14. Фактори мікро та макросередовища існування фірми на ринку.

Маркетингове середовище формується на базі мікро- та макро-середовища.

Мікросередовище утворюють сили, які безпосередньо стосуються самого підприємства та його можливостей щодо обслуговування споживачів: Постачальники — юридичні та фізичні особи, які забезпечують підприємство та його конкурентів матеріальними ресурсами; Маркетингові посередники — юридичні та фізичні особи, які допомагають компанії просувати, розподіляти та продавати товари на ринку.

Підприємству необхідно ретельно вивчати потреби та тісно співпрацювати із своїми споживачами - кліентами, адже максимальне задоволення потреб цільової групи споживачів — це кінцева мета підприємства з маркетинговою орієнтацією. Конкуренти — невід'ємний елемент системи маркетингу. Конкурентне оточення не можна зводити лише до між фірмової конкуренції. Контактні аудиторії — будь-яка група, яка проявляє реальний чи потенційний інтерес до організації або може справити на неї певний вплив.

Фактори макросередовища — це ті сили, які не підлягають контролю збоку підприємства. У демографічному аспекті важливими факторами є зміна чисельності населення, рівень народжуваності, розподіл населення за віком та статтю, міграція населення, його національна структура тощо.В економічному аспекті на прийняття маркетингових рішень впливає не лише кількісний та якісний склад споживачів, та їхня купівельна спроможність; її своєю чергою, зумовлюють економічні спади, рівень безробіття, зміни цін, заощадження населення, умови одержання кредитів. Фактори науково-технічного середовища зумовлюють якісні зміни технології виробництва основних фондів та сировини, появу нових товарів на ринку. На маркетингові рішення значною мірою можуть впливати події, які відбуваються у політичному середовищі. Фактори культурного оточення ураховують духовний розвиток окремих людей і суспільства.

15. Контроль маркетингової діяльності.

Контроль маркетингу — це завершальний етап процесу управління, на якому визначаються та оцінюються здобуті результати і виробляються коригуючи дії з метою досягнення поставлених цілей.

Контроль маркетингу звичайно має п´ять етапів: визначення планових показників, які підлягають контролю; замірювання фактичних показників; порівняння фактичних показників із плановими; аналіз і оцінка можливих відхилень фактичних даних від запланованих; розробка коригуючих заходів для прийняття управлінських рішень.

Розрізняють оперативний контроль, або контроль результатів і стратегічний, основним елементом якого є маркетинговий аудит.

Напрямками оперативного контролю маркетингу на виробничо-комерційному підприємстві є контроль:

виконання виробничої програми; збутової діяльності;частки ринку; прибутковості; умовно неекономічних показників.

Контроль виробничої програми передбачає оцінку: виконання плану виробництва традиційної для підприємства продукції; реалізації плану виробництва нових і модифікованих товарів; виконання плану розробки нових товарів; виконання плану по витратах виробництва.

Основним критерієм ефективності діяльності підприємства в цілому і маркетингової діяльності зокрема є продуктивність. Отже, до завдань контролю маркетингу стосовно прибутковості належить оцінка: валового доходу за обсягом та в розрізі окремих товарів;темпів росту (зниження) валового доходу;рівня валового доходу в цілому та в розрізі окремих товарів, ; витрат обігу за обсягом та в розрізі окремих статей; питомої ваги витрат обігу в загальних витратах і в розрізі окремих статей;чистого прибутку в цілому та в розрізі окремих товарів;коефіцієнта чистого прибутку; коефіцієнта окупності інвестованого капіталу, який показує, скільки отримано доходу на одну інвестовану грошову одиницю.