104 Поєднання фольклору й поетики модернізму у творах Федеріко Гарсіа Лорка

Одним із найбільш яскравих європейських поетів є іспанський модерніст Федеріко Гарсіа Лорка. Оригінальність його творчого світу полягає насамперед у тому, що він звертався до народнопісенних традицій рідного краю. Не випадково митець завжди відчував у собі якусь поетичну несамовитість, бачив світ у всій його красі та відчував його ніби живу людину з душею та переживаннями, відстоював спорідненість Людини й кожної частинки Всесвіту. Таке світосприйняття брало корені із самобутньої культури Андалузії, батьківщини поета. І недарма, оскільки в народній творчості цієї країни відчутний вплив як античної Європи, так й арабських та циганських культурних надбань.

У творчості Ф. Гарсіа Лорки відчутна то радість через гармонійність світовлаштування, то відчай через неможливість ототожнити гармонію природи та повсякденного життя.

Кохання й ненависть, дружба і зрада, життєлюбність і смерть — хіба ці мотиви не нагадують нам жагучі іспанські та циганські пісні? Із надривом, з болем поет пише про любов як крайній вияв душевних мук і переживань.

Будучи одним із представників модернізму, і, відповідно, показуючи не об'єктивний навколишній, а суб'єктивний внутрішній світ, автор зосереджує увагу на змінах настрою ліричного героя, на його стражданнях та сумнівах. Так само це можна побачити і в інших творах, де Ф. Гарсіа Лорка показує героя з його психологічними проблемами, глибокими переживаннями, при цьому надаючи творові виразно національного колориту.

Федеріко Гарсіа Лорка зображує людські пристрасті, які називає основою творчості будь-якого поета, що дозволяє вважати його модерністом — митцем, для якого важливо показати суб'єктивне "я" через призму внутрішніх переживань та емоцій. Що ж до фольклорних традицій, незмінно наявних у його творах, то вони не заважають, а навпаки, увиразнюють творче кредо поета, допомагаючи зображувати індивідуальне "я" з деяким надривом і болем.

105. Футуризм (від лат. — майбутнє) — авангардистська течія в літературі й мистецтві 10-30-х років XX століття. Батьківщиною футуризму була Італія. У 1909 році італійський поет Філіппо Томмазо Марінетті друкує в паризькій газеті «Фігаро» перший маніфест футуризму. Сформований напрям швидко набуває популярності в Європі. Футуристська естетика базується на антитрадиційності. Футуризм відмовляється від художньої спадщини, протиставляє старій культурі нову антикультуру. Футуристи намагаються оновити мистецтво, літературні форми. Футуризм вважає за необхідне цілковите знищення синтаксису й пунктуації, скасування прикметників і прислівників, вживання дієслова лише в неозначеній формі.

Футуристи (від латинського — майбутнє) вважали, що об'єктом мистецтва повинен бути не предметний світ, а рух, який уносить художник, поєднуючи час, місце, форми, колір. Велику увагу футуристи приділяли формі своїх поетичних творів, створенню нової поетичної мови, відкидали традиційну літературу та поезію. У літературі представниками футуризму були Ф. Марінетті, В. Маяковський, І. Сіверянин, В. Хлєбніков.

106. Антиутопія— вигадане суспільство, яке є антитезою утопії. Зазвичай характеризується пригноблюючим суспільним контролем, здійснюваним авторитарним або тоталітарним урядом.

Деякі академічні кола розрізняють дистопію від антиутопії.

«Скотний двір» - видана в 1945 році сатирична повість-притча, звана також антиутопією, Джорджа Оруелла . У повісті зображена еволюція стану тварин, які вигнали зі скотарні (спочатку називався ферма «Садиба») його попереднього власника, жорстокого містера Джонса, від безмежної свободи до диктатури свині на прізвисько Наполеон.

У повісті Оруелл показав переродження революційних принципів і програм, тобто поступовий перехід з ідей загальної рівності і побудови утопії до диктатури і тоталітаризму. «Скотний двір» - притча, алегорія на революцію 1917 року і наступні події в Росії

107.Iрландський письменник-модернiст Джеймс Джойс - один iз най-складнiших авторiв європейської лiтератури. Увібравши великий досвiд Європи, вiн у своїх творах поєднує величезне iнформацiйне навантаження iз зовнi хаотичним станом людської душi. Вiн пише з помилками i майже не вживаючи пунктуацiю.

Сюжет у традицiйному розумiннi у нього вiдсутнiй. Стиль Джойса дiстав назву "потоку свiдомостi". Це прийом, при якому вiдтворюється весь обсяг одночасного, паралельного осмислення багатьох думок: вiд побутових, фiзичних вiдчуттiв i потреб до глибоких фiлософських роздумiв без жодних виправлень чи цензури. Джойс прагне дати людинi право на всi прояви її єства. У буттi собою вiн бачить шлях до свободи.

Джеймс Джойс - один з основоположників модерністського роману, поетика якого значно вплинула на розвиток не лише цього жанру, а й всього літературного процесу. Його спадщина є відображенням творчої свідомості нашої епохи. Він відкрив новий вимір реальності - духовність, в якій поєднані різні часи, культури, простори. Творчість Джойса сприяла інтелекуталзіацїі літератури ХХ ст., її зв'язок з філософією і психологією.

Творчість Джойса тісно зв'язана з Ірландією, не зважаючи на вигнання. Єдиний добуток, у якому дія відбувається за межами Ірландії - Джакомо Джойс.

Найвідоміший твір Джойса - "Уліс".

108.Блок не відразу знайшов назву циклу і, відповідно, книги своїх віршів. Тема була ясна із самого початку - Вічна Жіночність; в ній бачилася розгадка буття і всіх його законів.

Спочатку Блоку хотілося назвати збори найпотаємніших віршів - «Про вечноженственное». Але потім він по-новому глянув на свою власну строфу.

Так народилася назва збірки, який відразу ж вивів молодого поета в перший ряд російської літератури. Блок продовжив осмислення поняття Вічна Жіночність. У його віршах під впливом першого кохання Вічна Подруга перетворилася в Прекрасну Даму і Діву-Зорю-Купина, під ім'ям яких виступає майбутня дружина Блока,Любов Дмитрівна.

«Вірші про Прекрасну Даму» і являють собою поетичний щоденник становлення піднесеного почуття Блоку. О, то була воістину неземне кохання! Дійсний символ Любові! Знаючи свою майбутню дружину з дитинства, він захопився нею по-справжньому лише в 19-річному віці, запросивши влітку на дачі на роль Офелії в аматорському спектаклі, де сам грав Гамлета (з тих пір тема Гамлет - Офелія перетворилася в лейтмотив його творчості). Чотири роки трепетною любові - вся вона, як на долоні, в «Віршах про Прекрасну Даму». І не тільки у віршах.Але ці вірші будуть написані пізніше і присвячені вже іншій жінці. Відносини Блоку з дружиною, які спочатку складалися настільки романтично, обернулися особистою трагедією. Ще до заміжжя Люба Менделєєва стала Вселенським символом не тільки для чоловіка, а й для його друзів, що призвело до гострих конфліктів, дійшло навіть до дуелі .

Три роки після вінчання з нею поет був уже безоглядно закоханий в іншу - актрису Наталію Волохову і кращі свої вірші, цикли і книги присвячував вже їй.

Але з ким би в подальшому ні зводила Блоку доля і які б ліричні шедеври при цьому ні народжувалися - колишньої образ Прекрасної Дами, «Дружини, одягненої в Сонце», піднесений, натхненний і в якійсь мірі недосяжний ідеал любові, як і раніше променисто світився між рядків інтимної любовної лірики. У цьому сенсі доля знаменитого збірника, присвяченого нареченій-дружині, виявилася більш ніж символічною. По суті, Прекрасна Дама - це вся поезія Блоку «без кінця і без краю», та й вся світова поезія взагалі!