14. Джерела політичної влади, методи I принципи її реалізації. І.Ільїн про норми влади.

Джерела влади:

• авторитет

• харизма

• сила

• престиж

• закон

• багатство

• знання

• інтерес

• таємниця

Суб’єкти як джерела:

• політичні інститути (державні, громадські)

• еліта

• лідери

15. М.Вебер про типии політичного панування. Типологія влади ж. Бюрдо.

Панування - це форма суспільної організації влади.

Панування політичне означає організаційне оформлення та закріплення розподілу управлінської праці та пов’язаних з нею соціальних привілей - з одного боку, та виконавчої діяльності - з іншого.

Панування може по різному оцінюватися громадянами.

Позитивна оцінка, прийняття населенням влади, означає її легітимність.

Типи легітимності за Вебером:

1. традиційне панування, яке спирається на силу традицій. Накази керівників є правомочними, оскільки відповідають звичаям та історичним прецедентам. (монархії) цей тип може бути декількох видів: геронтократія (влада старійшин), патріархальна (влада старійшин племені), патримоніальна (влада монарха), султанізм (різновид попереднього види, це абсолютно свавільна влада), влада суверенна над феодалами-васалами,

2. харизматичне панування базується на особистій відданості людей, їх переконанні у надзвичайному дарі правителя. Зразки харизми Вебер бачив у Христі, Будді, Магометі. Сучасні дослідники зразки харизми поширюють на Лєніна, Сталіна, Ганді, Наполеона. Особливий випадок харизма Папи Римського. Він володіє нею завдяки воєму становищу (функціональна харизма).

3. легальне (раціональне) панування ґрунтується на підпорядкуванні усіх системі законів, які встановлюються у відповідності з конкретними постійними принципами.

Відкритому суспільству й відкритому політичному режиму протистоять закрите суспільство й закритий політичний режим. Поділ політичних режимів на такі, що мають "відкриту" та "закриту" владу запропонував французький політолог Ж. Бюрдо.

16. Політична влада і політична опозиція. Насильницькі і ненасильницькі форми боротьби за владу.

Політична влада відрізняється від усіх інших форм суспільної влади своєю суверенністю: загальні закони і порядки поширюють її на всіх громадян; вона виносить остаточне рішення в усіх випадках; самостійно представляє громадянське суспільство у міжнародних справах. Вирішальним засобом застосування влади виступає монополія насильства як внутрішнього (право покарання), так і зовнішнього (право на війну). Для політичної влади мають значення не стільки інтереси окремих осіб чи груп, скільки загальні інтереси всіх громадян суспільства.

Політична влада реалізує свої можливості у формах, протистояти яким не можуть антисоціальні тенденції і антигромадянські дії. Вона спирається на специфічні знаряддя і засоби влади: юридично-судові, адміністративні, карні, військові. Змістом політичної влади має бути прагнення до збереження суспільства від розпаду і створення умов для його розвитку.

Опозиційною політичною діяльністю в Україні є добровільна діяльність, спрямована на захист гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян у разі їх порушення, недотримання або неналежного виконання вимог Конституції України чинною державною владою, невідповідності офіційного курсу влади задекларованим нею програмним цілям та завданням.

Право на зайняття опозиційною політичною діяльністю мають всі суб’єкти суспільного життя України. Порядок реалізації зазначеного права визначається цим Законом та Конституцією України.

Політична опозиція – політичні партії, їх коаліції (блоки), програмні цілі та завдання яких не узгоджуються з офіційним курсом чинної державної влади.

Основною метою політичної опозиції є розбудова в Україні демократичного суспільства на засадах соціально орієнтованої ринкової економіки шляхом обгрунтованого впливу в законних формах на діяльність всіх органів чинної державної влади.