75. Соціологічні та культурологічні теорії споживацького попиту.
Психологічні теорії мають тенденцію концентрувати увагу на особистості, а суспільство сприймати як щось вторинне. Соціологи та культурологи натомість уважають головним мотивом поведінки споживача чинники суспільного розвитку. На їх погляд, провідну роль у поведінці покупця відіграє суспільне середовище, членом якого є або намагається стати індивід. Провідними чинниками соціологічних моделей виступають культура, соціальні угруповання (прошарки, класи), референтні групи, сім’я, соціальні ролі та статуси. Події у сфері культури — одна з найсуттєвіших причин бажань та поведінки людини. Саме культура є специфічним способом організації і розвитку людської діяльності, яка виражається в результатах праці, системі соціальних норм, моральних цінностей, сукупності відносин людей з природою, між собою і у ставленні до себе. Культурне середовище існування споживача впливає переважно на цінності та ставлення соціуму до ризику, особистої свободи, гонитви за успіхом, індивідуалізму, невпинного нагромадження знань тощо. Оскільки культура визначає цінності суспільства, а культурні норми впливають на повсякденне життя й поведінку людей, їх провідна роль у формуванні споживацьких переваг та прихильностей безсумнівна. Фахівцям з маркетингу потрібно постійно відстежувати тенденції й найменші зсуви в розвитку культури, своєчасно впроваджуючи на ринок адекватні їм нові товари та послуги.
Великий вплив на споживацьку поведінку має також належність покупця до того чи іншого соціального угруповання. Такі угруповання визначаються різними критеріями соціального стану людей (професією, характером праці, рівнем доходів, володінням нерухомістю тощо). Саме поділ потенційних споживачів за цими ознаками дає змогу чітко визначати склад і структуру товарного пропонування, відповідний рівень та діапазон цін.
76. Місткість ринку та методики її визначення.
Найчастіше з місткістю ринку ототожнюють кількість товару, реалізованого на ньому протягом якогось фіксованого інтервалу часу (як правило, протягом року). Найбільш показовим з методичного боку є визначення місткості ринку окремої держави. Наближено місткість національного ринку Є можна визначити за допомогою статистичних даних за галузями та щодо загальної зовнішньоекономічної діяльності, користуючись формулою:
Є = В + З – Е + І + Д – М – Ео + Іо;
Побічний експорт та імпорт ураховують окремі складові, використані у виробах, що завозяться або вивозяться за межі країни. Отже, місткість ринку — це верхня межа, до якої прагне потенційний, максимально можливий попит. Зрозуміло, що завдання маркетингу — досягти найбільшого зближення ринкового попиту й місткості ринку.
Місткість ринку безпосередньо залежить від економічної ситуації в країні, виду й призначення продукції. Визначення місткості ринку товарів виробничного та споживчого призначення має певні особливості. Ці розбіжності зумовлюються відмінностями ринків товарів народного споживання та продукції виробничо-технічного призначення.
Місткість ринків товарів виробничого призначення визначається за допомогою аналізу тенденцій інвестиційної політики галузей, що споживають цю продукцію.
Місткість ринку споживчих товарів оцінюється за допомогою аналізу чинників, що безпосередньо впливають на попит покупців. До них належать: загальна чисельність населення; розподіл його за віковими, соціальними та статевими ознаками; середній рівень доходів населення; зміни індексу вартості життя; динаміка ставок заробітної плати.
Найчастіше місткість ринку оцінюється продуцентом з позицій можливостей контролювання певної частки ринкового потенціалу. Для таких розрахунків застосовується формула:
