Розділ дев’ятий Газета “Буковина”

Буковина та специфіка становища українців у цьому краю. Москвофіли як перше покоління української інтеліґенції в Буковині та їхня преса. Прихід народовців до керівництва українськими організаціями і заснування газети “Буковина”. Загальна характеристика газети. Участь у її редаґуванні видатних діячів краю: Ю. Федьковича, С. Дашкевича, О. Поповича, О. Маковея, С. Смаль-Стоцького. Програма “Буковини”, сформульована Ю. Федьковичем. Структура газети та її найважливіші теми. Участь підросійських українців у видання часопису. “Буковинська” дискусія між Б. Грінченком і М. Драгомановим. “Листи з України Наддіпрянської” П. Вартового (Б. Грінченка): типологія української інтеліґенції та адресат “Листів”; тип українського патріота та умови його роботи; критика покоління українофілів за інертність, несолідарність, зараженість духовними хворобами російської інтеліґенції, серед яких перша – ніґілізм, безвірність, низька національна свідомість; помилкова ідеогогія українофілів, яка схиляє до ренегатства; Т. Шевченко як пророк та його значення для пробудження нашої національної свідомості; критика концепції літератури “для хатнього вжитку” М. Костомарова; ідеологічні збочення П. Куліша; критика теорії чотирьох літератур М. Драгоманова; його панрусизм, компрометація українського патріотизму як сепаратизму; українофіли, радикали та націонали-народолюбці; програма народолюбців: національна освіта, піднесення добробуту, конституція; критика ситуації в Галичині: москвофіли та радикали; критика теорії М. Драгоманова літератури “знизу вгору”; підсумок праці Б. Грінченка: програма-максимум і програма-мінімум. Відповідь М. Драгоманова в “Листах на Україну Наддніпрянську”: ідеї європейського демократизму й лібералізму з’явилися на Україні в російській одежі; московський царизм як українська національна святощ; приниження Т. Шевченка: він не мав на меті утворення самостійної української літератури, захист покоління українофілів в особі М. Костомарова й П. Куліша; критика сучасного літературного становища під гаслом “у нас немає літератури” і захисту свого положення літератури “знизу вгору”; захист ідеї української політичної й національної автономії на ґрунті земської автономії. І. Франко про світогляд М. Драгоманова. Підсумки “буковинської” дискусії. Художня література в “Буковині”. Ю. Федькович: “Дністрові кручі”, “Панич”. Є. Ярошинська: “Понад Дністром”, “Перекинчики”, “Проклятий млин”. О. Кобилянська: дрібні новели, “Битва”, “Царівна”, “Некультурна”. О. Маковей: поетичний цикл “У Києві”; фейлетони “Казка про Невдоволеного Русина”, “Виклад про крамниці”, “Як я продавав свої новели”; різдвяна новела “Мій прапрадід”, повісті: “Клопоти Савчихи”, “Залісся”. Марко Черемшина: “Керманич”, “Нечаяна смерть”, вірші в прозі. Характер художньої літератури в часописі. Літературна критика в газеті. Значення газети “Буковина”. Значення народовської журналістики………………………………………..

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

РАДИКАЛЬНА ЖУРНАЛІСТИКА

Розділ десятий

Журнал “Друг”

Народження радикального (соціалістичного) напрямку в українській суспільно-політичній думці. Особливості українського соціалізму останньої чверті ХІХ століття. Організаційне об’єднання соціалістів в Україно-руську радикальну партію (1890) та внутрішня диференціація в ній. Становлення української національної демократії. І. Франко як критик марксизму. Студентське середовище у Львові в 1870-х роках. Заснування журналу “Друг” та періодизація його історії. Позиція журналу в початковий період. Низький ідейно-художній рівень белетристики. Дебют у журналі І. Франка 3 (15) травня 1874 року віршем “Народна пісня”. Літературна критика в журналі. Статті М. Павлика про М. Гоголя і Г. Онишкевича “Новое направление украинской литературы”. Перший лист Українця (Драгоманова) до редакції “Друга”, його головні ідеї: галичани мусять прийти до російської літератури через українське посередництво. Відповідь Г. Онишкевича: маємо свою галицьку мову. Стаття А. Дольницького “Язык в галицкой литературе”: вчитися в народу, але не брати готову українську літературну мову. Сатття М. Павлика “Академическое общество”: ми для народу, а не народ для нас. Трансформація в редакції: перемога народовців на надзвичайних зборах. Повість І. Франка “Петрії і Довбущуки” як перехідний твір. Другий лист М. Драгоманова “Рутенщина чи українщина?” Визначення основних понять: українщина не тільки українська мова, але й служіння народу, освіта його цією мовою. Українщина – ліки від хвороби рутенщини. Відповідь А. Дольницького. Вечір пам’яті М. Шашкевича і публікація його матеріалів у журналі “Друг”: вступного слова А. Дльницького і доповіді “Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині” М. Павлика: етнографія – шлях до вичення народу. Третій лист М. Драгоманова: концепція культури й народу. Вірші І. Франка “Наймит” і “Поступовець”. Перший та другий соціалістичні процеси. Арешт М. Павлика. Становище в редакції на початку 1877 року. Роль І. Франка в збереженні журналу. Цикл оповідань І. Франка “Борислав” та його новаторські риси. Перекладна белетристики 1877 року: М. Чернишевський, М. Салтиков-Щедрін, Еркман-Шатріан. Літературна критика журналу: “Опізнаймося” М. Даргоманова: представлення радикальної партії як прогресивної, звинувачення народовців в реакційності. Відповідь В. Барвінського в “Правді”: “Слівце до опізнання”: перша конструктивна критика соціалізму на засадах українського світогляду, український національний характер не сумісний з колективною власністю. Стаття М. Павлика “Сказав, що знав”: Думка М. Огоновського, що Т. Шевченко – поширювач соціалістичної крамоли та її спростування критиком “Друга”. Третій соціалістичний процес. Виарештування редакції. Завершення історії журналу “Друг”. Значення журналу.………………………………………………………