18. Відображення національної етики та естетики в романі «Тисяча журавлів». Гармонія людини природи – одна з головних проблем твору

Композиційна побудова повісті "Тисяча журавлів" пов'язана із традицією чайної церемонії. Сутність чайного обряду - старовинної традиції, доведеної японською естетикою до рівня високого мистецтва, - полягає в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своїм життям, очистити душу від повсякденних турбот і суєти, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми.Існує чотири правила чайної церемонії:

- гармонія.

- чесність

- чистота

- спокій

Як неодноразово підкреслював сам Кавабата, його метою був не докладний опис чайної церемонії, а застереження від вульгаризації її сучасністю. У японській символіці журавлі - символ надії, благополуччя і щастя. Малюнок із зображенням білосніжних птахів на рожевому фоні має глибокий смисл: героїня повісті повинна мати щасливу долю. Мрія про щастя взагалі є провідною ідеєю твору, але вона лишається недосяжною В естетиці японського мистецтва уявлення про речі, а точніше, про "сумну принадність речей", відіграє дуже велике значення. Дерева, квіти, каміння, кераміка сприймаються японцями як одухотворені образи, просякнуті настроями туги, співчуття, світлої печалі.

19. Відомий письменник, лауреат Нобелівської премії Кавабата Ясунарі – « красою Японії народжений ».

Ясунарі Кавабата - один із визначних прозаїків XX століття, якому в 1968 році була вручена Нобелівська премія за "письменницьке мистецтво, що виражає сутність японського мислення". У чому ж виявляється творча самобутність митця? Традиційний тип мислення японців передбачає цілісне сприйняття світу, тобто погляд на речі "зовні" і "зсередини" одночасно. Згідно з вченням школи "дзен", до якої належав і Кавабата, кінцева мета "споглядання" - відчуття єдності зі світом, подолання свого маленького "я", що повинно "розчинитися в атмосфері дійсності". Велике значення тут мають інтуїція, внутрішнє пробудження, відмова від традиційної логіки. Тому у поетиці японського мистецтва центральне місце посідає прийом натяку (йодзю), який допомагає відчути те, що не можна побачити зором і осягнути розумом, а лише "зрозуміти серцем". У всіх своїх творах ("Снігова країна", "Тисяча журавлів", "Стогін гори", "Стара столиця" та ін.) Кавабата кожного разу здійснює нове відкриття світу, звертаючись при цьому до витоків японського мистецтва, до першоджерел національної культури, поєднуючи її самобутні риси із власними шуканнями та творчими прагненнями. Талант Ясунарі Кавабата відображає і традиційне, і нове у житті японського народу одночасно, знаходячи для відтворення цього синтезу найбільш природні й виразні форми.

20. Вплив історичних та соціальних процесів (світові війни, революції, створення тоталітарних режимів, світова економічна криза тощо) на подальший розвиток літератури.

21.Вплив світової поезії на розвиток російської лірики першої половини 20-го століття

У Росію модернізм прийшов із Західної Європи,зокрема з Франції,і мав спочатку наслідувальний характер: перші модерністи,одностайно відкидаючи матеріалізм і реалізм,закликали і прагнули до «європеїзації» російської поезії. Орієнтуючись на французькі взірці,вони не обмежувались лише наслідуванням і не стали школярами-епігонами,а творчо використовували традиції рідної поезії і проявляли самобутність. Модернізм – це не лише літературний напрям,а й певний світогляд, основою якого стали популярні ідеалістичні філософські концепції Хайдеггера,Бергсона,Шопенгауера та ін.. Першою спробою осмислити модернізм у Росії була книга Мінського «При світлі сумління». Найпотужнішою течією модернізму став символізм.

Символізмові властиві туманність і багатозначність, що йдуть ще від поезії Піндара, від "Гамлета" Шекспіра, "Нового жит­тя" Данте, другої частини "Фауста" Гете. Мореас сформулював і зав­дання нової течії — "втілювати ідею у відчутній формі, яка, однак, не є самоціллю", а підпорядкована втіленню ідеї.

22.Гарсія Маркес – відомий колумбійський письменник письменник і публіцист, лауреат Нобелівської премії. Тематичне та жанрове багатство творчої спадщини митця

У Картахені Гарсія Маркес створив повість "Опале листя" (1951), дія якої відбувається у вигаданому містечку Макондо, дуже схожому на реальну Аракатаку.      "Опале листя" отримало негативні відгуки критики й преси. Це дещо підірвало віру Гарсії Маркеса в свої письменницькі можливості, пізніше він вирішив повернутися до творчої діяльності і в Парижі почав працювати над новим романом "Лиха година". В основі твору лежала цілком реальна подія з життя сучасної Колумбії, але вона знову обростала магічним, міфологічним, казковим, яке письменник свято беріг у своїй пам'яті. Рукопис цього твору Маркес не закінчив, бо його творчий задум переорієнтувався на долю старого полковника, який щодня ходить на пошту, щоб отримати обіцяну пенсію, якої нема довго- аж до нескінченності. Герой змагається з самотністю до останніх сил і це найбільше зацікавило митця. Так народилась повість "Полковникові ніхто не пише     З 1961 р. Гарсія Маркес мешкає в Мексиці, де завершує роман "Лиха година" (вийшов у Мехіко 1966 р.). У цьому творі митець втілює глибоко гуманістичні ідеали, протестуючи проти всевладдя і засилля зла, яке гальмує у людях природні високі почуття і сприяє розвиткові низьких і ганебних інстинктів. Уже традиційна для Маркеса тема самотності набуває в романі нового розвитку, проектуючись на насилля. Насилля тлумачиться автором як основне джерело людської самотності. Довге мовчання, упродовж якого митець виношував свій потаємний задум, дало плід 1965 p.: це був роман "Сто років самотності", який вийшов 1967 р. в Буенос-Айресі. він напружено працює над "Осінню патріарха" (роман був опублікований 1975 p.). Внутрішнім зв'язком між романами "Сто років самотності" та "Осінь патріарха" керує "магічний реалізм" митця, а також спадкоємність деяких сюжетних мотивів. Проте тема жорстокої особистості тирана стає в останньому творі провідною, якщо в попередньому мала допоміжний характер. 1981 р. з'являється невеликий роман "Хроніка однієї смерті, про яку всі знали заздалегідь", який письменник свідомо орієнтував на широке читацьке коло, переслідуючи мету створити справді народну книгу, зробити виклик масовій культурі. Перед нами історія одного вбивства, скоєного в роки юності письменника в його рідному місті.