43. Політичний маркетинг як форма політичних технологій: суть. Функції.

Політ маркетинг– дослідження політ структур, культури, банку лідерів і суп свідомості з метою вивити соціальні і соціопсихологічні настанови електорату та еліти.

• регулювання прав, амін та іншими заходами політ відносин у процесі функціонування політ сфери суспільства;

• розробка відповідних іміджів політ інститутам , лідерам, партіям, особистостям.

• система заходів зі запровадження в суп свідомість відповідних корективів і поправок стосовно певних суб’єктів та об’єктів політики.

Функції: формування інформаційного банку(дослідження); розробка методів аналізу і обробки даних інфо банку; оцінка і аналіз умов політ ринку; аналіз ринкових можливостей партій, ідей, особливостей; розробка оціночних і прогнозних моделей; аналіз ефективності політ маркетингу і коригування методів.

44. Політична людина. Дж. Алмонд. А. Боднар про основі типи політичної людини.

Людина зв’язана з політикою перш за все своїм громадянством.

Постійний правовий зв'язок між особою і державою це головний критерій приналежності до громадянства.

Головні типи політичною людини за Бондарем:

Рядовий член суспільства, громадянин, який не впливає на політику – він об’єктом політики або її засобом.

Види політичної особи:

1.активна.

2.пасивна.

3.індеферентна.

- за ставленням до політики:

1.толерантна.

2.опозиційна.

- за ставленням до суспільного прогресу:

1.консервативна.

2.революційна.

3.реформістська.

- за характером вимог і дій.

1.поміркована.

2.екстремістська.

- за ідейно-політичним спрямуванням:

1.комуністична.

2.соціал-демократична.

3. ліберальна.

4. консервативна…

Роль особи як суб’єкта політики визначається і виявляється на соціальному, інституційному і персоніфікованому рівні.

Соціальний рівень. Кожна особа є передусім членом певних соціальних спільностей — класових, етнічних, демографічних, професійних тощо. Соціальна приналежність, навіть тоді, коли вона несповна або й зовсім не усвідомлюється особою, впливає на її політичну поведінку, спонукає до поведінки як представника тих чи інших соціальних спільностей. Глибинні мотиви політичної поведінки пов’язані з класовою і соціально-професійною приналежністю особи, яка визначається такими соціально-економічними чинниками як відношення до власності на засоби виробництва, місце в системі суспільного поділу праці, спосіб одержання та розмір доходу. Ця об’єктивна соціальна приналежність детермінує умови індивідуального існування особи, а значить, ту чи іншу її політичну поведінку.

Інституційний рівень. З метою задоволення своїх соціальних інтересів особа стає членом певних об’єднань — політичних партій, громадських організацій, долучається до суспільно-політичних рухів тощо. Беручи участь у їх діяльності, вона виступає суб’єктом політики також на інституційному рівні. І тут її політична діяльність може зумовлюватись самим фактом приналежності до цієї інституції, що, в свою чергу, має свої політичні інтереси та ідеологію, а також тим місцем або посадою, яку вона в ній займає.

Персоніфікований рівень. Кожна особа є громадянином якоїсь держави і як така має виконувати певні обов’язки, реалізовувати свої громадянські права — брати участь у виборах, референдумах, демонстраціях, мітингах тощо. На цьому рівні особа є безпосереднім суб’єктом політичної практики. Тут найяскравіше проявляється природа політики, яка здійснюється звичайними людьми і для людей.