31Тема 2

Правовий статус ветеранів праці визначається Законом України "Про основні засади соціального захисту громадян похи­лого віку в Україні" (від 16 грудня 1993 р.)

Правовий статус ветеранів військової служби визначається Законами України "Про соціальний і правовий захист військо­вослужбовців та членів їх сімей" (від 20 грудня 1991 р.) та "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внут­рішніх справ та їх соціальний захист" (від 24 березня 1998 р.).

Правовий статус жертв нацистських репресій визначається Законом України "Про жертви нацистських переслідувань" (від 23 березня 2000 р.)

Правовий статус осіб, віднесених до реабілітованих репре­сованих громадян, визначається Законом України "Про реабі­літацію жертв політичних репресій" (від 17 квітня 1991 р.)

Другою, зобов'язаною стороною соціально-забезпечуваль­них правовідносин виступають різноманітні уповноважені дер­жавою органи та установи. Систему їх утворюють: Міністер­ство праці та соціальної політики України; обласні та районні управління праці та соціального захисту населення; фонди соці­ального забезпечення; органи охорони здоров'я; територіальні центри соціального обслуговування.

Міністерство праці та соціальної політики України є голов­ним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайня­тості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції*.

Основні завдання Міністерства праці та соціальної політи­ки України такі:

1) участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулюван-

* Положення про Міністерство праці та соціальної політики України: Затв. Указом Президента України від ЗО серпня 2000 р., зі змін, і доп. // Офіційний вісник України. — 2000. — № 35.

32

Соціально-забезпечувальні правовідносини

ня праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соці­ального обслуговування населення, соціально-трудових відно­син, трудової міграції;

2) керівництво діяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів, пов'язаних з ефективним функціонуван­ням ринку праці, сприяння раціональній, продуктивній і віль­но обраній зайнятості, підвищенню якості та конкурентоспро­можності робочої сили;

3) розроблення і здійснення заходів для посилення мотивації до праці, вдосконалення її оплати, організації та нормування;

4) забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шля­хом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки, в тому числі державної допомоги малозабезпеченим громадя­нам у разі втрати роботи, працездатності, досягнення пенсій­ного віку тощо;

5) забезпечення розвитку соціально-трудових відносин та захисту прав працюючих громадян шляхом здійснення держав­ного нагляду за додержанням роботодавцями вимог законодав­ства про працю;

6) розроблення заходів, спрямованих на реалізацію політи­ки грошових доходів населення.

Безпосередньо роботу з соціального захисту населення ви­конують спеціально створені для цього обласні та районні управління праці та соціального захисту населення. Правове підґрунтя їхньої діяльності становлять відповідні Типові поло­ження про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севасто­польської міської державної адміністрації, а також про управ­ління праці та соціального захисту населення районної, район­ної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2001 р.)

Основні завдання обласних управлінь такі: забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, безпечної життєдіяльності, опла­ти, охорони і належних умов праці, зайнятості, пенсійного за-