37. Характеристика виробничого циклу, економічне значення його тривалості.

Виробничий цикл — це календарний період часу, протягом якого матеріал, заготівля чи інший оброблюваний предмет проходить всі операції виробничого процесу чи визначеної його частини і перетворюється на готову продукцію. Він обчислюється в календарних днях, а при низькій трудомісткості виробу - у годинах.

Визначення тривалості виробничого циклу з виготовлення продукції необхідне для розробки та обґрунтування виробничої програми підприємства, цехів, дільниць, а також для визначення основних техніко-економічних показників їх роботи. Тривалість виробничого циклу (Тц) обчислюється за формулою:

де Трп- час робочого процесу;

Тп- час перерв.

Протягом робочого періоду виконуються технологічні операції, зміст яких відтворено формулою:

де Тшк - штучно-калькуляційний час;

Тк - час контрольних операцій;

Ттр - час транспортування предметів праці;

Тпр - час природних процесів (старіння, релаксації, природного сушіння, відстою суспензій у рідинах тощо).

Суму штучно-калькуляційного часу, контрольних операцій і транспортування предметів праці називають операційним часом.

До штучно-калькуляційного часу (Тшк) входять витрати часу: оперативний час, підготовчо-заключний час при обробці партії деталей, час на відпочинок і природні потреби робітників, час організаційно-технічного обслуговування (одержання і здача інструмента, підготовка робочого місця, змащення устаткування тощо).

Оперативний час (Топер), у свою чергу, складається з основного (Тосн) і допоміжного часу (Тд).

Основний час - це безпосередній час обробки деталі чи виконання роботи.

Допоміжний час, у свою чергу, складається з часу встановлення і зняття деталі (складальної одиниці) з устаткування (Твст), часу закріплення і відкріплення деталі в устаткуванні (Тзв), часу операційного контролю робітника (із зупинкою устаткування) в ході операції (Ток).

Час перерв (Тп) обумовлений режимом праці (Треж), межопераційним пролежуванням деталі (Тмо), часом перерв на міжремонтне обслуговування й огляд устаткування (Тог) і часом перерв, пов'язаних з недоліками організації виробництва (Торг).

Час межопераційного пролежуваний (Тмо) визначається часом перерв між виходом партій товару (Тлар), перерв очікування (Точ) і перерв комплектування (Ткп).

Перерви між виходом партій товару (Тпар) виникають при виготовленні виробів партіями й обумовлені пролежуванням оброблених деталей до закінчення виготовлення всіх деталей у партії на технологічній операції.

Перерви очікування (Точ) викликані неузгодженою тривалістю суміжних-операцій технологічного процесу.

Перерви комплектування (Ткп) виникають внаслідок переходу від однієї фази виробничого процесу до іншої.

37. Форми організації виробництва.

Концентрація виробництва означає зосередження процесів ви­робництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більших підприємствах. У господарській практиці виокрем­люють три основні види концентрації:

агрегатну - збільшення одиничної потужності або продуктив­ності технологічних установок, агрегатів, устаткування;

технологічну - укрупнення виробничих одиниць (цехів, відді­лів, виробництв) підприємства;

заводську (фабричну) - процес збільшення розміру самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів, виробничих та інших об'єднань), що здійснюється на засаді агрегатної та технологічної концентрації виробництва.

Розрізняють абсолютний і відносний рівні концентрації виробниц­тва. Перший характеризується середнім розміром підприємств тієї чи тієї галузі народного господарства, другий - часткою великих підприємств за певним показником.

Підвищення рівня концентрації виробництва має забезпечува­ти зростання його внутрішньої ефективності.

В період переходу до ринко­вих відносин між виробниками і споживачами більш важливим стає зворотний процес - деконцентрація виробництва. Такий процес повинен здійснюватися завдяки утворенню широкої ме­режі малих та середніх підприємств і поділу існуючих великих підприємств.

Спеціалізація відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні ок­ремих видів робіт.

Конверсія - форма організації виробництва, яка характеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього вироб­ничого потенціалу підприємства па виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобаль­них чинників розвитку економіки.

Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємства­ми, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Воно органічно пов'язане з розвитком спеціалізації виробництва, харак­теризується відносною сталістю та стійкістю зв'язків між продуцен­тами, необхідністю дотримання підприємствами-суміжниками відповідних техніко-технологічних вимог головних підприємств з випуску готових до споживання виробів.

Комбінування як специфічна суспільна форма організації вироб­ництва - це процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому.

Диверсифікація виробництва є однією з поширених форм його організації за умов розвинутої ринкової економіки і гострої конку­ренції продуцентів на ринку. Сутність диверсифікації полягає в одночасному розвитку багатьох технологічно не пов'язаних між со­бою видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство.