Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
модуль шп.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
28.08.2019
Размер:
146.2 Кб
Скачать

12.Національні моделі соціально-трудових відносин.

Праця як визначальне ЕК явище, як основа життя та розвитку суспільства привертала увагу багатьох українських науковців. Григорій Сковорода значне місце в його творчості посідає концепція «сродної» праці (тобто за покликанням). Саме така праця є найважливішою передумовою людського щастя, людина повинна пізнавати свою природу як схильність до певного виду діяльності. Пізнавши її, займаючись такою працею, людина стає корисною собі та суспільству. Сковорода визначає лише одну нерівність – людських здібностей, обдарувань, працелюбства.

Тихін Степанов вважав працю основою вартості товару. Великого значення надавав поділу праці, що сприяє піднесенню її продуктивності. Великі надії покладав на уряд, який повинен сприяти раціональному поділу праці, а також професійній підготовці працівників. Підкреслював, що всяка праця має бути в пошані.

Іван Вернадський праця-це діяльність, спрямована на виготовлення корисностей. Він писав про «закон поділу праці» і розкривав усі вигоди його застосування. Високо оцінював він і роль машин у підвищенні продуктивності праці.

Іван Франко. Його праці спрямовані передусім на пошуки способів поліпшення життя галицьких робітників та селян. Він розкриває соціально-економічні причини еміграції праці. Праця у нього є товаром, що залежить від низки чинників. Рушієм розвитку суспільства він вважав «голод і любов.

Важливою віхою в історії розвитку української та світової наукової думки стала школа фізичної економії. (Сергій Подолинський,Микола Руденко). Ця теорія не задовольнялася тим, щоб бачити у праці джерело вартості. Вона бачить людину як частинку природи, всесвіту.

13. Методи регулювання соціально-трудових відносин.

Залежно від виду регулятивних інструментів, що їх використовують суб'єкти відносин у сфері праці, наявні у цій царині методи можна поділити

на адміністративні, що є переважно прямими і являють собою комплекси обов'язкових до виконання вимог і розпоряджень органів влади, управлінське структур стосовно до суб'єктів відносин у сфері праці; '

економічні, які можуть бути як прямими, так і непрямими та покликані створювати умови, що впливають на економічну поведінку тих чи інша суб'єктів та узгоджують, оптимізують суспільні і приватні інтереси. Формою вияву даного методу можуть бути програми соціального розвитку (програми зайнятості, програми вдосконалення умов праці, програми розвитку соціальні інфраструктури тощо), які на практиці є інструментом розв'язання соціальне економічних проблем, зокрема соціально-трудового спрямування. Зазначені програми можуть реалізовуватися на державному, регіональному, галузевому місцевому

інституціональні, які полягають у створенні цілої низки інститутів (норм, законів, стандартів, організацій), необхідних для діяльності суб'єктів відносин сфері праці й узгодження їхніх інтересів;

14. Критерії оцінювання розвитку с.Т.В.

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованіi на забезпечення високого рiвня життя особистостіi, колективiв та суспiльства в цiлому.

В якості критерію розвиненості СТВ використовують показники якості трудового життя. Під якістю трудового життя розуміють систематизовану сукупність властивостей, що характеризують умови праці в найширшому розумінні цього слова – умови виробничого життя – і таких, що дозволяють врахувати ступінь реалізації інтересів працівника і використання цого здібностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських та ін.) основу концепції ЯТЖ складають положення про забезпеченість в ході самореалізації працівника його задоволеність досягненнями в праці як основному мотиваторі порівняно із зарплатою і кар’єрою, принцип трудової демократії, розвиток працівника передбачає можливості постійного професійного росту. З листопада 1980 р. у 24 країнах ОЭСР почала використовуватися система показників трудового життя, в яку включаються показники, що характеризують розподілзаробітку, використання робочого часу, показники безпеки умов праці.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]