 / 2 = 1, це означає, що висота перерізу дорівнює 1м.

Об’єктивним показником характеру рельєфу являється процент ухилу. Для визначення якого проводять розрахунок за формулою:

де Н – різниця висоти між вказаними точками (висота перерізу);

L – відстань між двома цими точками.

Наприклад. Необхідно визначити процент ухилу між артезіанською свердловиною та складом мінеральних добрив. Артезіанська свердловина знаходиться на горизонталі з відміткою 65,0, а склад мінеральних добрив – на відмітці 87,5. Таким чином, різниця у висоті (Н) між даними точками 87,5 - 65,0 = 22,5м; відстань (L) між ними з урахуванням масштабу складає 1375м. розраховуємо: (22,5 × 100 )/1375 = 1,7%.

Ситуаційний план. При вивченні ситуаційного плану основна увага звертається на виявлення потенційних джерел забруднення води, якими можуть бути дворові вбиральні, помийні ями, звалища відходів, фільтрувальні або поглинальні колодязі, поля асенізації, а також наземного або підземного зрошування, худобомогильники, гноєсховища, худобні двори, місця видалення та захоронення твердих відходів промислових підприємств, захоронення твердих і рідких радіоактивних відходів, забруднені незатампоновані колодязі (свердловини), кар’єри та інші виїмки ґрунту, наповнені забрудненою водою, стічні води пралень, лазень, промислових підприємств, заготівельних пунктів, тваринницьких ферм, складів отрутохімікатів і т.д. В окремих випадках необхідно також вияснити, які пестициди застосовувались на території поблизу джерела водопостачання.

З метою встановлення можливого зв’язку виявлених джерел забруднення з вододжерелами звертають увагу на відстань між ними, характер ґрунту і рельєф місцевості. Близьке розташування джерел забруднення з ухилом місцевості в сторону вододжерела при каменистому чи крупнозернистому піщаному ґрунті, тріщинуватих чи карстових породах сприяє забрудненню. Віддалене розташування з підйомом місцевості в сторону вододжерела, дрібнозернистий пухкий супіщаний чи суглинковий ґрунт зменшують можливість забруднення води.

За даними ряду досліджень, бактеріальне забруднення в дрібнозернистому пухкому ґрунті може розповсюджуватись від джерела забруднення у напрямку потоку ґрунтових вод на відстань до 80м, проти напрямку потоку – до 20м, в сторону – до 40-45м. масивне хімічне забруднення розповсюджується на значно більші відстані за напрямком підземного потоку.

Географічне розташування. Широта і довгота визначаються за координатними лініями. Цифрові позначення координатних ліній розміщені в проміжках між внутрішньою і зовнішньою рамками карти, на виході кожної лінії координатної сітки.

Відстань між точками (об’єктами). Для того щоб на карті визначити відстань між точками місцевості, користуючись числовим масштабом, потрібно виміряти на карті відстань між даними точками і помножити цю відстань на знаменник масштабу (наприклад, масштаб 1:10000, відстань між об’єктами на карті складає 3,0 см, помноживши 3,0 см на 10000, отримаємо 30000 см, або 300 м). При використанні лінійного масштабу потрібно циркулем або лінійкою виміряти (відкласти) шукану відстань на карті і прикласти її до лінійного масштабу, за надписом якого одразу видно, чому дорівнює фактична відстань на місцевості.

Наприклад. Відстань між складом мінеральних добрив і населеним пунктом складає на карті 14 см. Масштаб 1:25000. помноживши 14 см на 25000, отримаємо 350000 см=3500м=3,5км. Приклавши лінійку до числового масштабу, бачимо, що 1 км відповідає 4 см, тобто 14 см – 14:4 = 3,5 км.

Висота над рівнем моря. На картах висота окремих об’єктів має цифрові позначки. Якщо в точці, яка нас цікавить не вказана спеціальна цифрова відмітка, яка вказує висоту, то її знаходять за показниками висот найближчих горизонталей. Якщо точка розташована безпосередньо на горизонталі, то її висота відповідає цифровій позначці висоти горизонталі. У разі відсутності такого позначення слід підрахувати за найближчою позначкою на суміжних горизонталях, з урахуванням висоти перерізу (різниці висот двох суміжних горизонталей). Висота перерізу вказується за південною рамкою під лінійним масштабом. Визначення висоти при читанні креслень має, як правило, допоміжне значення, але є необхідним для подальшої оцінки різниці висот.

Різниця висот. Для визначення різниці висот слід визначити абсолютні висоти відповідних точок і визначити їх різницю. Різниця висот розміщення точок має велике санітарне значення. Від нього, загалом, залежить можливість забруднення нижче лежачих об’єктів поверхневими стоками, умовами видалення стічних вод самоплинно і т.д.