2 Етап усвідомлення основних завдань перебудови, формування та розширення її соціальної бази.

1) політичний центр сформулював, а згодом і обнародував стратегічну тріаду перебудови: нове політичне мислення;радикальна економічна реформа (червневий (1987) Пленум ЦК КПРС); демократизація політичної системи.

2) розпочалося активне формування соціальної бази перебудови. Передусім це виявилося в діяльності й розвитку неформальних організацій. В Україні у 1987 р. було створено Український культурологічний клуб (Київ), «Товариство Лева» (Львів), «Народний союз сприяння перебудові» (Одеса), «Комітет підтримки перебудови» (Воро-шиловоград) та ін. Більшість з них рішуче засуджували існуючий режим, критикували безгосподарність, створювали позацензурну пресу, організовували мітинги, збори,демонстрації.

3 етап (літо 1988 — травень 1989 р.) — зміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз. На XIX Всесоюзній конференції КПРС (червень—липень 1988 р.) вперше за роки радянської влади було порушено питання про необхідність глибокого реформування політичної системи.Тоді було офіційно проголошено курс на створення правової держави, парламентаризму, розподілу влади.Рішення конференції дали новий поштовх вільнодумству,сприяли формуванню нових політичних структур, насамперед реформованих Рад.

У цей період пожвавилася діяльність неформальних організацій.Згодом значна частина з них політизувалася. Уже в червні 1989 р. в Україні діяло більш я к 47 тис. неформальних об'єднань.Найпомітнішими серед них були Товариство української мови ім. Т. Шевченка (ТУМ), історико-просвітнє товариство «Меморіал», екологічне громадське об'єднання «Зелений світ.

4 етап (травень 1989 — лютий 1990 р.) — розмежування,консолідація та протистояння політичних сил. Цей етап починається І з'їздом Рад СРСР (травень—червень), я к и й стимулював поглиблення процесу перебудови.Саме тоді заявили про себе народні фронти — перші масові незалежні організації .

Найпотужніше ідея Демократичного фронту була підтримана у Львові, спроби створення такого об'єднаннявиявилися і в інших регіонах республіки (Народна спілка сприяння перебудові в Києві, Народний фронтУкраїни сприяння перебудові на Вінничині та Хмельниччині та і н . ).Установчий з ' ї з д Народного Руху України (НРУ) відбувся у вересні 1989 р. Його делегати репрезентувалимайже 280 тис. громадян України. Кожна з течій — і помірковані (В. Яворівський, І. Драч, Д. Павличко та ін.), і р а д и к а ли (В. Чорновіл, Л. Л у к ' я н е н к о , М. Горинь т а і н . ) — пропонувала з'їздові своє розуміння політичних цілей організації.

5 етап (лютий — грудень 1990 р.) — поступове зміщення вправо акцентів політики керівництва СРСР і радикалізація народних мас. У цей період ситуація в країні особливо загострилася. Спад в економіці був найвід-чутнішим за останні роки. У 1990 р. в Україні валовий суспільний продукт знизився на 2,4% порівняно з 1989 р .;н а ц і о н а л ь н и й доход відповідно зменшився на 3,6%. Водночас грошові доходи населення республіки 1990 р. зросли на 15,7% порівняно з 1989 р., що спричинило небувалий тиск на товарний ринок. Під впливом наростаючої кризовості у політичного керівництва СРСР починають з'являтися думки щодо запровадження надзвичайних умов, надзвичайних тимчасових заходів, що на практиці означало відтягування, а за деякими напрямами і згортання реформ. Центральною подією в суспільному житті республіки були вибори в березні 1990 р. народних депутатів до Верховної Ради України та місцевих Рад народних депутатів. У цей період дедалі організованішим і широкомасштабнішим стає робітничий рух.

6 етап (грудень 1990 — серпень 1991 р.) — кінець перебудови . Відмова Горбачова підтримати проект переходу до ринку, підготовлений комісією Шаталіна-Явлінського, криваві події у Вільнюсі та ін. засвідчили наростаючу схильність горбачовського керівництва до союзу з консерваторами. На IV з'їзді народних депутатів СРСР намітився поворот від демократії до політики «міцної руки». У зв'язку з цим «команду Горбачова» покинули Е.І.Неварнадзе та О. Яковлєв.

Ускладнила ситуацію здійснена заміна Голови Ради Міністрів СРСР М. Рижкова на прем'єр-міністра В. Павлова (січень 1991 р . ) . Спад виробництва, темпи грошової емісії посилювали соціальне напруження в суспільстві.

Значну загрозу для противників реформ становило призначене на 20 серпня 1991 р. підписання нового Союзного Договору, який передбачав федеративні засади державного устрою. За цих обставин вони вирішили вдатися до політичного реваншу, здійснивши 19—21 серпня 1991 р. державний переворот.

Події серпня 1991 р. зумовили суттєві зміни в державному і суспільному житті країни, надзвичайно посиливши відцентрові тенденції в СРСР. За цих умов прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. Акта про незалежність було цілком закономірним.