65. Організація заробітної плати.

Під механізмом організації заробітної плати слід розуміти організаційн-економічний механізм оцінки трудового внеску найманих працівників і формування параметрів заробітної плати відповідно до цієї оцінки, вартості робочої сили та стану ринку праці. Організація заробітної плати має передбачати також задіяння механізму встановлення певних соціальних гарантій, спрямованих передусім на забезпе- чення прожиткового мінімуму для найбідніших категорій працівників.

Будьяка економічна система має власну організацію заробітної плати. Остання завжди є відображенням базисних економічних відносин і політики владних структур стосовно визначення, спрямування і ролі розподільних відносин. Узагальнення теоретичних досліджень у галузі праці і трудових відносин, практики організації заробітної плати у країнах з розвиненою економікою дає змогу стверджувати, що функціонування заробітної плати в економіці ринкового типу здійснюється через відповідну її організацію, тобто поєднання

а) ринкового «самонастроювання», включаючи кон’юнктуру ринку праці; б) державного регулювання; в) договірного регулювання через укладання генеральних, галузевих, регіональних (регіонально-галузевих) угод і колективних договорів на рівні підприємств, а також індивідуальних трудових договорів з найманими працівниками; г) механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві (у структурному підрозділі) з використанням таких елементів, як тарифне нормування заробітної плати та системи оплати праці.

Управління ринковою економікою полягає передусім у віднайденні оптимального варіанта поєднання ринкових і державних важелів. Ринок має працювати, створювати сильні мотиви, забезпечувати мобільність, ефективність виробництва, а держава — активно йому допомагати, створювати «правила гри», регулювати економіку на макрорівні, всіляко сприяти встановленню соціальної злагоди в суспільстві. Так само ефективність організації заробітної плати залежатиме від виконання аналогічного завдання — пошуку оптимуму між державним і договірним регулюванням заробітної плати.

66. Ринкова кон’юнктура як регулятор заробітної плати.

Ще раз наголосимо, що формування заробітної плати як ціни товару «робоча сила», як і будь-якого товару, здійснюється на ринку, зокрема на ринку праці.

Ринок праці — це той елемент ринкової економіки, де формується суспільна оцінка робочої сили представників різних груп. Ця оцінка являє собою ні що інше, як середньоринкову заробітну плату в різних галузях, регіонах, за категоріями працівників, професійно-кваліфікаційними групами. Отже, ринок праці встановлює середньоринкове значення заробітної плати, додержуючися сформованих у суспільстві пропорцій стосовно розподілу необхідного продукту.

Середньостатистична заробітна плата використовується соціальними парт. Вплив механізму взаємодії попиту і пропонування на рівень заробітної плати найнаочніше можна простежити в умовах вільної конкуренції, для якої характерні

- велика кількість підприємств, які конкурують між собою за наймання робочої сили певної професійно-кваліфікаційної групи;

- велика кількість працівників, які мають однакову кваліфікацію і незалежно один від одного пропонують робочу силу;

- брак диктату як з боку роботодавців, так і з боку найманих працівників за встановлення ринкової ставки заробітної плати.

Ринкові механізми формування заробітної плати створюють систему стимулів для найманих працівників і є важливим чинником розвитку економіки. Установлення рівня заробітної плати під впливом зміни кон’юнктури на ринку праці стимулює працівників здобувати ті професії, на які зберігається або підвищується попит під впливом структурних зрушень, інноваційного розвитку. При цьому наявність економічної свободи, вільного вибору тієї чи іншої професії розв’язує суперечність між суспільною доцільністю та особистим інтересом використання своїх здібностей.