Контрольні питання

1. Назвіть основні правила техніки безпеки при проведенні лабораторних досліджень

2. Які показники досліджуються лише в межах лабораторії?

3. Які основні методи лабораторних досліджень використовують в НДР?

4. Охарактеризуйте загальні правила відбору проб ґрунту.

5. Охарактеризуйте загальні правила відбору проб води.

Список рекомендованої літератури:

1. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підручник для студ. екон. спец, вузів. — К.: Вища шк., 1997. — 271 с

2. Довідник з агрохімічного та агроекологічного стану ґрунтів України. За ред. B.C. Йоска, Б.С., Б.С.Прістера, М.В.Лободи. К.: Урожай, 1994.

3. Кучеренко М.Є., Бабенюк Ю.Д., Войціцький В.М. Сучасні методи біохімічних досліджень.-К.: Фітосоціоцентр, 2001. -423 с.

Практична робота №7.

Ознайомлення з методиками визначення фенологічних та морфологічних особливостей рослин

Метою роботи є опанування методик визначення фенологічних та морфологічних особливостей рослин.

Завдання:

Ознайомлення з поняттям про стійкість, зимостійкість морозостійкість, вимокання, посухостійкість рослин, випрівання та снігову плісняву

Навчитись оцінювати інтродукцію деревних порід.

Термінологічний словник:

Інтродукція - Вирощування завезеної рослини в нових для неї кліматичних умовах. Переселення окремих видів тварин за межі їхнього природного ареалу та їх пристосування до нових умов.

Інтродукований або чужорідний вид (від англ. Introduced species), — в біології, організм, некорінний, невластивий для даної території, навмисно або випадково завезений на нове місце в результаті людської діяльності. Процес освоєння інтродукованого виду на новому місці називається інтродукцією. Часто інтродуковані види здатні істотно змінити екосистему регіону і стати причиною значного скорочення або навіть вимирання окремих видів місцевої флори і фауни.

Поняття про стійкість рослини

При визначенні понять, пов'язаних із стійкістю рослин до тих чи інших несприятливих факторів, деколи цю властивість розглядають як здатність рослин переносити без шкоди для себе (чи без зниження урожаю) несприятливий фактор. Такий підхід не зовсім правильний, оскільки стійкість рослин до екстремальних умов середовища може бути різною: високою, середньою чи низькою. Отже, при високій стійкості шкода для рослин буде невеликою або її зовсім не буде, а при низькій вона буде дуже значною. Таким чином, стійкість рослин – їх здатність переносити дію конкретного фактора. Шкода ж від цієї дії визначається ступенем стійкості.

У рослин захист від стресорів забезпечується особливостями анатомічної будови, спеціальними органами захисту, рухливими та фізіологічними реакціями, синтезом захисних речовин.

Ареал рослин визначається певним комплексом екологічних факторів, – тривалістю періоду вегетації, світлового дня, умовами температури та зволоження, інтенсивністю освітлення, властивостями ґрунтового покриву, поширенням хвороб і шкідників та іншими особливостями.

Виходячи з біологічних особливостей рослин, що визначають їх стійкість до несприятливих факторів, а також потенційної продуктивності в конкретних ґрунтово-кліматичних зонах, у сільськогосподарській практиці впроваджується агрокліматичне районування різних видів сільськогосподарських рослин і сортів.

Стійкість рослин за умов дії несприятливих екологічних факторів визначається адаптаційними реакціями на фізіолого-біохімічному рівні, що обумовлює необхідність досліджень функціонального стану та активності метаболічних процесів в рослинах, інтродукованих в регіон з інших флористичних областей.

Оцінка стійкості рослин є важливим заключним етапом інтродукційних досліджень. Вона дає можливість виявити еколого-біологічні особливості, фенотипову мінливість, доцільність культури нових видів в умовах району інтродукції.

Існують різні методичні підходи до оцінки результатів інтродукції, в яких, зазвичай, використовуються показники візуальних спостережень, тобто дані якісної (бальної) оцінки життєздатності рослин. Такі традиційні інтродукційні дослідження набувають більшої вагомості, якщо їх доповнити кількісними оцінками біохімічної активності різних ланок метаболізму рослин та вивченням механізмів стійкості інтродуцентів в нових умовах зростання.

Слід зазначити, що існують певні складності суб'єктивного характеру при визначенні ознак нечисловими (якісними) візуальними методами. Тому для отримання об'єктивних оцінок пропонується об'єднання критеріїв, надання їм числового значення як суми бальних оцінок і введення додаткових числових коефіцієнтів. Таке сумарне значення показника успішності інтродукції є акліматизаційним числом. Найбільше його значення характеризує найвищий рівень успішності інтродукції. Акліматизаційне число має чотири складових, де поряд із показниками росту і генеративного розвитку, визначаються показники зимо- та посухостійкості рослин. Слід зазначити, що головне значення М.А. Кохно і А.М. Курдюк відводять зимостійкості рослин – коефіцієнт вагомості цього признака найвищий і дорівнює 10. Посухостійкість за цією методикою, є менш значною ознакою стійкості рослин – коефіцієнт вагомості даного признака дорівнює 3.

Аналіз проведених з цього питання досліджень показав, що при інтродукції в різні природно- кліматичні райони може змінюватися значимість (або вагомість) ознак в залежності від факторів середовища. Ці розбіжності враховуються у методах інтродукції рослин в різних еколого-географічних районах. Відомі модифікації методик інтегральної оцінки життєздатності рослин при інтродукції в різні природно-кліматичні умови. Пріоритет у цьому разі отримує показник стійкості рослин до головного лімітуючого фактора у певному районі. Так, в аридних умовах найбільшу величину коефіцієнта вагомості отримує показник посухостійкості.