- •1. Суть політики, її специфіка. Межі політики.
- •2. Основні тeopiї політики.
- •3. Суб'єкти політики. Критерії політичної суб'єктності.
- •4. М.Вебер про політику як покликання I професію.
- •5. Співвідношення політики та економіки.
- •6. Співвідношення політики та моралі, цілей I засобів у політиці. Н.Макіавеллі про ці проблеми у праці "Державець".
- •7. Співвідношення політики I права. Етико-правова концепція політики I.Канта.
- •8. Предмет політичної науки, її основні закони I категорії. Методи політології.
- •9. Прикладна політологія. Її суть, методи та основі сфери застосування.
- •10. Співвідношення політології з іншими гуманітарними науками. Функції політології.
- •11. Політична влада: суть, форми. Специфіка державної влади.
- •12. Зміст основних концепцій політичної влади.
- •13. Ресурси політичної влади, їx зміст.
- •14. Джерела політичної влади, методи I принципи її реалізації. І.Ільїн про норми влади.
- •15. М.Вебер про типии політичного панування. Типологія влади ж. Бюрдо.
- •16. Політична влада і політична опозиція. Насильницькі і ненасильницькі форми боротьби за владу.
- •17. Політичні цінності. Їx структура.
- •18. Політико-правовий нігілізм, його суть I форми прояву.
- •19. Політична система: суть, структура, функції. Розвиток тeopiї політичної системи д. Істоном. Дж.Алмондом.
- •20. Типи політичних систем. Критерії ефективності функціонування політичної системи. Закон деградації політичної системи.
- •21. Держава як базовий елемент політичної системи. В.Липинський про причини втрати державності Україною в npaцi "Листи до братів-хліборобів...".
- •22. Громадянське суспільство: суть I структура. Розвиток теорії громадянського суспільства.
- •23. Правова держава: суть, принципи. Розвиток тeopiї правової держави.
- •24. Соціальна держава: суть, структура.
- •25. Багатозначність поняття "бюрократія". Концепція формально-раціональної бюрократії м.Вебера.
- •26. Суть бюрократизму, його ознаки. Противаги бюрократизму в демократичному суспільстві.
- •27. Сутнісні характеристики політичних режимів, їx типологія.
- •27А. Характеристика політичного режиму в Україні на сучасному етапі.
- •28. Зміст поняття "демократія". Основні принципи демократії, їx взаємозв'язок. Особливості демократії різних історичних епох.
- •29. Й.Шумпетер - основоположник сучасних теорій демократії. (Праця "Капіталізм. Соціалізм. Демократія").
- •30. Основні аспекти плюралістичної теорії демократії, її недоліки. Культура плюралізму.
- •31. Елітарна модель демократії. Її основні інститути.
- •32. Проблеми демократії в праці Алексіса де Токвіля "Про демократію в Америці"
- •33. Загроза демократії в перехідних суспільства. А.Токвіль про ці проблеми.
- •34. Перехід від авторитаризму (тоталітаризму) до демократа. С. Хантінгтон про моделі переходу від авторитаризму до демократії.
- •35. Політичний процес: суть,структура. Тенденції розвитку політичного процесу в Україні.
- •36. Політичний розвиток, його суть, види та умови. Криза політичного розвитку.
- •37. Політична модернізація: суть, критерії та основні моделі модернізації. Політична модернізація в Україні.
- •38. Політичне рішення: суть. Види. Етапи і способи прийняття політичного рішення.
- •39. Популізм як ідейно-політична доктрина. Історичні та соціальні корені популізму.
- •40. Політична участь I форми її прояву.
- •41. Політична стабільність. Фактори політичної стабльності.
- •42. Політичні конфлікти. Конструктивні та деструктивні політичні конфлікти та шляхи їх розв'язання.
- •43. Політичний маркетинг як форма політичних технологій: суть. Функції.
- •44. Політична людина. Дж. Алмонд. А. Боднар про основі типи політичної людини.
- •45. Суть та етапи політичної соціалізації особи. Teopії політичної соціалізації особи.
- •46. Політична поведінка: суть, типи, форми прояву.
- •46А. Маси і влада. Психологічні характеристики поведінки людини в товпі (г.Лебон).
- •47. Середній клас як політичне явище: суть, основні критерії, структура.
- •48. Основні напрями і принципи етнополітики.
- •49. Націоналізм як ідеологія. Різновиди доктрин націоналізму.
- •50. Політичне рекламування: етапи. Функції. Вимоги.
- •51. Політичні партії: суть, причини виникнення та етапи розвитку. Функції політичних партій.
- •52. Типологія політичних партій (м.Дюверже, с.Коен. Е.Вятр).
- •53. Партійні системи, їx характеристика. Ознаки партійної системи в України на сучасному етапі.
- •54. Юридичне оформлення політичних партій. Їх фінансування.
- •55. Групи інтересів, їx типологія та функції. Лоббі як панівна група, її суть і специфіка.
- •56. 3Асоби масової інформації політичному житті суспльства. Їх місце в політичному маніпулюванні свідомістю.
- •57. Політична еліта: суть, структура. Функції.
- •58. Сучасні теорії еліти (в.Парето. Г.Моска, р.Міхельс. В.Липинський).
- •59. Політичне лідерство. Критерії політичного лідерства за м.Вебером.
- •60. Типологія лідерства в залежності від критеріїв.
- •61. Політична свідомість: суть, структура, рівні.
- •62. Громадська думка як фактор політики, її функції.
- •63. Ідеологія: суть, специфіка та роль у політиці.
- •64. Зміст політичної психології, її функції.
- •64А. Політична культура: суть, структура, функції. Субкультура.
- •65. Правила конструювання іміджу засобами реклами.
- •66. Зовнішня політика: суть, суб'єкти. Типи і функції зовнішньої політики.
- •67. Актуалізація іміджу кандидата.
- •68. Г. Моргентау про природу національного інтересу. Національний інтерес України у зовнішній політиці.
- •69. Національна безпека. Основні виміри національної безпеки України.
- •70. Теоретичне обгрунтування міжнародних політичних відносин, їх суб'єкти. Закономірності розвитку міжнародних політичних відносин.
- •71. Технологія формування іміджу організацій та лідерів.
- •72. Політична етика. Макс Вебер про етику відповідальності та етику переконання.
- •73. Консерватизм як ідейно-політична доктрина та її трансформація в неоконсерватизм.
- •74. Лібералізм як ідейно-політична доктрина та його трансформація в неолібералізм.
- •75. Соціалізм. Соціал-демократична доктрина суспільного устрою.
- •76. Поняття "імідж", його природа і властивості.
- •77. Геополітика: основні положення і принципи геополітичного аналізу.
- •78. Глобальні проблеми сучасності, їх характеристика.
- •79. Теорія поліархії р.Даля. Інститути поліархії.
- •80. Хвилі демократизації за с. Хантінгтоном в праці "Третя хвиля. Демократизація в кінці XX ст.".
- •81. Нація як суб`єкт політики. Основні підходи до з'ясування суті нації.
55. Групи інтересів, їx типологія та функції. Лоббі як панівна група, її суть і специфіка.
Групи інтересів - найрізноманітніші, організовані групи, спільності людей (профспілки, молодіжні і жіночі рухи, творчі союзи і об'єднання, етнічні і релігійні спільності, організації ветеранів війни, асоціації підприємців і фермерів та ін.).
56. 3Асоби масової інформації політичному житті суспльства. Їх місце в політичному маніпулюванні свідомістю.
ЗМІ - засоби комунікації, науково-інформаційна інфраструктуру — тобто розгалужену мережу установ, які займаються збором, обробкою, поширенням інформації про політичне життя, пропагуючи вироблені політичні та правові норми, певну політичну свідомість і політичну ідеологію.
В постіндустріальному суспільстві влада інформації стає вирішальною в управлінні суспільством, оскільки переважна більшість громадян сприймаєнавколишній світ через і за допомогою ЗМІ. Таким чином, ЗМІ сьогодні перетворилися на один з найважливіших суспільних інститутів.
Хоча демократія неможлива без ЗМІ, іх свобода не повинна означати відірваності від суспільства і громади, інтереси і думки яких вони повинні висловлювати. В іншому випадку вони (ЗМІ) перетворюються на засіб політичного впливу їх власників і кервників, а всі інші громадяни позбавляються реальних можливостей поблічного самовираження свободи слова.
Управління і політика розійшлися. Відбулася диференціація функцій деполітизованих професіональних управлінців і т.зв . публічних політиків, тобто тих, хто, букв. займається політикою, працює на неї. Влада багато в чому стає функцією образу. Як наслідок, симулюється реальність інституту масової демократії, який і покликаний гарантувати досягнення суверенітету і безпеки. В ході виборів більше не відбувається зміна чиновників-експертів, які здійснюють рутинну роботу з управління в “коридорах влади”. Змінюються носії іміджу - публічні політики. Таким чином, владу в суспільстві здобуває не той, хо розуміється на суспільних проблемах і може запропонувати ефективні шляхи їх розв’язання, а той, хто зумів себе “продати” найбільшій кількості виборців.
57. Політична еліта: суть, структура. Функції.
Еліта – це групи, що займають найвищі позиції в суспільстві.
Політична еліта – це група людей, що одержала найвищий індекс в галузі її діяльності. (Паретто)
- це найбільш активна частина людей, орієнтована на владу. (Моска)
- це група людей, яка користується найбільш престижним статусом в суспільстві.
Політична еліта – це організаційна група, яка здійснює владу в суспільстві і бере участь безпосередньо чи опосередковано у прийнятті та організації виконання політичних рішень.
За місцем у політичній системі еліта поділяється на правлячу і неправляча (контреліту).
До правлячої еліти належать усі ті, хто прямо чи опосередковано бере участь в управлінні суспільством, а до контреліти - такі особи, які наділені характерними для еліти якостями, але внаслідок свого соціального статусу чи різних перешкод не мають доступу до управління. Контрелітою може виступати політична опозиція, що прагне послабити владу правлячої еліти і взяти на себе частину її повноважень.
Серед причин занепаду правлячої еліти В. Парето називає війну і диференційовану здатність до відтворення потомства. Війна звичайно знищує більш значну частину еліти, порівняно з населенням у цілому, а елітарні сім'ї виявляють тенденцію до вимирання, бо в них зазвичай менше дітей, ніж у решти населення.
За часом і засобами утвердження панування політичні еліти поділяються на традиційні і сучасні.
Влада традиційних еліт спирається на традиційні цінності: звичаї, традиції, знатність походження, власність на землю, військову доблесть, релігійні заслуги тощо. Відповідно до цих цінностей виокремлюються такі складові політичної еліти, як родова знать, земельна аристократія, воєнна еліта, релігійні ієрархи і т. п..
Влада сучасних еліт базується на сучасних цінностях, до яких належать, зокрема, промисловий (особливо фінансовий) капітал, освіченість, професійні досягнення та ін. Відповідно, до сучасних еліт належать підприємці, освічені політичні лідери, представники науково-технічної інтелігенції, мистецтв тощо, але не всі, а лише ті, хто безпосередньо чи опосередковано займає владні позиції або має можливість істотно впливати на прийняття політичних рішень.
Функції політичної еліти переплітаються з тими, які виконують політична система суспільства в цілому, її підсистеми та окремі інститути. Головними функціями політичної системи є політичне цілепокладання, владно-політична інтеграція суспільства і регулювання режиму соціально-політичної діяльності і саме ці функції виконує політична еліта на персоналізованому рівні.
Функція політичного цілепокладання полягає в розробці стратегії і тактики розвитку суспільства, визначенні політичної програми дій. Ця функція повною мірою може бути реалізованою лише на вищому рівні політичної еліти.
Сутність інтегративної функції полягає в забезпеченні цілісності і єдності суспільства, стійкості його політичної та економічної систем, уникненні соціально-політичних конфліктів, знаходженні оптимальних варіантів їх розв'язання в разі виникнення.
Регулятивна фукнкція полягає у прийнятті політичних рішень, спрямованих на регулювання суспільних відносин, розв'язання назрілих суспільних проблем і завдань, здійсненні розподілу і перерозподілу матеріальних, фінансових, людських та інших ресурсів.
Через політичну еліту реалізується також вираження і представництво в політичній системі суспільства соціальних інтересів. Еліта виступає теж тією ланкою, яка не тільки забезпечує горизонтальні зв'язки в суспільстві, а й здійснює вертикальну комунікацію між владою і масами, тобто реалізує комунікативну функцію