Поняття методології польового досліду

Методологія – це система наукових принципів і засобів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. Методологія походить від грецького слова methodes – пізнання і logos – вчення, тобто це вчення про методи і методики досліджень про правила мислення при створення теорії науки.

Методи і методики наукових досліджень перебувають в органічному взаємозв’язку, Але їх справжній взаємозв’язок можна оцінити лише в багатокритеріальній ефективності, основну роль якої відіграє методологія. Особливого розвитку набули методологічні дослідження в XX столітті, але значна заслуга в розробці методології належить Сократу, Платону, Аристотелю, Канту, Гегелю, Дарвіну, Ломоносову, Менделєєву та іншим. Це пояснюється зокрема диференціацією й інтеграцією наукового знання, якісними змінами, що відбулися в науці.

В наш час методологія виступає як окрема наукова дисципліна, яка вивчає технологію проведення наукових досліджень; опис і аналіз різних етапів досліджень та систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань і низку інших проблем.

Планування методики досліду

Вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів розглядає методика, яка є системною сукупністю прийомів дослідження.

Особливу увагу при плануванні досліду слід звернути на правильне поєднання основних елементів методики. Залежно від мети досліджень, схеми досліду, земельної ділянки та технічних можливостей потрібно встановити найраціональніші напрямок, форму та площу ділянки, повторність, систему розміщення повторень, ділянок і варіантів. Плануючи польовий дослід, треба пам’ятати, що врожай повинен бути облікований у короткі строки суцільним методом.

Ділянки потрібно розташувати довгою стороною в тому напрямку, в якому найдужче змінюються умови життя рослин, які не вивчаються в досліді, наприклад родючість ґрунту, пануючі вітри, дія лісосмуги і таке інше.

Розбивка дослідної ділянки

Досліди слід ставити на ділянках невеликого (до 100 м²) розміру, прямокутної (1:2…1:10) чи видовженої (1:10…1:15) форми, які дають можливість нормально проводити всі польові роботи.

Ширину бокової захисної смуги встановлюють у межах 0,5…1,5 м, а між ярусами – не менше 2 м.

Прості однофакторні та маловаріантні багатофакторні досліди проводять при 4-6-кратній повторності; 6-8 повторностей застосовують, якщо площа ділянок складає 2…10 м², та при строкатості родючості ґрунту.

Повторність і розмір ділянок повинні забезпечити оптимальні агротехнічні умови та низьку помилку експерименту.

Планування спостережень і обліків

Щоб одержати надійні дані в дослідженнях при розробці програми треба вирішити такі питання:

• які спостереження, аналізи й обліки включити в програму;

• в які строки проводити спостереження й обліки;

• визначити оптимальний обсяг вибірок (проб);

• забезпечити представництво вибірок (проб).

Кількість спостережень потрібно обмежити лише тим, що особливо потрібно для розуміння дії фактора, що вивчається, тим, що витікає із завдань і схеми досліду, є його органічною частиною.

При дослідженні динаміки якого-небудь процесу доцільно встановити календарні строки для взяття зразків, спостережень і обліків, через рівні проміжки часу (більш значні та мінливі – через 1-2 тижні, менш – через 3-4 тижні, але, щоб мати 4-5 дат).

Дрібний облік всередині ділянки не створює повторності та не може підвищити точність досліду.

Для статистичної обробки даних відбирати зразки слід зі всіх або мінімум 2-3 повторень. Для загальної характеристики дослідної ділянки готують змішані зразки.

В дослідах з площею ділянок менше 100 м² кількість проб (площадок) може бути 6-8. Представництво вибірки досягається при випадковому відборі в неї одиниць спостережень.

Дослід дає об’єктивну оцінку варіантам, якщо експеримент проведений з дотриманням всіх вимог методики. Помилки технічного характеру на будь-якому етапі дослідної роботи порушують порівнянність варіантів.