18. Значення планування і прогнозування як функції управління підприємством.

Планування і прогнозування с найважливішими складовими частинами управління підприємством.

Прогнозування - це науково-обгрунтоване передбачення, пророкування майбутнього розвитку в економіці, науково-технічному прогресі, а також альтернативних способів і термінів досягнення очікуваного стану. Воно являє собою початковий науково-аналітичний етап планування.

Методи прогнозування:

- Фактографічні - базуються на використанні фактичних матеріалів, які детально характеризують зміни у часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об'єкта прогнозування.

- Евристичні - передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень.

Планування - це процес розробки планів, програм і проектів на основі використання економічних законів -і передового досвіду.

Значеним прогнозування і планування полягає в тім, що вони дозволяють:

• передбачати перспективу розвитку підприємства на майбутнє;

• більш раціонально використовувати всі ресурси підприємства;

• уникнути ризику банкрутства;

• більш цілеспрямовано й ефективно проводити науково-технічну політику на підприємстві;

• вчасно обновляти і модернізувати продукцію, що випускається, і підвищувати її якість відповідно до кон'юнктури ринку;

• підвищувати ефективність виробництва і поліпшувати фінансовий стан підприємства.

У сучасних умовах, замість твердої директивної форми відносин в управлінні економікою, на перший план висувається динамічне саморегулювання економічних процесів, цілеспрямовано підтримане відповідними актами і стимульоване за допомогою різних економічних важелів.

При ринковій моделі економіки виробник самостійно шукає покупця своєї продукції, Результат господарської діяльності - прибуток чи збиток - в адміністративній системі є предметом перерозподілу, а в ринковій економіці - відбивається на прирості чи втраті капіталу.

У ринковій економіці індикативне планування, тобто орієнтація на попит та пропозицію, зміна плану відповідно до зміни потреби.

Будь-яке виробництво має потребу у встановленні пропорцій.

Центральні органи враховують державне замовлення, обсяг продукції в асортименті запланований підприємствами самостійно, виявляють диспропорції і створюють економічні умови, які б вирівнювали ці диспропорції.

Планування діяльності підприємства - явище багатогранне і може бути систематизоване в теорії і на практиці в залежності від ряду факторів.

Класифікація планування:

• по видах - стратегічні і тактичні та оперативні;

• за часом - довгострокові, короткострокові;

• по об’єкту планування - план підприємства, план цеху, відділу, ділянки, бригади, робітника місця;

• по видах документів - план, програма, проект, прогноз, завдання, замовлення.

18. Методи і принципи планування, показники планування і їхні види.

Велике значення в практиці планування мають знання, й уміння користуватися різними методами складання планів, проектів, прогнозів, програм.

Основним методом планування є балансовий. Зміст його полягає в тому, щоб забезпечити рівність двох показників - потреба дорівнює ресурсам. Він широко використовується при плануванні, як на рівні народного господарства, так! і на рівні підприємства. При використанні цього методу складаються наступні види балансів:

• Матеріальні (баланси палива, електроенергії, устаткування, будівельних матеріалів і т.д.);

• трудові (баланс робочої сили);

• фінансові (баланс грошових доходів і витрат, бухгалтерський баланс, касовий план і т.д.)

Нормативний метод заснований на використанні норм і нормативів витрати живої й уречевленої праці для визначення змінних величин. _ . '

Цей метод може успішно застосовуватися тільки якщо використовується прогресивна нормативна база, тобто коли норми і нормативи переглянуті з урахуванням планованих заходів по впровадженню нової техніки і технології, а також удосконалюванню організації виробництва і праці.

Програмно-цільовий метод застосовується при розробці складних, проектів, використовується при плануванні НТП. Факторний. Економіко-математичний.

Планування діяльності підприємства базується на наступних принципах: безперервність, гнучкість, цільове спрямування, науковість, стабільність, органічна єдність планів підприємства і його підрозділів, виділення пріоритетів, комплексність.

Безперервність планування забезпечується сполученням і взаємозв'язком довгострокових і короткострокових планів. Середньострокові і довгострокові плани повинні систематично переглядатися і коректуватися з урахуванням обставин що змінилися, а річні (короткострокові) плани повніші випливати із середньострокових планів.

Цільове спрямування планів на раціональне використання всіх ресурсів підприємства, на підвищення ефективності виробництва і на досягнення максимального прибутку.

Науковість означає, що планування повинне здійснюватися на науковій основі, тобто на достовірній інформації і науково перевірених методах. Крім того, цей принцип означає, що в планах повинні використовуватися самі останні досягнення в науці і техніки, а також передові методи роботи окремих підприємств.

Стабільність плану - необхідний атрибут стабільності підприємства. Непередбачений розвиток подій може привести до утрата фінансової стійкості і банкрутства.

Принцип ведучих ланок і пріоритетність їхньої реалізації. Вибір ведучих ланок, від реалізації яких залежить успіх справи, повинний ґрунтуватися на глибокому аналізі стану справ на підприємстві.

Органічна єдність планів підприємства і його виробничих підрозділів з метою забезпечення збалансованості в роботі між ними.

Науковість планів забезпечується в тому випадку, якщо враховані перераховані вище основні принципи планування. У противному випадку план не буде оптимальним, економічним, стабільним, взаємопов'язаним. З таким планом навряд чи можна розраховувати на успіх.