26.Джойс як один із «батьків модернізму» .Засновників літературної школи «потоку свідомості»

До основних ознак модернізму належать, по-перше, граничне неприйняття за­хідної цивілізації, її впливу на моральний стан людини: людина, не сприймаючи такого світу, дійшла межі, а відчай призводить до саморуйнування. По-друге, не­реалістичні методи відображення дійсності через суб'єктивне сприйняття. Усе, що написав Джеймс Джойс, належить до традиції філософської літерату­ри, яка започаткована творами Данте, В. ІІІекспіра, Й. В. Гете, продовжена тво­рами Л. Стерна, Г. Мелвіна, А. Франса, Г. Джсймса.Його творчість належить До літератури «потоку свідомості», оскільки Джойс зображує свідомість героя як щось таке, що тече безперервно. Текстуально цс виражено у миттєвому переході віл одної думки до іншої, яка часто не пов'язана з попередньою. Як приклад можна на­звати внутрішні монологи Стівена Дедала — одного з головних героїв роману «Улісс». Так в одному з них поєднуються деталі пейзажу, спомини вмираючої матері, щойно прочитані приятелем рядки поезії У. Єйтса. Логічний зв'язок відсутній, але оскіль­ки герой роману — представник ірландської інтелігенції, то в його «потік свідомості» вплетені численні літературні, філософські, а не тільки житейські асоціації.

27. Еліот – видатний англійський і американський поет. Філософська основа творчості.

Інтелектуальна насиченість поезії (як і пафос його прози) дають підстави приєднувати Еліота до філософської традиції, що тягнеться від Шопенгауера і Ніцше до Шпенглера, з ідеями якого вірш Еліота виявляє безперечну співзвучність. На формування естетичних засад Еліота вплинули ідеї Бредлі, вони збіглися з його прагненням творити об’єктивну поезію, позбавлену ознак авторського «я». У філософії Еліот шукав виходу із хаосу^сучасного світу і висунув тезу про те, що сучасна поезія повинна відображати хаос сучасного світу. Еліот – елітарний поет. На початку своєї творчої кар’єри він говорить про те, що сучасна поезія повинна бути складною, що пов’язане із складністю сприйняття сучасної цивілізації. Складність поезії полягає у фрагментарності, зміщенні часової осі, наявності в одному смисловому контексті різночасових образів, часте використання поетичних символів, насиченість поезії літературними алюзіями, прихованими й відкритими цитатами. Еліот імітує, а не раз і пародіє стелі різних письменників і цілих епох. Його твори написані у манері потоку свідомості, потоку асоціації. Шукаючи для культури порятунку, Еліот прийшов до релігії, що, можливо, й забезпечило духовність, але позбавило свободи.

28. Жанрове багатство творчої спадщини б.Пастернака : поезія,проза,переклади

Влітку 1917 року книга лірики "Сестра моя — життя" висунула Пастернака в ряди перших літературних імен свого часу. Загальний творчий підйом 1917-1918 років дав можливість на одному диханні написати наступну книгу віршів "Теми і варіації", але ця книга, затвердивши ім'я поета, позначила для нього самого внутрішній душевний спад, стала об'єктом невдоволення собою.

Вірші, присвячені людям, чиї долі були небайдужі поетові (Брюсову, Ахматовой, Цветаевой, Мейерхольду), як і деякі інші, написані в те ж десятиліття, Пастернак об'єднав з раніше виданими і склав збірку "Поверх бар'єрів". Підсумковими роботами цього часу стали поеми "Спекторский" і "Охоронна грамота", у яких Пастернак виклав свої погляди на внутрішній зміст мистецтва і його значення в історії людського суспільства.

Ранні вірші Пастернака складні за формою, густо насичені метафорами. Але вже в них відчувається величезна свіжість сприйняття, щирість і глибина, світяться первозданно чисті фарби природи, звучать голоси дощів і заметілей. З роками Пастернак звільняється від надмірної суб'єктивності своїх образів і асоціацій. Залишаючись як і раніше філософськи глибоким і напруженим, його вірш набуває все більшої прозорості, класичної ясності. Проте громадська замкнутість Пастернака, його інтелігентська відгороджена від світу соціальних бурь значною мірою сковувала сили поета. Проте, Пастернак зайняв в російській поезії місце значного і оригінального лірика, чудового співака російської природи. Його ритми, образи і метафори впливали на творчість багатьох радянських поетів.Пастернак — видатний майстер перекладу. Ним переведені твори поетів Грузії, трагедії Шекспіра, "Фауст" Гете.Багато віршів Пастернака присвячено природі. Поет не байдужий до земних просторів, до весен і зим, до сонця, до снігу, до дощу. Чи не головна тема усієї його творчості — благоговіння перед дивом життя, почуття вдячності до неї. Майже чверть століття він прожив в підмосковному селищі Переделкино.

29.Життєвий і творчий шлях письменника. Маяковський – лідер російського футуризму,його непересічна поетична обдарованість. Трагічна доля поета

Народився Володимир Володимирович Маяковський 7 липня 1893 р. у Багдаді

Ще за дитячих років Володя виявив здібності до віршування та малярства. Після раптової смерті батька у 1906 р. родина переїхала до Москви,1911 р. він продовжив освіту в Училищі живопису, скульплыдерів російського футуризму, художником і поетом Д. Бурлюком. 1913 р. вийшов у світ альманах «Ляпас громадському смакові», в якому був вміщений колективний маніфест футуризму, У цій збірці вперше друкувалися поезії Маяковського («Ніч» та «Ранок»). А вже наступного року вийшла друком його дебютна збірка «Я!» і відбулася прем'єра його трагедії «Володимир Маяковський». Того ж року Маяковський разом з друзями-футуристами вирушив у тривалу подорож країною з програмою публічних літературних читань. Епатажно-анархістський дух їхніх виступів повсюдно викликав гучні скандали та ажіотажний інтерес публіки..

1915 р. Маяковський познайомився з Лілею Врік. На багато років вона стала головною героїнею життя та творчості поета, його музою і першим слухачем його новонароджених віршів. Сила кохання до неї розкривається, зокрема, у поезіях «Флейта-хребет», «Люблю», «Про це» та багатьох інших.

Від 1917 р. розпочалася нова епоха в житті митця. Жовтневу революцію він сприйняв із захватом - як великий прорив у справі здійснення «будетлянської» утопії. Твори радянського періоду - «Містерія-буф», «В.І. Ленін», «Добре!», «На весь голос» - стали своєрідними сторінками урочисто-ГО літопису (в його офіційній версії) історичного розвитку СРСР у 20-і роки . Досить швидко В. Маяковський став лідером молодої радянської поезії. .« влада тривалий час охоче випускала цього «лицаря революції» за кордон,. Втім, 1930 р. Маяковському було відмовлено у проханні виїхати до Парижа, де жила його нова любов - Тетяна Яковлєва, з якою він пов'язував надії на сімейне життя. Вимушена розлука з коханою стала для поета ще однією ланкою у ланцюзі внутрішніх поразок, пережитих на тлі зовнішніх тріумфів. Адже, попри численні знаки широкого визнання, в останні роки життя поет дедалі глибше відчував невдоволеність і тим, що писав, і тим, що бачив навколо себе . Його виснажували постійні конфлікти з літературним світом - з відвертими ворогами. 14 квітня 1930 р.  Маяковський застрелився.Людиною цивілізації», яка є активною учасницею сучасної «бурі-війни», постає ліричний герой Маяковського. Його образ, як і художній світ цього поета в цілому, теж трагічно суперечливий. З одного боку, він змальовується як духовний Велетень, що захоплено оспівує власну унікальність. З іншого ж боку, саме через масштабність свого внутрішнього «я» він почувається чужим і самотнім, надмірним і зайвим у банальній дійсності, звиклій до дрібних масштабів та мірок. Одним з головних джерел трагізму Маяковського було болісне переживання суперечності між «будетлянською» ідеєю утопічного Майбутнього, втілення якої він, за власними словами, чекав у Теперішньому, та розумінням того, що зашкарубла, загрузла у пережитках Минулого дійсність чинить опір усім намаганням її змінити. Звідси - яскраво виражена поляризація художнього світу поета. На одному полюсі знаходиться земна реальність з її неправедним устроєм, заяложеним міщанським духом та набридлим побутом.