2. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця

Соціально-демографічні властивості особи злочинця пов’язані з: умовами формування особи і її життєдіяльності, взаємодіють з ними; потребами і мотивацією, із соціальними ролями особи. Тому соціально-демографічні властивості є істот-ним елементом поняття особи злочинця і мають важливе значення для розробки і здійснення заходів профілактики.

Співвідношення осіб жіночої і чоловічої статі серед злочинців складає в середньому 1:7. Останнім часом прослід-ковується ріст частки жіночої злочинності. Серед засуджених за злочини у сфері економіки частка злочинців жінок та чоловіків приблизно однакова.

Співвідношення осіб різного віку у злочинності показує, що кримінальна активність найхарактерніша для вікової групи 25–29-ти років, далі йдуть групи 18–24, 14–17, 30–40-літніх злочинців. Найменшу частку серед злочинців складають особи старші 50-ти років. Отже, переважна кількість злочинів вчиняється особами молодого віку.

Характерною особливістю злочинності неповнолітніх в останні роки є тенденція до її зростання при досить значному скороченні рівня народжуваності. Загалом процент приросту злочинності серед неповнолітніх у три-чотири рази перевищує процент приросту неповнолітнього населення України. Стійке зростання рівня злочинності неповнолітніх спостерігається не лише у великих містах, а й в країні загалом. Так, якщо у 1972 р. неповнолітніми та з їх участю було вчинено 10066 злочинів, то у 1997 р. кількість злочинів зросла до 40051, а у 1998 р. склала 39076 злочинів. Кількість осіб неповнолітнього віку, що брали участь у злочинах, 1972 р. склала 11758 осіб, у 1997 р. – 29790, у 1998 р. – 28270 осіб. Отже, за даними офіційної кримінальної статистики кількість лише за­реєстрованих злочинів зросла за вказаний період: у чотири рази, кількість неповнолітніх злочинців – майже у три рази.

Характеристика освіти осіб, що вчинили злочини, має кримінологічне значення, оскільки пов’язана з культурою осо-бистості, її соціальним статусом, колом контактів, життєвими планами і можливостями для їхньої реалізації. Рівень загальної освіти в злочинців загалом трохи нижче, як в осіб, які не порушують закон. Велике розходження в рівні освіти різних категорій злочинців.

Найнижчий рівень освіти характерний для осіб, що вчиняли насильницькі (умисні вбивства, умисні тяжкі тілесні ушкодження), корисливо-насильницькі (грабіж, розбій) злочини і крадіжки особистого майна.

Вище рівень освіти в осіб, що вчиняють розкрадання шляхом присвоєння і розтрат, зловживання службовим становищем, посадові й економічні злочини.

Родинний стан і його зміна в осіб, що вчинили злочини, також впливає на формування особистісних якостей. Певним чином він впливає на спрямованість і стійкість злочинної поведінки.

Найбільш вивченим у кримінології є положення про вплив сімейного виховання на формування особистості неповноліт- ніх правопорушників, вплив сімейних конфліктів на побутову злочинність.

Загалом поширеність злочинності серед осіб, які мають родину, нижче, ніж серед холостяків і самотніх. У більшості випадків ро-дина стимулює позитивну поведінку і виконує функції соціального контролю.

Характеризуючи злочинців за соціальним станом і родом занять, слід зазначити велику частку серед цього контингенту осіб без визначених занять.

Найбільший відсоток серед осіб, які вчинили злочин і мали роботу складають такі, що постійно чи тривалий час займаються некваліфікованою важкою фізичною працею. Для них характерне сполучення з низьким освітнім і культурним рівнем, вузькістю і деформованістю кола потреб і інтересів.

Істотних розходжень за коефіцієнтом злочинності на 100 тис. населення між робітниками, селянами, службовцями і учнями не спостерігається.