Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
модуль шп.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
28.08.2019
Размер:
146.2 Кб
Скачать

60. Структура ставки заробітної плати як ціни робочої сили на ринку праці.

Наголосимо, що ціна робочої сили починає формуватись у сфері обігу до того, як розпочинається процес споживання робочої сили. Купівля-продаж робочої сили на ринку праці відбувається з установленням «ставки заробітної плати», яка на практиці є різновидом ціни робочої сили.

Структуру ставки заробітної плати як ціни робочої сили на ринку праці подано на рис. 15.2.

У розвиток тези про два види реального існування ціни робочої сили — ставки заробітної плати і заробітної плати (заробітку) — акцентуємо увагу на такому. Робоча сила — це особливий товар, і одна з його особливостей полягає в тому, що оплата за будь-який товар (крім робочої сили) здійснюється на ринку до його використання (споживання), тоді як оплата за товар «робоча сила» відбувається після виконання роботи, тобто не на ринку, а після завершення процесу виробництва. Ставка заробітної плати як вид ціни робочої сили, що визначена на першому рівні взаємовідносин роботодавця і найманого працівника (ринку праці), на другому рівні (у процесі виробництва) потребує матеріалізації. Вона здійснюється на підприємстві (на внутрішньому ринку праці) із застосуванням організаційно-економічного механізму визначення заробітної плати найманих працівників.

Отже, правомірним є висновок, що реальне існування двох видів ціни робочої сили пов’язано з тим, що роботодавець на першому рівні взаємовідносин із найманим працівником спочатку визначає ставку заробітної плати як потенційну плату виходячи зі здатності працівника виконувати певну роботу, а реальна оплата здійснюється після виконання роботи.

61. Витрати на робочу силу сутність та склад елементів за міжнародною класифікацією.

За своєю економічною природою витрати на робочу силу є тією частиною новоствореної в процесі суспільного відтворення вартості, що формує фонд життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у конкретних соціально-економічних та історичних умовах. Процес відтворення робочої сили містить підготовку робочої сили певної кваліфікації, розподіл і обмін робочої сили на ринку праці, використання робочої сили у процесі трудової діяльності. Отже, витратами на робочу силу є видатки на відтворення робочої сили, що здійснюються протягом усього життєвого циклу працівників і забезпечують нормальну життєдіяльність як їх самих, так і членів їхніх родин.

Витрати на відтворення робочої сили, що реалізуються у масштабі всього суспільства, утворюють так звані повні, або сукупні, витрати на робочу силу.

Джерелом відшкодування сукупних витрат є витрати роботодавців на робочу силу, бюджетні видатки на соціальні програми, індивідуальні витрати громадян на формування і розвиток здібностей до праці, задоволення різноманітних потреб як у період трудової діяльності, так і поза нею.

Міжнародна організація праці дає таке визначення витрат на робочу силу (labour cost) «Витрати на робочу силу здійснюються роботодавцями в разі використання найманої робочої сили. До них уходять винагорода за працю, оплачений, але не відпрацьований час, бонуси, вартість харчування й інші натуральні виплати, вартість житла працівників, оплаченого роботодавцями, видатки підприємця на внески у фонди соціального страхування, вартість оплачуваної підприємцем профпідготовки, соціальні послуги тощо (оплачуваний підприємцем транспорт, робочий одяг, а також податки, що належать до витрат на робочу силу). Міжнародна конференція зі статистики праці, узагальнивши досвід країн з розвинутою ринковою економікою щодо класифікації й обліку витрат на робочу силу, ухвалила резолюцію, затверджену Міжнародною організацією праці. Відповідно до резолюції всі витрати роботодавців на робочу силу об’єднано в десять груп, а саме I. Пряма заробітна плата. II. Оплата за невідпрацьований час. III. Премії та грошові подарунки. IV. Видатки на харчування, напої, паливо та інші натуральні виплати. V. Видатки роботодавця на забезпечення працівників житлом. VI. Видатки роботодавця на соціальний захист. VII. Видатки на професійне навчання. VIII. Видатки на культурно-побутове обслуговування. IX. Витрати на робочу силу, що не належать до раніше наведених класифікаційних груп. X. Податки, що належать до витрат на робочу силу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]