43. Загальна характеристика валових витрат, їх класифікація і номенклатура.

Валові витрати – ЗУ «Про оподаткування прибутку» Податковий кодекс. – це сума будь-яких витрат платників податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі здійснюваних для проведення господарської д-сті платника податків.

ВВ поділяються на:

А) Економічні – всі види витрат за сировину і матеріали.

Б) Бухгалтерські – матеріальні, амортизація, зарплата тощо.

Класифікація витрат підприємства

Витрати можна класифікувати за наступними ознаками:

1. за способами віднесення витрат на собівартість одиниці продукції:

а) прямі (пов'язані з виробництвом конкретних видів продукції);

б) непрямі або накладні (витрати, пов’язані з виробництвом взагалі);

2. за однорідністю складу витрат:

а) прості — економічно однорідні;

б) комплексні — економічно різнорідні витрати, але однакового цінового призначення;

3) за видами видатків:

а) за економічними елементами (в основу класифікації покладена економічна однорідність витрат);

б) за статтями калькуляції;

4) за характером зв'язку з обсягом виробництва;

а) умовно-постійні;

б) умовно-змінні.

43. Планування собівартості (валових витрат),та складання калькуляції.

Собівартість продукції представляє виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств на виробництво, й реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції є якісним показником, тому що вона харак­теризує рівень використання всіх ресурсів, що перебувають у розпо­рядженні підприємства.

Собівартість продукції конкретного підприємства визначається умовами, у яких воно діє. Така собівартість називається індивіду­альною.

Якщо на основі індивідуальної собівартості підприємств визна­чити середньозважену величину витрат за галуззю, така собівартість буде називатися середньогалузевою. Середньогалузева собівартість ближче до суспільно необхідних витрат праці.

Основним документом, яким керуються при формуванні собівар­тості продукції на підприємстві є Положення про склад витрат з вироб­ництва й реалізації продукції (робіт, послуг) і про порядок формування фінансових результатів, що враховують при оподаткуванні прибутку.

Виграти, що утворюють собівартість продукції, групуються відповідно до їхнього економічного змісту за наступними елементами:

1. матеріальні витрати (за винятком вартості поворотних відходів);

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування від витрат на оплату праці;

4. амортизація основних фондів;.

5. інші витрати.

За даною класифікації можна визначити загальні витрати на вироб­ництво й реалізацію продукції (скласти кошторис витрат на виробництво!.

Калькуляція — це обчислення собівартості одиниці продукції або послуг по статтях видатків. На відміну від елементів кошторису витрат, етапі калькуляції собі­вартості поєднують витрати з обліком їх конкретного цільового призначення й місця утворення.

Існує типова номенклатура витрат по статтях калькуляції, однак міністерства й ві­домства можуть вносити в неї зміни залежно від галузевих особливостей.

Типова номенклатура включає наступні статті:

1. Сировина й матеріали.

2. Поворотні відходи (віднімаються).

3. Покупні вироби, напівфабрикат й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.

4. Паливо й енергія на технологічні цілі.

5. Заробітна плата виробничих робітників.

6. Відрахування на соціальні потреби.

7. Видатки на підготовку й освоєння виробництва.

8. Загальновиробничі видатки

9. Загальногосподарські видатки.

10. Втрати від браку.

11. Інші виробничі видатки.

12. Комерційні видатки.

Підсумок перших 9 статей утворює цехову собівартість, підсумок 11 статей — ви­робничу собівартість, підсумок усіх 12 статей — повну собівартість.

Цехова собівартість являє собою витрати виробничого підрозділу підприємства на виробництво продукції.

Виробнича собівартість крім витрат цехів включає загальні по підприємству витрати.

Повна собівартість включає витрати й на виробництво й на реалізацію про­дукції.

Собівартість - економічні відносини з приводу формування коштів, використовуваних на просте відтворення.

Планування собівартості продукції на підприємстві має дуже важливе значення, тому що дозволяє знати, які витрати будуть потрібні підприємству для здійснення випуску і реалізації продукції, які фінансові результати очікуються у плановому періоді.

План по собівартості продукції містить наступні розділи:

1. Кошторис витрат на виробництво продукції.

2. Собівартість усієї товарної і реалізованої продукції.

3. Планові калькуляції окремих виробів.

4. Розрахунок зниження собівартості товарної продукції по техніко-економічних чинниках.

На практиці найбільше поширення одержали два методи планування собівартості продукції: нормативний і планування по техніко-економічних чинникам. Як правило, вони- застосовуються в тісному взаємозв'язку.

Сутність нормативного методу полягає в тому, що при плануванні собівартості продукції застосовуються норми і нормативи використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, тобто нормативна база підприємства.

Метод планування собівартості продукції по техніко-економічних чинникам є більш кращим у порівнянні з нормативним методом, тому що він дозволяє врахувати багато чинників (технічні, організаційні, зміна обсягу, номенклатури та асортименту продукції, що випускається, рівень інфляції, специфічні чинники), що будуть істотно впливати на собівартість продукції в плановому періоді.

Всі ці чинники в остаточному підсумку впливають на обсяг випуску продукції, продуктивність праці, зміну норм і цін на матеріальні ресурси.

Під чинниками зниження собівартості продукції розуміючи) умови, що забезпечують це зниження, впливають на покращення структури собівартості.

Під структурою собівартості розуміється її склад по елементах або статтям і їхня частка в повній собівартості продукції, виражена у відсотках.

Чинники, що впливають на структуру собівартості:

1. Специфіка підприємства. Виходячи з цього розрізняють: трудомісткі підприємства, матеріалоємні, фондоємкі, енергоємкі.

2. Прискорення науково-технічного прогресу

3. Рівень концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і диверсифікації виробництва.

4. Географічне місце знаходження підприємства.

5. Інфляція і зміна процентної ставки банківського кредиту.