7. Соціальна обумовленість причин злочинності

Вітчизняна наука кримінологія виходить з визнання соціальної й історичної обумовленості злочинності.

Соціальні відносини різноманітні й комплексні. Вони функ-ціонують на макро- і мікрорівні.

На макрорівні – це відносини особи із суспільством і дер-жавою, виробничі відносини, відносини, котрі визначають її соці-альний стан. Суспільство, у якому грубо порушуються права людини, розплачується швидким ростом і крайніми проявами злочинності.

На мікрорівні – це різноманітні міжособистісні відносини, що включають відносини в родині, між близькими й знайомими. Тут найчастіше відбуваються зіткнення інтересів людей, їхніх устрем-лінь, що часом виливаються в гострі конфлікти, які є живильним середовищем і стимулом злочинності.

Розподільні відносини займають значне місце в системі суспільних відносин. Вони впливають на всі сфери життєді-яльності суспільства й істотно впливають на формування соці-ально-психологічного клімату суспільства, систему ціннісних орієнтацій людей, мотивацію їхньої поведінки й вчинків.

Криміногенні наслідки у сфері обміну спотворюють співвід-ношення між доходами населення й можливістю реально забез-печити їх товарами народного споживання, створюють умови для незаконного перерозподілу коштів у сфері обігу. Усе це сприяє відтворенню злочинності.

У кримінологічному аспекті першочерговий інтерес мають наступні характеристики рівня культури індивіда:

• обсяг знань, інтерес до інтелектуальних форм занять у сфері праці й дозвілля;

• прагнення до розширення обсягу знань і уявлень про життєво важливі цінності;

• зміст духовних цінностей, які знаходяться в арсеналі індивіда і його навколишнього оточення (ідеали, стандарти, мода тощо);

• характер інформації культурно-політичного змісту (преса, література, радіо й телебачення, кінематограф, театральні видо-вища тощо);

• етичні норми міжособистісного спілкування;

• рівень моральної й правової свідомості.

У пізнанні криміногенних сторін життєдіяльності людини враховується і побутова сфера. Під побутом розуміється усе, що перебуває за межами виробничої, суспільно-політичної діяльності і соціально організованого навчання. Криміногенні наслідки побу-ту варто розглядати в тісному взаємозв’язку із загальними соціально-економічними, матеріальними і духовними умовами життя.

Соціально-економічний зміст праці характеризується суспільними відносинами, при яких здійснюється праця. Вони, в основному, складаються з наступних зв’язків: працівника із засобами виробництва; стилю праці індивіда з працею суспільства в цілому; мети конкретного працівника з метою суспільного виробництва.

При здійсненні кримінологічного аналізу праці необхідно враховувати його умови, до яких відносяться:

– організація трудового процесу;

– перспектива (або її відсутність) підвищення кваліфікації і професійного росту;

– фізична важкість (легкість) праці і її психологічна напру-женість;

– санітарно-гігієнічні, естетичні і культурно-побутові умови;

– рівень моральної та правової свідомості.

Будь-які диспропорції у бік зменшення ролі й значимості люд-ського фактора в змісті й умовах праці здатні вплинути на конк-ретну особу.

Політичний плюралізм припускає наявність конкуруючих ідей і партій. Однак загострення політичних протиріч може вплинути на криміногенну ситуацію, викликати незворотні негативні наслідки.

Політична нестабільність у сучасному суспільстві збіль-шується тим, що нові суспільні сили, котрі зароджуються, поки не здатні виявити себе з творчої сторони. Однак демократичне суспільство, що розвивається, повинно підтримувати суспільні рухи, які діють у напрямі підтримки реформ, підвищувати свою політичну й правову культуру.

В останні роки недоліки в механізмі господарювання й торгівлі виявилися особливо відчутними і є основою збереження й від-творення злочинності. Порушення господарських зв’язків, злов-живання у сфері фінансів і торгівлі розширює коло детермінант злочинності.

Можна припустити, що в умовах ринкових відносин і вільного підприємництва не вдасться уникнути наслідків криміногенного характеру, а в окремих напрямах господарювання можливо і посилення негативних сторін. Стихія ринку здатна не тільки стимулювати виробництво, але й містить можливості для зловживань та махінацій.

Профілактика правопорушень – це соціально-правова діяльність державних органів і суспільних об’єднань, а також окремих громадян з виявлення чи усунення нейтралізації причин і умов правопорушень і надання позитивного впливу на осіб, схильних до здійснення правопорушень.

Профілактика правопорушень і злочинів визнається основним напрямом у боротьбі зі злочинністю. Проте ця діяльність вимагає серйозного ресурсного забезпечення, у першу чергу високо-професійними кадрами, матеріальними й фінансовими засобами, спеціального технічного забезпечення і соціально-правового за-хисту. Найістотнішим недоліком профілактичної роботи в багатьох випадках є її формалізм. Передусім це стосується індивідуальної профілактики. Не достатньо відпрацьований правовий механізм здійснення цієї діяльності. Багато в чому він не виключає мож-ливості прийняття довільних рішень, котрі підривають саму ідею індивідуальної профілактики, котрий полягає в тому, щоб шляхом впливу, що випереджає, не допустити становлення на злочинний шлях. Не цілком чітко визначені правові підстави для початку індивідуальної профілактики, обсяги й межі її проведення.