2. Рівень злочинності

Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою якісних і кількісних критеріїв, основними з яких є наступні: рівень, коефіцієнт (індекс) структура і динаміка.

Рівень злочинності – це загальна кількість злочинів вчинених на певній території за визначений період часу, а також загальна кількість злочинців, визнаних такими, згідно з законом, за вчинення ними злочинів на тій самій території в означений період часу.

Рівень злочинності виражається абсолютними числами у двох одиницях виміру: з одного боку кількість злочинів, з іншого – кількість осіб, що вчинили ці злочини. Хоча ці показники характеризують рівень злочинності на одній і тій самій території за однаковий період часу ці числа не збігаються. Так, у 1996 р. в Україні було зареєстровано 617262 злочини і виявлено 339 осіб, які їх вчинили.

Це пояснюється тим, що один злочин можуть вчинити кілька осіб, чи навпаки, одна особа може вчинити кілька злочинів.

Рівень злочинності в злочинах можна визначити за такою формулою:

Р = Р₁ + Р₂ + Р₃ + Р₄,

де Р – рівень злочинності виражений у злочинах;

Р₁ – кількість злочинів по яких провадження в кримінальних справах завершено, винні особи засуджені до відбування кримінального покарання;

Р₂ – кількість злочинів, за які винні особи були звільнені від кримінальної відповідальності або покарання з причин, що їх не реабілітують (амністія та ін.);

Р₃ – кількість нерозкритих злочинів;

Р₄ – кількість латентних злочинів (прихованих, не виявлених).

Рівень злочинності в злочинцях (особах) можна визначити за формулою:

Р_о = Р_{о 1} + Р_{о 2},

де Р_о – рівень злочинності, виражений у кількості осіб, що вчинили злочини;

Р_{о 1} – кількість осіб, засуджених до відбування кримінального покарання;

Р_{о 2} – кількість осіб, звільнених від кримінальної відпо-відальності і покарання за нереабілітуючих підстав.

Визначаючи рівень злочинності за злочинцями, треба мати на увазі, що „злочинець” – це особа, яка винно вчинила злочин і була визнана такою судом.

Тому, будь-які інші особи, в тому числі особи, чию провину у вчиненні злочину судом не доведено, ті особи, які пере-бувають під слідством, чи вчинили латентні злочини, за принципом презумпції невинності поняттям „злочинець” не охоплюються.

При оцінці рівня злочинності необхідно враховувати можливі розміри латентної злочинності, тобто злочинності, яка не знайшла відображення в офіційних статистичних звітах.

Латентну злочинність підрозділяють на два види: приховану злочинність і приховувану злочинність. Перша не виявлена правоохоронними органами в силу специфіки злочинів і ставлення до них потерпілих або за інших обставин. Друга не знаходить відображення в статистичних звітах у результаті неправомірних дій правоохоронних органів.

Рівень латентності різних видів злочинів істотно відзрізня-ється. Найменший ступінь латентності характерний для умисних вбивств і умисних тяжких тілесних ушкоджень, а найбільша – для хабарництва, обману покупців і інших подібних злочинів.

Чинниками, що обумовлюють латентність злочинності є:

• небажання розголосу з боку потерпілого;

• малозначність заподіяного злочином збитку;

• відсутність часу в потерпілого;

• непевність у реальності покарання злочинця;

• особливі взаємини потерпілого, свідків зі злочинцем;

• острах погроз з боку злочинця;

• дефекти правосвідомості;

• зв’язок потерпілого зі злочинцем.

Офіційна кримінальна статистика веде облік рівня злочин-ності за наступним показникам:

• кількість заяв і звернень, потерпілих про злочини;

• кількість зареєстрованих злочинів;

• число виявлених осіб, які вчинили злочини;

• число засуджених осіб, винних у злочинах згідно з вироками, що набули чинності.