57. Сутність, критерії і показники економічної ефективності діяльності підприємства.

Результативність діяльності підприємства можна охарактеризувати на­ступними показниками:

• економічний ефект;

• показники ефективності;

• період окупності капіталу;

• крапка беззбитковості ведення господарства.

Економічний ефект— це абсолютний показник (прибуток, дохід від ре­алізації Й т. ін.), що характеризує результат діяльності підприємства. Основний показник, ідо характеризує економічний ефект ьід діяльності виробничого підприємства, — це прибуток.

Обмеженість показників економічного ефекту є втому, що за ними не можна зробити висновок про якісний рівень використання ресурсів і рівні прибутковості підприємства.

Економічна ефективність — це відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами, що обумовили цей ефект, або з ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту:

економічна ефективність = економічний ефект/витрати (ресурси).

З урахуванням зазначених принципів визначена наступна система показників ефективності виробництва:

1) узагальнюючі показники:

• виробництво чйстої продукції на одиницю витрат ресурсів; т- прибуток на одиницю загальних витрат;

• рентабельність виробництва;

• витрати на 1 гривню Товарної продукції;

• частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації вироб­ництва;

• народногосподарський ефект використання одиниці продукції; 2) показники ефективності використання праці (персоналу):

• темп росту продуктивності праці;

• частка приросту продукції за рахунок збільшення продуктив­ності праці;

• абсолютне й відносне вивільнення працівників;

• коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу; .

• трудомісткість одиниці продукції; •

• зарплатомісткість одиниці продукції;

3) показники ефективності використання виробничих фондів:

• загальна фондовіддача;

• фондовіддача активної частини основних фондів; '

• рентабельність основних фондів;

• фондоємність одиниці продукції;

• матеріалоємність одиниці продукції;

• коефіцієнт використання найважливіших видів си­ровини й матеріалів;

4) показники ефективності використання фінансових коштів:

• оборотність оборотних коштів;

• рентабельність оборотних коштів;

• відносне вивільнення оборотних коштів.

57. Банкрутство і ліквідація підприємства, шляхи протидії банкрутству.

Трансформування економіки та розвиток ринкових відно­син зумовили появу та використання в сферах політики та еко­номіки нових понять. А якщо врахувати, що перехід від однієї фор­ми суспільного розвитку до іншої, більш прогресивної, завжди відрізняється нестабільністю, передусім в економіці, де виникає хаос становлення нових організаційних форм, істотно з’являється за­гроза банкрутства підприємств та імовірність їх ліквідації. Що ж означає термін “банкрутство” та які його ознаки?

Банкрутство - визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосу­вання ліквідаційної процедури.

Умови та показник відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури визначається Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від ЗО червня 2000 р. (далі - Закон), іншими норма­тивними актами.

Законодавство про банкрутство має виконувати три ос­новні функції:

1. запобігати непродуктивному використанню активів підприємства;

2. реабілітувати підприємства, які отінилися на межі бан­крутства, маючи значні резерви для успішної фінансово-госпо­дарської діяльності в майбутньому;

3. сприяти найповнішому задоволенню претензій кредиторів.

Процедура ліквідації підприємства у зв'язку з банкрутст­вом представляє особливий інтерес для підприємців, бухгалтерів,

аудиторів. Адже цей процес забезпечується недосконалим зако­нодавством, що породжує на практиці безліч проблем.

Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох суб’єктів фінансово-господарських відносин:

лідприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при по- і аиісппі боргів за рахунок майна банкрута;

найманих працівників, з якими у першу чергу мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні га­рантії прн звільненні.;

підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

Банкрутство складний процес, який може бути оха­рактеризований з різних боків: юридичного, управлінського, ор­ганізаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Влас­ні.', процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай, передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрут- сіпо рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінан- і нстів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів та конкурентів.

Кризові ситуації, що виникають в результаті відсутності відповідних профілактичних заходів, можуть призвести до надмірної розбалансованості економіки підприємства і нездат­ності продовження фінансового забезпечення виробничого про­цесу, що кваліфікується як банкрутство підприємства.