6. Велике переселення народів (IV-VII ст.)

ВЕЛИКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ - переміщення в 3-4 ст. германських, слов'янських, сарматських та ін. племен на територію Римської імперії(розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Imperium Romanum в 375 році н.е.), що розпочалось в Українському Причорномор'ї. Причиною В.п.н. стало прагнення воєнної знаті до захоплення нових земель і військової здобичі, швидкий приріст населення, який при екстенсивному характері ведення господарства збільшив потребу у нових пасовиськах і орних землях. В.п.н. почалось поступовим пересуванням готів з Прибалтики в Українське Причорномор'я. Беспосереднім наслідком цього процесу вважається загибель Римської імперії.

Готи. У середині II ст. у Причорномор’ї з’являються готи — східногерманські племена, які прийшли з пониззя Вісли. Готські завойовники дійшли до кордонів Римської імперії.. У кінці IV ст.. готи були розгромлені гунами і їхнє політичне об’єднання розпалося. Вестготи й частина остготів перейшли на правий берег Дунаю (з дозволу римлян). Решта остготів залишилася під гунами й навіть зберегла свого короля.

Гуни. Кочові гуннські орди тюркського походження вторглися в Причорноморські степи із Східної Азії. Перейшовши в 375 р. Дон, гуни диким смерчем пронеслися через Подніпров'я, рушили на захід, зайняли Середньодунайську рівнину. У III ст. гуни підійшли до Північного Причорномор'я і, скориставшись тим, що основні гарнізони римських військ були кинуті на захист кордонів Римської імперії від готів, зруйнували майже всі античні міста-держави. Вистояли тільки Пантікапей і Херсонес. У IV ст. гуни продовжили свій руйнівний похід до Східної Європи. На Баклаках зіштовхнулися з Римською імперією.( найвидатніша битва Каталінська у 451р.) Після смерті царя Аттіли в 453 р. гунська держава поступово занепала. Частина гунських племен пішла на заході там зазнала поразки, інші осіли й злилися з місцевим населенням.

Анти. Анти (слов'янські племена), незважаючи на навалу гунів, зуміли відстояти свою незалежність. У V-VIІ ст. виник могутній союз антських племен, який історики називають Антським царством. На чолі антів стояли царі (рекси). Анти мали сильне й велике військо, здійснювали походи за Дунай на Візантію. В цей період на території України закладено близько 400міст. Держава антів, як політичне об'єднання, припинила своє існування на початку 8ст. Однією з причин є інтенсивний розвиток окремих держав: Киявиї, Антанії, Славії.

7. Перші слов’янскі державні утворення на території України.

Перші письмові згадки про слов'янські племена на території сучасної України належать до античних часів. Під іменем «венеди», їх згадує римський вчений Пліній Старший, Таціт і Птолемей. Готський історик Йордан у книзі

„Про походження і діяння готів” (551 р). повідомляє про племена антів – найхоробріших між слов'янами, що жили між Дніпром та Дністром. Існує гіпотеза, що пращури південних слов'ян – склавіни, західних – венеди, а східних – анти.

З історичних джерел нам відомо, що у ІV-V ст. у слов'ян набув сили процес розкладу родового ладу і зародження класового суспільства. З'явилися союзи племен, які ще не були державами, але мали окремі ознаки державності. Найвідомішим із таких переддержавних утворень був союз антських племен на чолі з Божем, що склався у другій половині VІ ст. Територія України у ці часи була втягнута в загальноєвропейський процес історичного розвитку і анти відігравали відчутну роль у міжнародних зносинах. Починаючи з VІІ ст. у літературі вже вживається назва слов'яни. Саме тоді формуються досить стабільні етнополітичні утворення (союзи племен), перелік яких наведено у „Повісті минулих літ”, – поляни, древляни, дреговичі, дуліби, уличі, тіверці, білі хорвати, сіверяни, в'ятичі, кривичі, радимичі, ільменські словени.

Під час подальшої консолідації у VІІІ-ІХ ст. виникли ще ширші політичні об'єднання східних слов'ян, своєрідні «союзи союзів» і «надсоюзи». В арабських джерелах згадується про існування в цей період трьох великих політичних центрів: Куяби (Куявії), Славії та Артанії. Традиційно їх ототожнюють відповідно з Київщиною, Новгородщиною і Приазов'ям (Тмутараканню). У вітчизняних літописах політичні об'єднання навколо Києва відомі під назвою Русь (VІІ ст.) та Руська земля (ІХ ст.).