68. Г. Моргентау про природу національного інтересу. Національний інтерес України у зовнішній політиці.

«Відправною точкою політики будь-якої держави має бути концепція національних інтересів, визначена в термінах сили», - стверджував батько «політичного реалізму» Г. Моргентау.

Концепція «національних інтересів» сьогодні відіграє базову роль у формуванні й імплементації політики будь-якої держави та в системі міжнародних відносин. Проте існує принаймні три фундаментальні проблеми, які певною мірою обмежують практичне використання цієї концепції.

- національний інтерес відбиває реальний комплекс цільових настанов держави, який вона намагається реалізувати у своїй внутрішній та зовнішній політиці;

- національний інтерес - це інтегрований показник життєво важливих інтересів і потреб людини, держави і суспільства в цілому, який формується у процесі конфронтації потреб з об’єктивними можливостями їхнього задоволення.

Г. Моргентау розрізняє національні інтереси необхідні (постійні) та другорядні (змінні).

Більшість представників політичної науки, не заперечуючи загалом об’єктивний характер національного інтересу, наголошують на тому, що будь-яким його оцінкам притаманний суб’єктивний характер. Це викликає значну розбіжність підходів і думок при спробах його визначення, зумовлює волюнтаристський характер процедур його операціоналізації та ускладнює використання в практичній політиці.

У реальному житті сьогоднішньої України проблема національних інтересів ускладнюється традиційним розколом української національної ментальності за багатьма параметрами: політичним, економічним, соціальним, релігійним, етнічним і навіть географічним.

Особливого значення в сучасних умовах набуває аналіз і вивчення так званих «вічних» цінностей, які виникають з найзагальніших культурологічних і етнічних уявлень про добро і зло, щастя і благоденство, суспільний обов’язок і призначення людини тощо.

Національні інтереси - це визначальні потреби суспільства (держави), які співвідносяться з його (її) базовими цінностями і виявляються у загальноприйнятому ідеальному або нормативному комплексі цілей.

Основою формування нормативного комплексу цінностей і цілей держави в першому наближенні може бути Конституція держави. Саме в статтях розділів Конституції України (зокрема, у розділі 1) наводяться фундаментальні засади щодо української нації, політичного та економічного устрою України, стратегічних цілей її розвитку.

Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Національний інтерес, який відповідає цим статтям Конституції, є таким.

Спрямованість стратегії і тактики зовнішньополітичної діяльності України на забезпечення її національних інтересів і на посідання Україною місця повноцінного суб’єкта міжнародних відносин у складі світової системи держав.

Відповідність зовнішньої політики України принципам та нормам міжнародного права.