62. Склад та структура заробітної плати.

Заробітна плата як винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, складається з таких частин основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних, розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців.

Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

Структура заробітної плати — це співвідношення окремих складників заробітної плати в загальному її обсязі. Перелік виплат, віднесених до певного структурного елементу заробітної плати, визначено в Наказі Державного комітету статистики України (№ 5 від 13.01.04) «Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати».

63. Сутність та структура сукупного доходу працівника.

У теорії і практиці розподільних відносин останніх років дедалі вживанішим

стає поняття «трудові доходи найманих працівників». Трудовий дохід — це сукупність винагород, що їх одержує працівник від роботодавця у грошовій та негрошовій формі, зокрема а) винагорода за виконану роботу (заробітна плата); б) винагорода у формі соціального пакета; в) нематеріальні винагороди як форма нематеріальної мотивації.

Структуру сукупного, у тому числі трудового, доходу найманого працівника подано на рис. 15.4. Залежно від функціонального призначення і впливу на структуру фондоутворення можна вичленити складники витрат роботодавців, що спрямовані на формування

а) доходів працівників, у тому числі заробітної плати;

б) соціальних фондів, що задіяні у соціальному забезпеченні та страхуванні працівників;

в) доходів бюджетів різних рівнів, що перерозподіляються надалі на соціальні потреби.

64. Функції заробітної плати та механізм її реалізації.

Першорядне значення з-поміж основних фундаментальних функцій заробітної плати має відтворювальна. Робоча сила — це особливий товар, який потребує постійного відновлення фізичної й розумової енергії, підтримки організму людини у стані нормальної життєдіяльності. Заробітна плата є основним джерелом коштів на відтворення робочої сили, а отже, її параметри мають формуватися виходячи з вартісної концепції оцінки робочої сили.

У заробітній платі як формі доходів найманих працівників закладено значний мотиваційний потенціал. Намагання людини поліпшити свій добробут, задовольнити різні потреби спонукає її до активної трудової діяльності, підвищення якості своєї робочої сили, повної реалізації своїх компетенцій, більшої результативності праці. Отже, до основних функцій заробітної плати слід віднести мотиваційну.

Заробітна плата як важлива складова ринку праці має виконувати і регулювальну функцію. Остання полягає у впливі заробітної плати на співвідношення між попитом і пропонуванням, на формування персоналу підприємств, рівень його зайнятості, а також на галузеву й регіональну диференціації заробітної плати.

Визначаючи індивідуальну заробітну плату, важливо реаізувати принцип однакової винагороди за однакову працю, забезпечити соціальну справедливість. Виконання цього завдання пов’язано з реалізацією на практиці соціальної функції заробітної плати. Під час становлення соціально орієнтованої ринкової економіки ця функція набуває першорядного значення. Неповноцінне виконання заробітною платою соціальної функції унеможливлює створення ефективного мотиваційного механізму та забезпечення справедливості у сфері розподільних відносин.

Чільне місце у переліку основних функцій має належати так званій оптимізаційній функції, сутність якої полягає ось у чому. Заробітна плата як складова собівартості продукції є чинником мотивації власника до вдосконалення технічної бази виробництва, його раціоналізації, підвищення продуктивності праці. Реалізація цієї функції на практиці безпосередньо пов’язана також із запровадженням прогресивних систем заробітної плати, удосконаленням усіх елементів оплати праці. Власник щоразу вирішує, що для нього вигідніше зменшити чисельність працівників, а решті підвищити заробітну плату, замінити частину працівників машинами, перенести виробництво до іншої країни, де дешевша робоча сила, тощо.